Українська мова за професійним спрямуванням

Лекція № 4 тема: "писемне мовлення.

Документ - основний вид офіційно-ділового стилю".

План

1.     Особливості писемного мовлення.

2.     Документ та його функції.

3.     Вимоги до укладання та оформлення документів.

4.     Критерії класифікації документів.

5.     Реквізит - елемент документа. Основні правила оформлення реквізитів.

6.     Вимоги до тексту документа. Стандартизація тексту документів.

7.     Оформлення сторінки. Титульна сторінка.

8.     Членування тексту: рубрикація, абзац.

9.     Написання цифр та символів. Таблиці.

10.Скорочення в текстах документів.

11. Правила   набору текстів. Оформлення заголовків, підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту.

12. Оформлення приміток, додатків, підстав до тексту.

13.Покликання до тексту та правила їх оформлення.

14.Розпізнавання істинних та підроблених документів.

15.Мовний етикет у писемному професійному спілкуванні.

1. Особливості писемного мовлення.

•               Писемне мовлення є вторинним стосовно усного мовлення (писемна мова - написаний текст - є посередником між людьми, коли між ними неможливе живе спілкування).

•               Писемне мовлення фіксується графічними, матеріальними знаками й сприймається зором.

•               Писемне мовлення дає можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось мовлення у просторі і часі.

•               Писемна мова, як правило, монологічна.

•               Відсутність співрозмовника у момент висловлювання.

•               Писемне мовлення, як правило, обслуговує невизначену кількісно аудиторію.

•               Одиницею писемного мовлення є текст. Текст виразно членується на абзаци - чітко об'єднані змістом і будовою відрізки тексту. Речення всередині абзацу перебувають у тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.

•               Писемне мовлення відзначається більшою регламентацією мовних засобів (людина має можливість перечитати написане, виправити текст).

•               У ділових паперах особливо чітко і послідовно проявляється традиційність і певний писемний "консерватизм". Загальнообов'язкові норми графіки, орфографії, пунктуації підсилюються суворими правилами побудови документів, вимогами до способу викладу, правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць. У ділових паперах більше зусиль витрачається на спеціальну обробку тексту.

•               У писемному мовленні відсутні такі супровідні елементи усного мовлення, як інтонація, жести, міміка, безпосередня ситуація мовлення. Односторонній, опосередкований контакт із невизначеною аудиторією.

•               Диференціація текстів за сферами спілкування. Деякі тексти існують лише в писемній формі (накладні, квитанції, розписки).

•               Потенційно необмежена кількість відтворення й дублювання.

•               Здатність бути відтвореними у живій звуковій мові.

2. Документ та його функції.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ (лат. Боситепшт в

Перекладі означає взірець, посвідчення, доказ). Документи постають об'єктом вивчення різних

Наукових дисциплін, що й зумовлює багатозначність поняття "документ", оскільки його тлумачення і сувора дефініція значною мірою залежать від того, у якій галузі й для чого він використовується.

На міжнародному рівні загальним визнано визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблене та затверджене міжнародною організацією зі стандартизації (тяо) за участю міжнародної федерації бібліотечних асоціацій, міжнародної федерації з документації, міжнародної ради архівів, міжнародної організації з інтелектуальної власності.

Згідно із стандартом iso, інформація може бути записана будь-яким способом фіксування відомостей, за допомогою не тільки знаків письма, але й зображення, звука і т. П. Таке визначення дозволяє перерахувати до документів усі матеріальні об'єкти, які можуть бути використані для передавання інформації в суспільстві.

В україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких державних стандартах (дсту):

Дсту 2392-94: "документ - записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності",

Дсту 3017-95: "документ - матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для 'її передавання в часі та просторі".

Дсту 2732:2004: "документ - матеріальний об'єкт із інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі та просторі".

У статті 27 закону україни «про інформацію» говориться, що «документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві». В енциклопедичному словнику документ трактується як:

1)    Письмовий акт, що засвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної особи (заповіт, доручення, протокол та ін.);

2)     Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо);

3)     Достовірне історичне письмове джерело (грамоти, укази тощо);

4)     Матеріальний об'єкт, у якому міститься певна інформація (дискета, перфораційна картка, магнітна стрічка, кінопліва тощо).

Таким чином, документ - це результат відображення конкретної інформації на спеціальному носієві за визначеним стандартом чи відповідною формою і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу (державний стандарт україни дсту 2732-94).

Носій - це матеріальний об'єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної, звукової чи зображувальної інформації, у тому числі в перетвореному вигляді.

Поряд із папером нині широко використовуються й нові носії - магнітні стрічки, дискети, диски, які дозволяють використовувати для документування технічні й автоматизовані засоби.

Документування - регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.

Юридична сила - здатність офіційного документа, яка надається йому чинним законодавством, компетенцією органу, що його видав, та встановленим порядком його оформлення. Юридична сила забезпечується встановленим для кожного різновиду документів комплексом реквізитів - обов'язкових елементів укладання документа. Держстандартом установлений не лише склад реквізитів (усього їх 31), але й зони, і послідовність їх розташування на документі.

Наукова дисципліна, що вивчає структуру і властивості документальної інформації, розвиток форм документів, методи і засоби автоматизованої обробки, зберігання, пошуку і використання їх, називається документознавством.

Під діловодством (справочинством) мають на увазі діяльність, яка охоплює питання документування й організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій.

Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення та доведення певних фактів. Вони також використовуються як джерела та носії інформації. А в управлінській діяльності документ виступає як предмет і як результат праці.

Документ має певну кількість властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів. Н.м. Кушнаренко визначила наступні основні ознаки документа:

1)    Наявність семантики змісту, тобто документ є носієм думки, що передається знаками; сукупність послідовно розміщених знаків, які передають зміст документа (повідомлення), є його обов'язковою ознакою;

2)   Стабільна матеріальна (речова) форма документа мусить забезпечити йому довготривале зберігання й надати можливість багаторазового використання та переміщення інформації в просторі й часі;

3)   За ознакою призначеність для використання в соціальній комунікації статус документа мають лише ті об'єкти, які первинно призначені для збереження та передачі інформації в просторі й часі, а отже, документи є носіями інформації, спеціально створені людиною для забезпечення певних комунікаційних цілей:

4)       Завершеність повідомлення, тобто документ не може бути повноцінним через фрагментарне незавершене повідомлення.

У соціальному плані будь-який документ поліфункціональний, тобто одночасно виконує декілька функцій, що й дозволяє йому задовольняти різноманітні людські потреби.

До загальних функцій документа належать:

Інформаційна - будь-який документ створюється для збереження інформації, оскільки необхідність її зафіксувати - причина укладання документа.

Соціальна - документ є соціально значущим об'єктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною потребою.

Комунікативна - документ виступає як засіб зв'язку між окремими елементами офіційної, громадської структури (закладами, установами, фірмами тощо).

Культурна - документ є засобом закріплення та передачі культурних традицій, що найкраще простежується на великих комплексах документів (науково-технічної сфери), де знаходить відображення рівень наукового, технічного й культурного розвитку суспільства.

До специфічних функцій документа належать:

Управлінська - документ є інструментом управління. Ця функція притаманна низці управлінських документів (плановим, звітним, організаційно-розпорядчим), які спеціально створюються для реалізації завдань управління.

Правова - документ є засобом закріплення і змін правових норм та правовідносин у суспільстві. Ця функція є визначальною в законодавчих та правових нормативних актах, що створюються з метою фіксації правових норм і правовідносин, а також будь-які документи, які набувають правової функції тимчасово (для використання як судовий доказ).

Історична - коли документ є джерелом історичних відомостей про розвиток суспільства; цієї функції набуває певна частина документів лише після того, як вони виконають свою оперативну дієву роль і надійдуть до архіву на збереження.

Будь-який документ є складовою частиною (елементом) відповідної системи документації.

Система документації - це сукупність певних документів, взаєпов'язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлення.

Офіційні (службові) документи залежно від сфери їх застосування та функціонування поділяються на управлінські, наукові, технічні (конструкторські), технологічні, виробничі й ін. Але лише управлінські документи забезпечують порядок управління об'єктів як у межах усієї держави, так і в окремій організації.

Основними комплексами всієї документації є:

—     Організаційно-правова документація;

—     Планова документація;

—     Інформаційно-довідкова й довідково-аналітична документація;

—     Звітна документація;

—     Документація щодо особового складу (кадрова);

—     Фінансова документація (бухгалтерський облік та звітність);

—     Документація з матеріально-технічного забезпечення;

—     Договірна документація;

—     Документація з документаційного та інформаційного забезпечення діяльності закладів. Окрім зазначених, є ще спеціалізована (відомча) документація, яка відображає діяльність

Конкретного закладу (медична, військова, театральна та ін.).

3. Вимоги до укладання та оформлення документів.

Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки. Кожен із документів несе велике правове (юридичне) навантаження.

Кожний документ укладається згідно з узаконеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду, але всі вони повинні відповідати таким вимогам:

•         Не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного та адміністративного права, директивним положенням конкретних керівних органів;

•         Видаватися лише відповідними повноважними органами або службовими особами згідно з їх компетенцією;

•         Відповідати своєму призначенню, назві і укладатися за встановленою формою;

•         Бути достовірними, переконливими і відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки);

•         Бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.

Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.

4. Критерії класифікації документів.

Основною класифікаційною ознакою конкретного документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої у ньому інформації до особи, структури, предмета або до напрямку діяльності укладача чи адресата. Відповідно до цього вирізняють такі види документів за ознаками класифікації та групами._____________________________________________________

№ п/п

Ознаки класифікації

Групи документів

1.

За найменуванням (деякі документи мають однакову назву (акт, протокол та ін.), але

Різне призначення і зміст не дозволяють віднести їх до однієї групи.)

Заява, лист, довідка, інструкція, протокол, доручення, службова записка та ін.

2.

За змістом і спеціалізацією

Загальні: з адміністративних питань, з питань планування оперативної діяльності, з питань підготовки та розподілу кадрів,

Спеціалізовані: з фінансово-розрахункових і комерційних питань, бухгалтерського обліку, постачально-збутові, зовнішньоторгівельної та кредитної діяльності та ін.

3.

За призначенням

Організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, з кадрово- контрактних питань, обліково-фінансові, зовнішньоекономічні, господарсько-договірні.

4.

За походженням

Службові (укладаються організаціями, підприємствами або службовими особами, які їх представляють) та особисті

 

 

 

(створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності або виконання суспільних, громадських обов'язків, тобто для вирішення індивідуальних питань).

5.

За місцем виникнення

Внутрішні, що мають чинність у межах установи, закладу, де їх укладено, та зовнішні, що є результатом спілкування установи з іншими підприємствами, організаціями, особами.

6.

За напрямом

Вхідні - це документи, що надійшли ззовні для розгляду та виконання; вихідні - ті, що адресовані за межі установи.

7.

За формою

Стандартні (типові) - це документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за обов'язковими правилами (типові листи, інструкції, положення). На їх основі складаються конкретні документи із збереженням композиції, форми, тексту зразка. Трафаретні - частина тексту віддрукована на бланку, а частина вписується при його заповненні. Індивідуальні документи створюються в кожному окремому випадку для розв' язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).

8.

За ступенем стандартизації та регламентації

З високим ступенем - укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо).

З середнім - лише частина даних готується заздалегідь (довідка, перепустка, типовий лист, положення, інструкція). З низьким - укладаються за загальними принципами й формою, але автор-укладач довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення).

9.

За складністю (кількістю відображених питань)

Прості - відображають одне питання, факт. Складні - відображають два і більше питань, фактів.

10.

За стадіями створення

Оригінал - це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він містить підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія - це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов'язково робиться помітка вгорі праворуч "копія". Різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат. Відпуск - повна копія відправленого з установи документа, яка залишається у відправника. Коли виникає потреба відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться витяг. Дублікат - це другий примірник документа, виданий у зв'язку з втратою оригіналу. У юридичному відношенні оригінал і дублікат рівноцінні.

11.

За терміном виконання

Звичайні безстрокові - ті, що виконуються у порядку загальної черги. Термінові - укладаються за визначеним завчасно терміном виконання, а також телеграми, телефонограми. Дуже термінові - зі спеціальною позначкою.

12.

За ступенем гласності

Для загального користування, для службового користування (дск), таємні (т). Документи двох останніх різновидів у правому верхньому кутку першої сторінки на відстані 104 мм від межі лівого берега містять гриф "для службового користування" або "таємно" і користування ними попередньо обумовлюється угодою, розпискою тощо про міру відповідальності в разі розголошення їхнього змісту. За втрату або розголошення таких документів відповідальні особи несуть карну відповідальність. Регламентує роботу з такими документами інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять

 

 

 

Конфіденційну інформацію, що є властивістю держави, затверджена кабінетом міністрів україни від 27 листопада 1998 року №1893. На основі цієї інструкції міністерства, інші центральні й місцеві органи виконавчої влади розробляють перелік конфіденційних документів.

13.

За юридичною силою

Справжні - чинні, які на даний момент маю юридичну силу, та нечинні, що з якихось причин втратили юридичну силу; підробні - фальсифікати. Виникають унаслідок матеріальної чи інтелектуальної підробки. Матеріальна підробка - коли до справжнього документа замість правильних вносять неправильні відомості, роблять виправлення. Інтелектуальна підробка - складання і видача документів свідомо неправдивого змісту, хоча і правильного з формального боку.

14.

За технікою відтворення

Рукописні, відтворені механічним способом.

15.

За терміном зберігання

Тимчасового (до 10 р.), тривалого (понад 10 р.) Та постійного зберігання.

16.

За способом фіксації інформації

Письмові (рукописні і машинописні), графічні (креслення, графіки, карти, малюнки, схеми, плани), фонодокументи (дають можливість зробити звукозапис інформації), фото- і кінодокументи

17.

За носієм інформації

Паперові, перфоровані (на перфокартах, перфострічках, апертурних картах/ магнітні (на магнітних стрічках, магнітних картах, магнітних дисках гнучких і твердих, на відеодисках), оптичні (мікрофільми, мікродиски, мікрокарти і оптичні диски/ голографічні (голограми)

 

Сьогодні дедалі активніше в обіг входять електронні документи. Вони теж мають певну класифікацію_____________________________________________________________

№ п/п

Ознаки класифікації

Групи документів

1.

За характером

Взаємодії з користувачем

Детерміновані - параметри, зміст і спосіб взаємодії з ними визначені творцем і не можуть змінюватися користувачем.

Недетерміновані (інтерактивні) - параметри, зміст і спосіб взаємодії з ними прямо або опосередковано встановлює користувач відповідно до його мети, інтересів, рівня підготовки тощо

2.

За правовим статусом

Електронні оригінали, електронні копії друкованих документів, електронні версії (аналог друкованого, який має рівний з оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно з самостійним друкованим документом у відповідному форматі з метою надання в мережевому доступі або на окремому носієві.)

3.

За наявністю друкованого еквіваленту

Самостійне електронне видання, тобто таке, що не має друкованого аналогу. Електронний аналог друкованого документа, який в основному відтворює відповідний друкований документ (зберігаючи розташування тексту на сторінці, ілюстрації, посилання, примітки).

 

Підставою для створення документів на підприємствах, в установах є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

Документи в управлінській діяльності

Найчисленнішою групою документів є система управлінських (адміністративних, загальних) документів, пов'язана з виконанням основних управлінських функцій (планування, координація діяльності тощо).

До її складу входять:

1. Організаційні документи (положення, статут, інспекція, правила).

2.       Розпорядчі документи (постанова, ухвала, розпорядження, наказ, витяг із наказу, вказівка).

3.          Довідково-інформаційні документи (акт, відзив, висновок, довідка, доповідь; службова, доповідна та пояснювальна записки; запрошення (повідомлення), пропозиція, звіт, огляд, план роботи, оголошення, протокол та витяг із протоколу, службові листи (офіційна кореспонденція), телеграма, факс, телефонограма).

4.         Документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, заява, посвідчення, характеристика, список, контракт, трудова угода).

5.       Особисті офіційні документи (доручення, розписка, заповіт, заява, характеристика, посвідчення, списки, переліки).

Спеціалізована документація

Специфіку різних сфер діяльності суспільства відтворюють спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, дипломатична, зовнішньоекономічна, юридична, військова тощо). До спеціалізованих належать також документаційні системи, пов'язані з виконанням спеціальних управлінських функцій (облік, постачання, збут тощо). Серед них можна виділити такі групи документів:

1.                                                    Документи         з господарсько-договірної діяльності (договір на постачання, договір підряду, договір на матеріальну відповідальність, договір на спільну діяльність, договір оренди обладнання, транспорту, приміщення, договори щодо створення нових форм господарювання, господарські договори в науковій діяльності, договори про взаємовідносини підприємств і банків).

2.     Документи з посередницької діяльності (договір про надання посередницьких послуг, договір про інформаційне обслуговування).

3.        Документи з господарсько-претензійної діяльності (протоколи розбіжностей до договорів, комерційні та претензійні листи, позовні заяви).

4.    Документи в банківській діяльності (договір про здійснення кредитно-розрахункового обслуговування, договір про депозитний вклад; кредитний договір, договір про спільну діяльність, договір лізингу (лізингова угода), договір про пайовий внесок).

5.      Обліково-фінансові документи (акт, відмова від акцепту, відомість, гарантійний лист, заява-зобов'язання, заявка, квитанція, накладна, оформлення відкриття рахунку в банку, заява, картка зі зразками підписів, чекова книжка (чек), реєстр чеків).

6.      Документи з організації зовнішньоекономічної діяльності (контракти, додаток до контракту, запис бесіди, протокол намірів, договір, статут).

7.  Документи в рекламній діяльності (договір, угода).

5. Реквізит - елемент документа.

Основні правила оформлення реквізитів.

Національний стандарт україни «державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» дсту 4163 -2003 поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

•             Органів державної влади україни, органів місцевого самоврядування;

•             Підприємств, установ, організації та їх об'єднань усіх форм власності.

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування їх; вимоги до банків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомоги друкувальних засобів. Цей стандарт не поширюється на процеси створення та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Реквізит службового документа - це інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікації, організації обігу і/або надання йому юридичної сили.

Розрізняють постійні та змінні реквізити документа. Постійні друкуються під час виготовлення бланка; змінні - фіксуються на бланку в процесі заповнення.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.

Формуляр-зразок - це модель побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити.

Розрізняють такі види формулярів:

1)    З кутовим і поздовжнім розміщенням реквізитів;

2)     З центрованим і лівобічним розміщенням реквізитів;

3)     Одно- і двомовні.

Державний стандарт україни визначає такий склад реквізитів документів:

1.       - зображення державного герба україни, герба автономної республіки крим.

2.       - зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування).

3.       - зображення державних нагород.

4.       - код організації (укпо).

5.          - код форми документа за українським класифікатором управлінської документації (укуд).

6.       - назва організації вищого рівня.

7.       - назва організації.

             - назва структурного підрозділу організації.

9.       - довідкові дані про організацію.

10.  - назва виду документа.

11.    - дата документа.

12.  - реєстраційний індекс документа.

13.     - посилання на реєстраційний індекс та дату вхідного документа, на якого дають відповідь.

14. - місце складання або видання документа.

15.  - гриф обмеження доступу до документа.

16.  - адресат.

17. - гриф затвердження документа.

18.  - резолюція.

19. - заголовок до тексту документа.

20.   - відмітка про контроль.

21.   - текст документа.

22.   - відмітка про наявність додатка.

23.   - підпис.

24.   - гриф погодження документа.

25.   - візи документа.

26.   - відбиток печатки.

27.   - відмітка про засвідчення копій.

28.   - прізвище виконавця і номер його телефону.

29.   - відмітка про виконання документа і направлення його до справи.

30.  - відмітка про наявність документа в електронній формі.

31.  - відмітка про надходження документа до організації від адресата.

32.  - запис про державну реєстрацію.

Кожному реквізиту відведене певне місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання. Подаємо схему розташованості реквізитів і меж зон на форматі а4 кутового і поздовжнього бланка (рис. А. 1,2).

Документи, що їх складають в установі, організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити:

•           Назву організації (07);

•           Назву виду документа (10) (не зазначаючи у листах);

•           Дату (11);

•           Реєстраційний індекс документа (12);

•           Заголовок до тексту (19);

•           Текст документа (210;

•           Підпис (23).

Оформлюючи різні види документів відповідно до нормативних документів, крім зазначених обов'язкових реквізитів, використовують такі: 01, 02, 03, 04, 05, 06, 08, 09, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32.

У документах, що їх оформлюють на двох та більше сторінках, реквізити 22-28 проставляються після тексту (21), а 29-31 - на нижньому березі першої сторінки.

Вимоги до змісту та розташування реквізитів

Під час оформлювання документів треба дотримуватися головних правил їх складання, що передбачають правильне написання реквізитів, їх розміщення на бланку документа або чистому аркуші паперу. Додержання цих вимог надає документові юридичної чинності.

Реквізити

Розташовування та правила оформлювання

1

2

01 - державний герб україни, герб автономної республіки крим

Державний герб україни зображують відповідно до постанови верховної ради україни «про державний герб україни», герб автономної республіки крим - відповідно до нормативно-правових актів автономної республіки крим. На бланках з кутовою розташованістю реквізитів розмішують на верхньому березі бланка над серединою рядків з назвою організації, на бланках з поздовжньою розташованістю реквізитів - у центрі верхнього берега. Розмір зобра­ження: висота -17 мм, ширина - 12 мм.

02 - емблема організації або товарного знака (знака обслуговування)

На лівому березі бланка на рівні назви організації. Емблему не відтворюють, якщо є зображення державного герба україни. Зображення емблеми реєструють згідно з установленим порядком. На бланках недержавних організацій дозволено розташовувати зображення емблеми на верхньому березі документа, на бланках документів державних організацій - зображення державного герба. Не можна на бланку замінювати назву організації зображенням емблеми, навіть якщо назву повністю відтворено в емблемі.

03 - зображення нагород

На лівому березі бланка на рівні реквізитів 07 і 08.

04 - код організації

Після реквізиту «довідкові дані про організацію» (09) відповідно до єдиного державного реєстру підприємств та організацій україни (єдрпоу).

05 - код форми документа

Вище реквізиту назва виду документа (10) згідно з дк 010.-98 «державний класифікатор управлінської документації». Кодове позначення конкретного виду документа складається із семи цифрових знаків. Наприклад, код доповідної записки - 0204003, у якому - 02 - позначення класу, 04 - позначення підкласу в межах цього класу, 003 - реєстраційний номер уніфікованої форми документа (уфд).

06 - назва організації вищого рівня.

Посередині сторінки над назвою організації - автора документа. Зазначають скорочено, якщо відсутнє офіційно зареєстроване скорочення - повністю.

07 - назва організації - автора документа

Окремим рядком у центрі. Ця назва повинна відповідати назві, зазначеній в установчих документах організації. Скорочену назву організації зазначають тоді, коли її офіційно зафіксовано в статуті. Подають її в дужках (чи без них) нижче повної назви.

08 - назва філії, територіального відділення, структурного підрозділу

Розміщують нижче реквізиту 07. Зазначають тоді, коли структурний підрозділ є автором документа.

09 - довідкові дані про організацію: поштова адреса, номери телефонів, факсів, телексів, рахунків у банку, адреса електронної пошти

Нижче назви організації або структурного підрозділу відповідно до поштових правил:

Вул. Солом янська, 24, м. Київ, 03110 тел. 277-27-77. Факс 277-36-55

Е-таі1: @ сскаи.меу.иа на бланку може вказуватися номер розрахункового рахунка у відділенні банку:

Розрахунковий рахунок № 12346893 в укргазбанку м. Києва мфо № 421830

 

10 - назва виду документа

Нижче реквізитів „назва організації" та „назва структурного підрозділу": на кутовому бланку - без відступу межі лівого берега, а на повздовжньому - центровано. Назва має відповідати переліку форм документів згідно з дк010 та назви інших документів, що відповідають організаційно-правовому статусові організації. У листах назву виду документа не зазначають.

11 - дата документа

Реквізит, що вказує на час створення і (або) підписання, затвердження, прийняття, за реєстрування службового документа. На бланках дату ставлять нижче назви документа поряд із реєстраційним індексом на спеціально відведеному місці. Якщо документ складено не на бланку, то дату ставлять під текстом без відступу від межі лівого берега. Елементи дати наводять арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік: 12.07.2010 дату дозволено оформлювати у послідовності: рік, місяць, число: 2010.11.07. Цей спосіб використовують у службовому листуванні з іноземними партнерами, оскільки це відповідає міжнародній системі датування документа. Це - цифровий спосіб оформлювання дати. У нормативно-правових актах і фінансових документах застосовують словесно-цифровий спосіб оформ­лювання дати: 17 грудня 2009 року. Якщо порядковий номер місяця або числа складається з однієї цифри, то перед нею проставляють 0 (нуль): 07.09.2009, 03.12.2010. Обов'язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов'язані з їх погодженням та виконанням (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконанням документа й відправлення його до справи).

Змiст

Лекція 1. Сучасна українська літературна мова - основа державної мовної політики і мови

Лекція № 2 Норми української літературної мови в професійному спілкуванні. Мовний і мовленнєвий етикет.

Лекція № 3 Стилі української літературної мови

Лекція № 4 тема: "писемне мовлення.

Лекція 5 Документація з кадрово-контрактних питань та довідково-інформаційні

Лекція № 7. Тема: лексика у професійному спілкуванні.

Лекція 8 термінологія як основа документації

Лекція 9 тема: українська лексикографія

Лекція № 10 Тема: фразеологізми, їх місце в діловій мові. Словотвір ділової мови.

Лекція 11 тема: суть і види перекладу

Лекція 12 Тема: орфоепічні та акцентологічні норми української мови

Лекція 13 Морфологічні особливості професійного мовлення

Лекція 14: синтаксичні особливості українського ділового мовлення

Лекція 15: службове листування

Лекція 16: усне професійне спілкування

Лекція 17: риторика і мистецтво презентації

Лекція 18: форми колективного обговорення професійних проблем


Нові надходження

  • Михайловская И
    Деньги и кредит
  • Войтков В Г
    Информатика и компьютерная техника
  • Автор невідомий
    Розміщення продуктивних сил
  • Автор невідомий
    Внутрішній економічний механізм підприємства
  • Автор невідомий
    Банківський Роздрібний Бізнес
  • Співачук В Л
    Історія економічних вчень
  • Бевз М В
    Логіка і риторика, Основи красномовства
  • Гайворонская Т Г
    Государственное регулирование экономики
Всього підручників:

292

  • Карта сайту