Українська мова за професійним спрямуванням

Лекція 16: усне професійне спілкування

1.     Особливості усного спілкування

2.     Види усного професійного спілкування.

3.     Функції та види бесід.

4.     Співбесіда з роботодавцем.

5.     Етикет телефонної розмови.

6.     Етичні питання використання мобільних телефонів.

1. Особливості усного спілкування

Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомогою звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.

Фахівці з проблем спілкування чітко визначають найважливіші особливості усного спілкування порівняно з писемним.____________________________________________

Усне

Писемне

1

Первинне

Вторинне

2

Монологічне, діалогічне, полілогічне

Монологічне

3

Розраховане на певних адресатів

Найчастіше - з невизначеним

 

У конкретній ситуації

Адресатом, без урахування ситуації

4

Непідготовлене заздалегідь (здебільшого)

Попередньо обдумане

5

Живе, без старанного мовного

Реальний, дбайливий добір фактів та

 

Оформлювання

Їх мовне оформлювання

6

Імпровізоване

Докладний і ґрунтовний виклад думок

7

Інтонація, міміка, жести (невербальні засоби)

Відсутність цих засобів

8

Чітко індивідуалізоване

Поглиблена робота над словами і текстом

9

Емоційне й експресивне

Редагування думки і форми її вираження

10

Повтори, перебивання,

Самоаналіз написаного, можливість

 

Повернення до вже сказаного

Багаторазового переписування і вираження

11

Обмежене в часі

Можливість перечитування

12

Особливості комунікативної ситуації

Текстові характеристики

 

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

•         Розмовно-літературне

•         Розмовно-фамільярне

Усне професійне мовлення належить до першого типу.

2. Види усного професійного спілкування

Усне професійне мовлення - це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов'язків. За участю чи неучастю мовних засобів: -і- вербальне (словесне);

-1- невербальне (міміка, жести, постава тощо); -1- комбіноване. Залежно від способу сприймання інформації: -і- контактне (безпосереднє);

Дистанційне (опосередковане) - телефонне, селекторне, за допомогою комп'ютера. За способом взаємодії між комунікантами: -1- монологічне (доповідь, лекція); -1- діалогічне (бесіда з одним співрозмовником); -і- полілогічне (дискусія, полеміка). Залежно від кількості учасників:

4- індивідуальне (спілкуються двоє); 4- колективне. Залежно від каналів комунікації:

-1- безпосереднє («обличчя до обличчя»);

Опосередковане (телефон, радіо, телебачення). Залежно від форми і ситуації спілкування:

4- міжперсональне (нарада, колоквіум, збори тощо); 4- публічне (презентація, лекція, виступ на зборах, конференції тощо). Залежно від змісту повідомлення:

-1- побутове (обговорення щоденних проблем); -1- наукове (обговорення наукових проблем);

-і- фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ); -1- естетичне (передавання естетичної інформації). Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку.

Форми усного професійного спілкування

Індивідуальні

Колективні

Публічні

Бесіда

Наради

Лекція

Прийом відвідувачів

Дискусія

Доповідь

Телефонна розмова

Переговори

Промова

Співбесіда з роботодавцем

Полеміка

Презентація

 

Рівні усного професійного спілкування:

•         «зверху вниз» (керівник - підлеглий)

•         «знизу вверх» (підлеглий керівник)

•         «по горизонталі» (підлеглий - підлеглий).

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

•         Точність у формулюванні думки

•         Логічність, послідовність

•         Стислість

•         Відповідність між змістом і мовними засобами

•         Відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування

•         Відповідність між мовними засобами й стилем викладу

•         Різноманітність мовних засобів

•         Нешаблонність у побудові висловлювання

•         Доречність

•         Виразність дикції

•         Відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

3. Функції та види бесід

Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда.

Бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Бесіда - чи не найскладніший з усіх жанрів усного фахового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромту треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба: ретельно готуватися до бесіди; бути уважним і тактовним до співрозмовника; постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою; вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази; стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії; висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо; створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника. Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна:

Перебивати співрозмовника; різко прискорювати темп бесіди; негативно оцінювати особистість співрозмовника; підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником; зменшувати дистанцію. Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції:

Обмін інформацією; формування перспективних заходів; контроль і координацію певних дій;

Взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем; підтримку ділових контактів на різних рівнях; пошук, висунення нових ідей; стимулювання дій у новому напрямку;

Розв'язання етичних проблем, що виникли під час спілкування. Існують різні види бесід.

Залежно від мети спілкування та змісту бесіди переділяються на:

•           Ритуальні;

•           Глибинно-особистісні;

•           Ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди:

•           Індивідуальні;

•           Групові.

Індивідуальна бесіда - це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мета. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда - це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Фахівці з проблем ділового спілкування визначають ті чинники, що надають перевагу бесіді як формі взаємного спілкування:

•                Можливість диференційованого підходу до предмета обговорення з урахуванням поглядів, думок інших з метою прийняття оптимального рішення;

Швидкість реагування на висловлювання співбесідника з урахуванням його зауважень і пропозицій;

•       Підвищення компетентності співрозмовників за рахунок обміну думками;

•            Усвідомлення єдності позицій у вирішенні проблеми; відчуття власної значущості під час вирішення проблеми, отримання результату.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1.  Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2.   Початок бесіди.

3.   Формування мети зустрічі.

4.   Обмін думками та пропозиціями.

5.   Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно

1.  Ретельна підготовка.

Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.

2.   Пам'ятайте, до чого ви прагнете.

Чітко сформулюйте мету бесіди, виберіть стратегію та тактику проведення бесіди.

3.      Намагайтеся створити атмосферу довіри. Співбесідник намагатиметься зробити для вас щось хороше, якщо ви справите приємне враження на нього.

4.  Не підозрюйте співбесідника в ненадійності.

Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.

5.          З'ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.

6.  Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.

7.   Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях. Поважайте думки співрозмовника, як свої власні. Дотримуючись цього правила, ви матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.

8.     Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання. Уміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.

9.  Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.

10.  Підсумуйте результати бесіди.

4. Співбесіда з роботодавцем

Співбесіда з роботодавцем - це спеціальна бесіда, під час якої роботодавець оцінює претендента на вакантну посаду.

Успіх або неуспіх під час співбесіди залежить не тільки від професійних якостей (освіти, досвіду, уміння спілкуватися), а й від того, яке перше враження ви справите на роботодавця. Інколи воно матиме

Вирішальне значення, якщо, звичайно, ваша фахова підготовка відповідатиме вимогам роботодавця.

Отже, неабияке значення для досягнення успіху матиме підготовка до співбесіди:

1.    Зберіть якомога більше інформації про установу, в яку вас запрошують на співбесіду. Таку інформацію можна одержати різними способами:

•           Прочитати в інтернеті або газетній статті про організацію;

•           Ознайомитися з продукцією чи послугами, які надає установа;

•           Поговорити з людиною, яка працює або працювала в цій організації;

•           Поспілкуватися з консультантом агентства, куди ви звернулися.

Що треба знати про організацію, в яку ви йдете на співбесіду:

•           Які послуги або продукцію пропонує організація;

•           Кому і де реалізує свою продукцію;

•           Скільки років уже існує;

•           Юридичний статус організації;

•           Склад керівництва та як часто змінюється;

•           Який має прибуток;

•           Чи проводилося скорочення штатів за останні три роки;

•           Відгуки преси про установу;

•           Ставлення керівництва до працівників;

•           Нові проекти, що розробляються в організації;

•           Партнерів за кордоном;

•           Чи входить організація в інше об'єднання.

2.        Приготуйте копії дипломів, свідоцтв, резюме та інших необхідних документів. Особи творчих професій можуть принести свої статті, малюнки тощо.

3.    Приготуйтеся назвати прізвища і контактні телефони осіб, які можуть дати вам рекомендаційного листа.

4.   Заздалегідь дізнайтеся точну адресу організації. Розрахуйте так свій час, щоби ви прийшли за 15 хвилин до початку співбесіди. Якщо ж ви запізнюєтеся, то обов'язково зателефонуйте й повідомте про це, а пройшовши, попросіть вибачення.

5.     Подбайте про діловий стиль одягу. Не можна приходити на співбесіду в мініспідниці, джинсах чи супермодному одязі, треба дотримуватися в усьому міри.

6.   Складіть список очікуваних запитань та підготуйте на них відповіді.

9 найбільш підступних запитань:

1. Розкажіть про себе.

За допомогою цього запитання можна багато дізнатися про кандидата на вакансію, зокрема про його пріоритети в житті.

2.  Назвіть свої недоліки (слабкі сторони).

У жодному разі не відповідайте чесно, найліпше відповісти нейтрально: «у мене, безперечно, є недоліки, але воно жодним чином не впливають на роботу».

3.      Чому ви звільнилися з попереднього місця роботи? Чому ви вирішили змінити місце роботи ?

Не варто розповідати про конфлікт, якщо навіть він мав місце, і звинувачувати свого колишнього керівника. Краще відповісти: «не було професійного зростання».

4.  Назвіть бажаний мінімум і максимум зарплатні.

Можна з'ясувати, яку зарплатню фірма збирається вам запропонувати. Якщо змушені будете назвати конкретну суму, то можна називати суму, яка на 10-15 % вища попередньої зарплати. Максимум - 30 %.

5. Які ваші найбільші досягнення?

Складіть список своїх успіхів за останні роки. Якщо ви не можете похвалитися супердосягненнями, то можна розповісти про те, що на попередньому місці ви опанували нову комп'ютерну програму, вивчили іноземну мову.

6. Як довго плануєте працювати у нашій фірмі?

Відповісти можна так: «щоби відповісти на це запитання, я повинен попрацювати деякий час і зрозуміти, чи подобається мені колектив, яка атмосфера у колективі; чи цікавими будуть завдання, які я буду виконувати. Якщо мені все сподобається, то і наша співпраця буде тривалою і взаємовигідною».

7.  Що ви знаєте про нашу установу?

Отже, який-небудь мінімум треба знати про установу.

8.     Чому ви хочете у нас працювати ?

Зазвичай це продовження запитання «про нашу установу» - спроба спантеличити кандидата і дізнатися таємну причину працевлаштування. Почніть з того, що установа стабільна, влаштовує посади, обов'язки, зручне місце розташування офісу.

9.  Ваше ставлення до виробничих перенавантажень ?

Поставте зустрічне запитання: «що треба буде затримуватися на роботі? Скільки разів на місяць?». Якщо вас задовольнятимуть відповіді, тоді впевнено скажіть, що ви погоджуєтеся на такі умови.

Деякі додаткові запитання, які вам можуть поставити під час співбесіди:

•           Як зазвичай проходить ваш робочий день?

•           Як ви визначаєте пріоритетність своїх професійних справ?

•           Над якою проблемою вам було би цікаво працювати?

•           Назвіть три ситуації, за яких вам не вдалося досягти успіху.

•           Як поціновувалася ваша робота?

•           Яку користь матиме наша фірма, призначивши вас на цю посаду?

•           Чи завжди ви погоджуєтесь із керівництвом, якщо ні, то за яких умов?

•       Чи збігаються ваші кар'єрні сподівання із посадою, яку ви хочете обійняти?

Під час співбесіди вам можуть запропонувати розв'язати деякі ситуаційні

Завдання, щоб перевірити хід ваших думок, здатність приймати правильні рішення. Наприклад:

•     Ви плануєте на ринку реалізувати українські книги. Щоб досягти успіху, як ви будете це робити?

•        Вам треба умовити інвестора вкласти гроші у запропонований проект. Як ви це будете робити?

Поведінка під час співбесіди

1. Прийшовши в офіс, будьте з усіма ввічливими і доброзичливими. Не забудьте посміхнутися, заходячи до кабінету керівника. Стежте за своєю поставою, дивіться в очі співрозмовникові. Пам'ятайте:

•           Вітаючись з представником компанії, не подавайте руки першим;

•           Не сідайте, поки вам не запропонують це зробити;

•             Якщо вас кому-небудь відрекомендують, обов'язково запам'ятайте ім'я та по батькові цієї особи. Потім ви зможете відразу звернутися до співрозмовника на ім'я та по батькові, це справить позитивне враження.

2.        Сумлінно та охайно заповнюйте всі анкети і документи, які вам запропонують.

3.      На початку бесіди відрекомендуйтеся. Поцікавтеся ім'ям та по батькові співробітника.

4.   Підтримуйте зоровий контакт.

5.   Уважно слухайте запитання, не перебиваючи співбесідника. Ваші відповіді на запитання повинні бути прямими (відповідати треба безпосередньо на поставлене запитання), точними (не варто виходити за межі обговорюваної теми). Під час співбесіди кандидат на вакантну посаду теж має право поставити запитання, але не більше 2-3, треба лише вдало обрати момент для того чи іншого запитання. Найчастіше ці запитання стосуються обсягу роботи, умов успішного її виконання.

Якщо ви не зрозуміли запитання, не соромтеся уточнити: «чи правильно я зрозумів, що ...»

Відповідаючи на запитання, говоріть тільки правду.

6.   Під час співбесіди тримайтеся гідно, впевнено, але не зухвало.

7.   Наприкінці розмови слід чітко домовитися про те, коли і як ви дізнаєтеся про результати. Бажано, щоб ініціатива такої домовленості залишалася за вами: краще домовитися, що ви зателефонуєте у призначений час, ніж чекати дзвінка. Активна позиція завжди ліпша пасивної. Це справить враження ділової людини.

8.      Завершуючи співбесіду, не забудьте про звичайні правила ввічливості. Важливо, щоб обидва учасники закінчили зустріч з відчуттям, що все, про що слід було сказати, сказано і що ви маєте достатньо інформації для прийняття рішення. Подякуйте співрозмовникові за бесіду та за виявлену увагу.

9.    Після співбесіди ретельно проаналізуйте свою поведінку, відповіді й зробіть правильні висновки. Якщо вам відмовили, з'ясуйте причину відмови і врахуйте її під час підготовки до іншої співбесіди. Пам'ятайте, що роботодавець зацікавлений у кваліфікованих фахівцях, професіоналах. Це і потрібно демонструвати впродовж усієї співбесіди. І

5. Етикет телефонної розмови

У наш час телефон - не лише один із найефективніших засобів зв'язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються перемовини, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, надають консультації, звертаються із проханнями, запрошеннями, висловлюють подяку, вибачення.

Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:

•         Співрозмовники не бачать одне одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомоги міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

•           Обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

•               Наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, кепська чутність).

Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї фірми і звикли враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним.

Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.

Якщо телефонуєте ви:

•            Насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також свої прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються нечітко, а тому називайте свої прізвище та ім'я останнім - принаймні це буде почуто;

•           Якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

•                    Якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спершу, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

•              Попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди;

•                          Завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, пам'ятаючи, що нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника; у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.

Якщо телефонують вам:

•                 Спробуйте якомога швидше зняти слухавку й назвіть організацію, яку ви представляєте;

•                 У разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;

•        Розмовляйте тактовно, ввічливо демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;

•           Не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;

•         Якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати 'її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення суті проблеми;

•       Завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть іще раз домовленості, що їх ви досягли.

Незалежно від того, хто телефонує:

•                  Будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось;

•             Ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них;

•               Намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;

•                     Симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові;

•            Особливо наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь;

•         Пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення - рівним, тон - спокійним, витриманим;

•                       Намагайтесь якомога ширше використовувати лексичні можливості літературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому завжди висловлюйтеся стисло й точно, правильно побудованими реченнями. Стежте за логікою викладу своїх думок, послідовністю.

•           Розмовляйте середнім за силою голосом.

Службова розмова складається з таких етапів :

1) Момент налагодження контакту;

2)    Викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);

3)  Закінчення розмови.

Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості.

Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, розмовляти грубо, якщо він помилився номером телефону. Буде люб'язно з вашого боку, коли допоможете абонентові з'ясувати причину невдачі. Своєю чергою, якщо ви зателефонували не за потрібним вам номером, маєте обов'язково перепросити за завдані турботи. Намагайтеся завжди бути ввічливим, адже ваша тактовність - це насамперед повага до самого себе.

Після встановлення зв'язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характеризуватиме вас як досвідчену, ділову людину, що не зловживає чужим часом і увагою, як людину, котра досконало володіє етикетом телефонної бесіди. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення розмови є логічність і послідовність висловлення думок. Неприпустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не забувайте про дотримання пауз - у такий спосіб ви надасте співрозмовникові можливість висловити своє ставлення до проблеми. У розмові уникайте категоричності.

Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов'язково треба попрощатися.

Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв'язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.

6. Етичні питання використання мобільних телефонів

Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв'язку, оскільки телефон завжди у його власника. Отже, не можна:

Користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;

•              Класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі;

•           Голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

•                    Гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;

•       Розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Загальне правило користування мобільним телефоном - не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

Змiст

Лекція 1. Сучасна українська літературна мова - основа державної мовної політики і мови

Лекція № 2 Норми української літературної мови в професійному спілкуванні. Мовний і мовленнєвий етикет.

Лекція № 3 Стилі української літературної мови

Лекція № 4 тема: "писемне мовлення.

Лекція 5 Документація з кадрово-контрактних питань та довідково-інформаційні

Лекція № 7. Тема: лексика у професійному спілкуванні.

Лекція 8 термінологія як основа документації

Лекція 9 тема: українська лексикографія

Лекція № 10 Тема: фразеологізми, їх місце в діловій мові. Словотвір ділової мови.

Лекція 11 тема: суть і види перекладу

Лекція 12 Тема: орфоепічні та акцентологічні норми української мови

Лекція 13 Морфологічні особливості професійного мовлення

Лекція 14: синтаксичні особливості українського ділового мовлення

Лекція 15: службове листування

Лекція 16: усне професійне спілкування

Лекція 17: риторика і мистецтво презентації

Лекція 18: форми колективного обговорення професійних проблем


Нові надходження

Всього підручників:

292