Значення цивілізаційної парадигми

22.  Господарська система Давньої Греції та її відображення у працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля.

Суспільне  життя  античної Греції зосереджувалося  у  полісах —- містах-державах, розташованих по берегах та островах Егейського й Іонічного морів. Греція не була єдиним політичним цілим, кожне місто-поліс жило власним життям. економічні зв'язки за умов панування натурального господарства  були досить вузькими,  господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) господарстві. . На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та заступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потребувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господарства. Ремесло вже виникає, але також виключно для забезпечення власних родинних потреб.Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспільного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм господарської діяльності як складових ойкісного господарства. Найбільшим центром стають Афіни. В Афінах, як і в більшості грецьких міст-полісів, існувала демократична форма правління, а влада вже з VIII ст. до Р.Х. належала аристократії. Основа цієї влади визначалася низкою причин, серед яких найважливіше місце належало великому землеволодінню, яке дозволяло господарям підкоряти собі як орендарів, так і масу дрібних зем-левласників-співгромадян, більшість з яких була боржниками великих власників.Право власності охоронялося законодавчо. Проценти були дуже високими, борги росли швидко.

Палким прихильником економічного устрою давньої Спарти, законів Лікурга, був Ксенофонт (444—354 рр. до Р.Х.) -афінський аристократ, філософ, автор трактатів «Економікос» («Домобудівництво») та «Кіропедія», в яких він виступав як ревний прихильник та захисник натурального (ойкіспого) господарства, базованого на праці рабів. Особливо звеличував він сільське господарство, намагаючись показати у своїх творах, що добробут країни залежить лише від землеробства, саме воно виступає в нього як головна господарська форма. Водночас Ксено-фонт досить високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєдпується із землеробством. Визнавав він і важливість та корисність для держави праці ремісників, але за умови, що до ремесла залучено рабів та метків.Платон (428/427—348/347 до н.е.), як і Ксенофонт, обстоював передовсім натурально-господарські відносини рабовласницького суспільства, що знайшло відображення в двох проектах ідеальної держави, викладених у його творах «Держава» та «Закони». У першому творі Платон виходив з того, що нерівність випливає із самої природи людини, через що є нездоланною. Проте кожна людина має одержувати свою частку відповідно до власних здібнос­тей, що і є справедливим. Основним принципом побудови держави та її природною основою є поділ праці. Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці, яке «здатне говорити» на відміну від робочої худоби. Отже, поділом праці Платон пояснює і соціальний поділ суспільства. Порушуючи питання торгівлі та товарно-грошових відносин, Платон був супротивником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство.У «Законах» Платон змалював ще один проект ідеальної держави, економічна організація якої була більш реалістичною, ліпше відповідала тогочасній добі, передбачаючи запобігання надмірній концентрації землі в руках власників через рівномірний її розподіл, допускаючи право володіння і користування (неповне право власності) для представників вищих станів, можливість передачі землі у спадок тощо. Проте, як і раніше, він залишався захисником натурального аграрного господарства, що використовує переважно працю рабів, зневажливо ставився до торгівлі, засуджував лихварство.Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини ' у творах Арістотеля (384—322 до н.е.) — найвидатнішого мислителя давнини. У своїх працях «Політика» і «Нікомахова етика» він, як і Платон, виклав проект «найліпшої держави». На думку Арістотеля, поділ суспільства на вільних і рабів та їхньої праці на розумову й фізичну обумовлено тільки «законами природи». Провідною галуззю економіки є землеробство, уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває в державному володінні, а друга — у приватному.Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види діяльності: економіку і хре-матистику. Під економікою він розумів природну господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів (споживних вартостей). Вона включала землеробство, ремесло, а також дрібну торгівлю у межах, необхідних для задоволення потреб. З таких самих позицій він аналізує етапи еволюції форм торгівлі та грошового обігу, включаючи безпосередній обмін продукту на продукт і обмін за допомогою грошей до сфери економіки, а велику торгівлю, метою якої, як і лихварства, є збільшення початкове авансованої суми грошей, — до хрематистики. Аналогічно тлумачить давньогрецький мислитель і функції грошей. Природними функціями грошей вважаються функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення належить уже до хрематистики. Незважаючи на певну обмеженість поглядів Арістотеля, що пояснюється передовсім його натурально-господарським підходом до економічних питань, дослідження зародження й розвитку торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу є безперечною заслугою цього вченого.

 

Зацікавило?

Змiст

1.Суть, зміст та значення цивілізаційної парадигми для пізнання суспільних процесів.

2. Господарство,господарська система та її еволюція

3. Порівняльний аналіз типів господарських систем та їх змісту

4. Об’єкт та предмет історії економіки та економічної думки

5.Сутність, фундаментальні принципи побудови  та значення системно -синергетичного підходу до аналізу суспільних та господарських процесів як складової цивілізаційної парадигми.

6. Методи історії економіки та економічної думки та завдання дисципліни

7. Підходи та критерії щодо періодизації господарського розвитку суспільства.

8.Власність на засоби виробництва як одна із центральних суспільних інституцій та її вплив на історичний розвиток господарської системи.

9. Розкрийте особливості історико - економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм.

10.Порівняйте сутність та зміст формаційної та цивілізаційної парадигм пізнання суспільних процесів.

11.Привласнююче та виробничо-відтворююче гос-во: визначення, стук-ра, досягнення та обмежиність.

12. Неолітична революція та її вплив на господарський роз-к первісного сус-ва.

13. Община як центр соціальної і господарської організації первісного суспільства.

14. Господарська діяльність в первісній історії Укр. Трипільська куль-ра та її знач.

15. Передумови і умови становлення господарства ранніх цивілізацій.

16.  Розвиток господарської сфери суспільства Месопотамської цивілізації. Закони Хамурапі про явища і процеси господарського життя.

17. Розвиток господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.

 18. Визначте спільні риси і відмінності господарств Месопотамії, Давнього Єгипту, Кріто-Мікенської цивілізації.

19.Порівняйте особливості формування Східної та Західної цивілізації в осьовий час та дайте їм ( «осьовому часу», Східній та Західній цивілізації) загальну характеристику.

20.Господарська система Давньої Індії в осьовий час та її відображення в “Артхашастрі”.

21.“Гуань-дзи” як пам'ятка економічної думки Давнього Китаю та її зв'язок з реформами Цинь Шихуана (259-210 рр. до н.е.).

22.  Господарська система Давньої Греції та її відображення у працях Ксенофонта, Платона, Аристотеля.

23.  Еволюція поглядів римських мислителів (Катона, Варрона, Колумелли) на організацію сільськогосподарського виробництва Давнього Риму.

24.  Порівняльна характеристика суспільств Східної та Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

25.  Загальна характеристика підсистем суспільств Західної цивілізації доби середньовіччя та їх зв'язок з господарською системою (ето гавно если чесн. Норм будет)

26. Характеристика господарських одиниць (форм) в Західній Європі доби середньовіччя. Вілла та її характеристика на основі “Капітулярію про вілли”.

27.Виникнення середньовічних міст в Західній Європі та їх господарський розвиток. Корпоративні форми організації господарства та їх висвітлення в цехових статутах.

28.Господарські форми в українських землях доби середньовіччя. Їх характеристика.

29.Українські міста та еволюція організації їх господарства доби середньовіччя.

30. Розклад натурального господарства та зародження товарного господарства в країнах Західної Європи в пізньофеодальний період (кінець ХУ – початок ХУІ ст.). Еволюція господарських форм на етапі переходу від натурального до товарного господарства.

31. Вплив політичних, соціальних, духовно-культурних та економічних факторів на господарське життя європейських держав пізньофеодальної доби.

32.Значення великих географічних відкриттів для становлення товарного господарства в Європі.

33.Процес первісного нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.

34. Формування товарно-грошового (капіталістичного) господарства: передумови переходу від простого товарного до товарно-грошового (капіталістичного) ринкового господарства.

35. Середньовічне місто та його роль у зародженні ринкової економіки. Корпоративні форми організації господарської діяльності у західноєвропейських середньовічних містах. Еволюція цехового господарства.

36.Історичні умови виникнення  та суть фізіократизму.

37. Формування передумов товарного господарства та його проникнення в аграрну сферу. Економічна таблиця Кене.

38.Економічна думка періоду первісного нагромадження.

39. Розкрийте сутність явища «революція цін» та його зв’язок з Великими географічними відкриттями. Поясніть, як «революція цін» вплинула на економічний розвиток Зх. Європи

40. Розкрийте зміни, які відбуваються у розвитку продуктивний сил Зх. Європи в XIV – XV ст. Обгрунтуйте положення про те, що зародження індустріального суспільства в країнах Зх. Європи почалося в XVI ст.

41. Відродження, Реформація та Просвітництво, їх сутність та роль у становленні суспільства з ринковою економікою в країнах Європейської цивілізації

42.Суть і значення демократичної, промислової та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах  Європейської цивілізації.

43. Дайте визначення та зробіть порівняльну характеристику промислового перевороту в Англії, Франції, Німеччині та США (передумови,періоди,особливості та наслідки)

44.Загальні закономірності та особливості формування  ринкової господарської системи в провідних країнах Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ - 60-ті роки ХІХ ст.).


Нові надходження

Всього підручників:

292