Торговий капітал

2 питання. Рух торгового капіталу відображає формула: Г - Т - Г'.

Авансуються гроші на купівлю товарів з метою отримання більших грошей. Такий же вигляд має загальна формула капіталу. Раніш ми пояснювали “диво” зростання авансованих грошей купівлею капіталістом особливого товару – робочої сили, споживання якої в процесі праці приводить до створення додаткової вартості. Передбачається процес виробництва. Але торговий капітал під час свого руху не проходить сферу виробництва, він увесь час знаходиться у сфері обігу, де не створюється додаткова вартість, тут лише відбувається зміна форм вартості (грошової на товарну, товарної на грошову). Звідки ж береться торговий прибуток? Видимість така, що він виникає в обігу, торговці начебто підвищують ціни понад їх вартістю. Але тут мова йде не про окремі випадки продажу, коли, дійсно, буває завищення цін, а про регулярне отримання великою групою торгових капіталістів прибутку.

Пояснення появи торгового прибутку треба шукати у природі торгового капіталу як відокремленій частині промислового капіталу. Середня норма прибутку підраховується на весь авансований капітал, у тому числі й на той, який функціонує у сфері обігу. Це має місце і після відокремлення товарного капіталу в торговий. Саме участь торгового капіталу в утворенні середньої норми прибутку, в розподілі додаткової вартості дозволяє йому отримувати торговий прибуток. Незалежно від сфери використання капітал повинен принести середній прибуток інакше він мігрує з неприбуткової сфери. Розподіл додаткової вартості відбувається між промисловими і торговими капіталістами в ході конкурентної боротьби, міжгалузевої конкуренції, переливу капіталу з торгівлі у промисловість та навпаки, що приводить до утворення середньої норми прибутку.

                     m       •        100%       

p'сер.  =  Kпром. + Kторг.                         

Необхідно показати, яким чином кожна з 3-х частин торгового капіталу повертається та приносить середній прибуток.

1)                            Капітал обігу, який був авансований на придбання товарів. 

Щоб компенсувати капітал обігу достатньо продати товари. А для того, щоб він приніс середній прибуток, повинна існувати різниця між оптовою (купівельною) та (роздрібною) продажною ціною. Ця різниця, що складає торговий прибуток, утворюється у зв’язку з тим, що торговий капітал приймає участь в розподілі додаткової вартості.

                   Оптова ціна =  c + v + p сер. пром.

Роздрібна ціна = c + v + p сер. пром. + p сер. торг. = Т (вартість товару)

Роздрібна ціна – Оптова ціна = p сер. торг.  

Висновок: торговці у наслідок міжгалузевої конкуренції купляють товари по цінам, що нижчі за вартість (дійсну ціну виробництва), а продають по вартості.

p сер. пром. + p сер. торг. = m

2)                            Капітал, що авансований на додаткові витрати обігу.

Додаткові витрати обігу фактично нічим не відрізняються від витрат виробництва, тому що пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До них відносять витрати на транспортування, розфасовку, упаковку, зберігання товарів.  Праця робітників, які виконують ці операції, є продуктивною, вона зберігає стару вартість с і створює нову вартість (v + m). Тому до вартості, що була створена у сфері виробництва, додається  вартість c1 + v1 + m1. Продавши товари у відповідності з повною вартістю, торговці повертають капітал, що був авансований на додаткові витрати обігу і отримують на нього середній прибуток також як і промисловий капітал.

3)                            Капітал, що авансований на чисті витрати обігу.

Чисті витрати обігу – непродуктивні витрати, що зв’язані з зміною форм вартості, вони не збільшують вартості товарів. До них відносять витрати на наймання продавців, касирів, бухгалтерів, на рекламу, купівлю канцелярських  речей. Робітники, які виконують операції, що потребують чистих витрат обігу, не створюють ні вартості, ні додаткової вартості. Згідно марксистській теорії, чисті витрати обігу компенсуються за рахунок додаткової вартості. Прибуток на цей елемент торгового капіталу також є часткою додаткової вартості, що була створена найманими робітниками в сфері матеріального виробництва.

                      m   - ЧВО       •  100%       

          p'сер.  =     Kпром. + Kторг.                         

Частина додаткової вартості, що дорівнює величині чистих витрат обігу в ході конкурентної боротьби вилучається з процесу утворення середнього прибутку. Якщо б чисті витрати обігу компенсувались за рахунок торгового прибутку, то торговці покинули б цю справу і чисті витрати обігу довелось би компенсувати промисловому капіталу, ці витрати зросли б при відсутності економії від спеціалізації торгового капіталу. 

          Висновок.

          Джерело торгового прибутку в умовах капіталізму – додаткова вартість, що створена найманими робітниками в процесі виробництва, частину якої промисловці уступають торговцям в ході конкурентної боротьби, а також додаткової вартості, що створена найманими робітниками, які виконують продуктивні операції у сфері обігу.

                Торговий прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, тому що в ній затемнюються відносини експлуатації найманих робітників промисловим та торговим капіталами. Вона представляється породженням сфери обігу.

          Труд торгових робітників та службовців не створює додаткової вартості. Однак їхній робочий день, як і в робітників промисловості, теж розпадається на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу торгові робітники реалізують товари, в яких втілена додаткова вартість, що складає частку торгового капіталу і дорівнює витратам торгових капіталістів на купівлю робочої сили. Протягом додаткового робочого часу торгові робітники безплатно реалізують товари, в яких втілена додаткова вартість, що складає торговий прибуток.

3 питання. Торгівля -  це важлива сфера товарно-грошового обігу, історично обумовлена виникненням і розвитком товарного виробництва; характеризується відносинами між її учасниками - продавцями і покупцями на основі вартісного зіставлення продуктів труда; це галузь господарства, що відокремилася на основі суспільного розподілу праці і здійснює посередницьку діяльність по купівлі-продажу товарів.

Торгівля підрозділяється на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня торгівля - торгівля, що здійснюється в національних межах країни. Вона має дві основні форми: оптова торгівля - купівля-продаж товарів крупними партіями, головним чином, самими функціонуючими підприємцями через товарні біржі, аукціони, ярмарки; роздрібна торгівля - реалізація товарів і послуг безпосередньо споживачам через магазини, підприємства громадського харчування і обслуговування, посилочну торгівлю, електронну торгівлю та ін.

Зовнішня торгівля - це торгівля даної країни, її господарських суб'єктів з іншими країнами. Вона включає ввезення і вивіз товарів. Зовнішня торгівля базується на міжнародному розподілі праці, кооперації та інтеграції виробництва. Вона виступає способом здійснення економічних зв'язків між державами, що входять у світовий економічний простір. У той же час зовнішня торгівля є ареною конкурентної боротьби за ринки збуту, джерела сировини і сфери використання капіталу.

Експорт товарів - вивіз товарів з країни, він є складовою частиною зовнішньої торгівлі. Поліпшення структури експорту пов'язане з підвищенням якості продукції і забезпеченням її конкурентоспроможності на світовому ринку. Бажано, щоб експорт не мав сировинної спрямованості (як в Україні – основні статті експорту: метал, хімічна продукція), а базувався на кінцевій, високотехнологічній продукції.

Імпорт товарів  - ввезення товарів в країну з-за кордону; імпортні закупівлі сприяють підвищенню ефективності виробництва, повнішому задоволенню потреб населення, зміцненню міжнародної співпраці.

Торговий баланс - співвідношення між експортом і імпортом товарів. Активний торговий баланс має місце, коли вивіз товарів з країни перевищує ввезення в неї товарів з-за кордону (у вартісному вимірюванні). Пасивний торговий баланс - навпаки, коли ввезення товарів з-за кордону перевищує вивіз товарів (у вартісному вимірюванні).  

Дефіцит торгового балансу  - сума перевищення імпорту товарів над їх експортом.

Протекціонізм - зовнішньоторговельна політика, спрямована на захист державою вітчизняного виробництва і торгівлі, характеризується введенням високих митних зборів на ввезення товарів, податкових і інших бар'єрів імпорту.

Фритредерство - політика "відкритих дверей", система вільної торгівлі, означає допущення безмитного або оподатковуваного лише незначними митами ввезення товарів.

На сучасному етапі розвитку торгівлі розрізняють наступні її види:

- в територіальному розрізі – внутрішня і зовнішня;

- за стадіями товарообігу – оптова, роздрібна.

Основні тенденції розвитку торгівлі на сучасному етапі:

1) суттєво розширилися сфери діяльності торгівлі;

2) відбувається злиття сфер промислової та торговельної діяльності;

3) розвиток торговельно-сервісних комплексів;

4) розвиток організованих (спеціалізованих) міні-ринків замість стихійних ринків;

5) створення спеціалізованих підприємств, орієнтованих на окремі контингенти споживачів залежно від їхніх потреб і доходів;

6) відбувається видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях;

7) впровадження новітніх інноваційних, інвестиційних та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств.

Функції оптової торгівлі. Оптовиків використовують, коли з їх допомогою можна ефективніше виконати такі функції: 1) збут і його стимулювання - оптовики допомагають виробникові охопити безліч дрібних клієнтів при порівняно невеликих витратах; 2) закупівля і формування товарного асортименту - оптовик в змозі підібрати вироби, сформувати необхідний для клієнта товарний асортимент;            3) розбиття крупних партій товарів на дрібні - оптовики забезпечують економію, купуючи товари вагонами і розділяючи їх на дрібні партії; 4) складування - оптовики зберігають товарні запаси, сприяючи тим самим зниженню відповідних витрат постачальників і споживачів; 5) транспортування - оптовики забезпечують більш оперативну доставку товарів, оскільки вони знаходяться ближче до клієнтів, ніж виробники; 6) фінансування - оптовики фінансують своїх клієнтів, надаючи їм товарний кредит; 7) мінімізація комерційних ризиків - приймаючи право власності на товар, несучи витрати у зв'язку з його розкраданням, пошкодженням, псуванням і застарілістю, оптовики беруть на себе частину ризиків; 8) надання інформації про ринок - оптовики надають своїм постачальникам і клієнтам інформацію про діяльність конкурентів, про нові товари, динаміку цін; 9) послуги з управління і консультаційні послуги - оптовик нерідко допомагає роздрібним торговцям, навчаючи їхніх продавців, беручи участь в організації роботи, допомагаючи організувати бухгалтерській облік, управління запасами тощо.

Розвиток роздрібної торгівлі передбачається за такими функціональними напрямками:

- формування ефективного конкурентного середовища для усіх суб’єктів господарювання;

         - забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб’єкта (пряма інтеграція – через мережу фірмових магазинів; непряма інтеграція – торговельне підприємство зобов’язується реалізувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство – надавати ряд послуг, включно технологічне оснащення, проведення рекламних кампаній, надання кредиту, навчання персоналу, гарантійне і післягарантійне обслуговування товарів; диверсифікація – страхування торговельних угод, організація майстерень, ательє, технічне обслуговування реалізованих товарів та ін.; запровадження принципово нових технологій поза магазинних форм торгівлі; розвиток торгівлі за каталогами, на замовлення);

- максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їхніх запитів (“престижні” та “доступні” магазини);

- поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого державою формування роздрібної торговельної мережі;

- впорядкування організації і ведення торговельної діяльності (удосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності, впровадження у сфері торговельної діяльності системи контролю за якістю товарів, згідно з рекомендаціями міжнародних стандартів, впровадження штрихового кодування товарів як засобу автоматизованої ідентифікації їх характеристик,  удосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної продукції). 

 

          Як у світі, так і в Україні у роздрібній торгівлі магазинний продаж становить 90-95%. Проте для поліпшення торгового обслуговування, пришвидшення руху товару від виробника до споживача використовуються нові методи, а саме методи поза магазинного продажу товарів.

Для торгового обслуговування населення поза магазином можуть застосовуватися:

1) дрібно роздрібна стаціонарна мережа та дрібно роздрібна пересувна мережа (пересувні засоби торгівлі);

2) торгові автомати;

3) ярмарки і базари;

4) мережний маркетинг;

5) роздрібна посилкова (поштова) торгівля;

6) електронна торгівля (Інтернет-магазини).

 

Базар (ринок) – це підприємство сфери торгівлі, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності в місцевих органах влади, функціональним обов’язком якого є надання послуг із забезпеченням належних умов для здійснення продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції, створення необхідних зручностей для їх купівлі.

Ярмарок - це періодично діючий ринок, який регулярно в одному й тому самому місці в певний час і період року проводить продаж товарів.

Ціль ярмарки - дати можливість її учасникам продемонструвати зразки своєї роботи, нові досягнення і технічні розробки з ціллю укладання нових торгових контрактів.

Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку торгівлі на ринках. На ярмарках і базарах здійснюють продаж сезонних товарів. Для цього пристосовують їх для проведення на визначену дату або свята.

Так, перед початком навчального року проводяться шкільні базари, а напередодні новорічних свят ялинкові базари. Сезонні ярмарки проводять для продажу одягу, взуття, тканин, товарів для садівників та інших сезонних товарів.

Торгівля на ринках є найбільш демократичною формою реалізації продукції, що зумовлюється практично необмеженим колом, як продавців, так і покупців, зведенням до мінімуму втручання держави у процес ціноутворення. Розвиток торгівлі на ринках сприяє відносній економії коштів населення на придбання товарів, що має надзвичайно важливе значення для малозабезпечених верств населення. Торгівля на ринках в сучасних умовах є місцем зайнятості багатьох людей, що дозволяє вижити у складних економічних умовах.

Торгівля на ринках як особлива поза магазинна форма продажу товарів характеризується наступними основними моментами:

·               наявністю великої кількості ринкових продавців та покупців і здійснення масових актів купівлі-продажу товарів;

·               продавцями виступають виробники товарів, що не заперечує наявності посередників та торгових підприємств;

·               ціна встановлюється безпосередньо під впливом попиту і пропозиції, що дає підставу відносити торгівлю на ринках до найбільш демократичних форм організації торгівлі;

·               крім організації самої торгівлі, на ринках широко надаються різноманітні послуги.

 

Мережний маркетинг не знайшов поки широкого поширення у вітчизняній торговій практиці. Особливість цієї поза магазинної форми торгівлі полягає в тому, що реалізація товарів здійснюється торговими агентами вдома, в установах і організаціях тощо.

Найбільш поширеними товарами, що продаються за цією поза магазинною формою торгівлі є: косметика, антикварні речі, дорогоцінності, ювелірні вироби та вироби із хутра.

Для організації такого виду продажу фірма наймає на роботу торгового агента, продавця який повністю володіє інформацією про всі властивості товару та переваги його перед іншими товарами.

Розрізняють кілька видів продажу через мережний маркетинг:

·               через торгових агентів, які наймані на роботу у цій фірмі, вони мають свої каталоги де вказані ціни на товар та його властивості. Ці дистриб’ютори відвідують будинки, фірми та інші заклади де і пропонують свій товар;

·               але є випадки коли торгові агенти набирають до себе помічників, людей з невисокими заробітками і ці, у свою чергу, вже в себе на підприємстві продають ці товари своїм колегам чи знайомим. У світовій практиці навіть застосовують метод зустрічей, коли ці помічники за певну плату організовують зустрічі, а вже самі дистриб’ютори пропонують товар покупцям.

Прикладом такого мережного маркетингу є дистриб’юторська торгівля від AVON. Вона за певну плату надає бажаючим каталоги із своєю продукцією, а ті, у свою чергу, продавши товар за цією ціною, що вказана в каталозі, отримують певний процент від прибутку. Важливо, щоб торгові агенти мали спеціальну підготовку: знали основні споживчі властивості пропонованих товарів, мали навички ділового спілкування, були знайомі з основами психології і чинним законодавством, що регулює торгову діяльність. В обов’язки агента входить виявлення потенційних покупців пропонованих товарів і їх рекламування по наявним зразкам, каталогам та іншим рекламним виданням. При цьому торговому агенту необхідно переконати покупця в існуванні раніше не виявленої потреби саме в цих товарах, у тім, що саме вони найкраще задовольнять його потреби.

Електронна торгівля. Появі електронної торгівлі сприяв розвиток електронної техніки і сучасних засобів телекомунікаційного зв’язку.

У вузькому сенсі під електронною торгівлею розуміється продаж товарів, що здійснюється за допомогою комп’ютерної мережі Internet (Internet-магазини), продажу товарів через телемагазини та торгівлю за допомогою телефону.

У даний час в Internet існує дуже велике число віртуальних магазинів, що пропонують широкий вибір самих різноманітних товарів, починаючи від мобільних телефонів і закінчуючи, автомобілями. Найбільш часто в таких магазинах представлені книги, комп’ютерна техніка, електропобутові прилади, аудіо-, відео- і фототовари, іграшки й ін.

Іншими методом є використання телемагазинів. Телемагазин – це рекламна фірма, яка здійснює на замовлення виробника чи певного продавця товару рекламу та його продаж. У певний період часу в ефірі телеканалів транслюється програма у якій представлений широкий вибір товарів (більшість нових та невідомих для споживачів товарів).

Маркетинг (від англ. market — ринок, торгівля, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією — сполучення слів market getting — завоювання ринку) — термін, що виник на початку ХХ ст. у США. Хоча окремі елементи маркетингу використовувались в деяких країнах раніше, але практичне використання системи маркетингу було започатковане у США у перші десятиріччя ХХ ст.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. маркетинг стає відомим у Європі, а у 80-х роках — і в колишньому СРСР. Але саме у США внаслідок посилення конкуренції, підвищення міри поінформованості й досвідченості споживачів, зростання виробничих можливостей і потреб, становлення ринку споживачів, де попит є меншим за пропозицію товарів, окремі елементи маркетингу вперше було об’єднано в систему, вперше створено відповідні маркетингові концепції та організаційні структури.

Заслуга визначення маркетингу як провідної функції підприємства, а створення цільової групи споживачів — як специфічної роботи менеджера, належить американцю Мак-Корміку (1809—1884 рр.) з Міжнародної компанії прибиральних машин. Механік за освітою, він запровадив у практику діяльності компанії маркетингові дослідження, концепцію створення цільового ринку фірми, цінову політику, сервісне обслуговування.

Найперше комплексне визначення маркетингу також належить американцям Р. Батлеру та А. Шоу. У книжці «Купівля, продаж та методи торгівлі» (Нью-Йорк, 1911) вони назвали маркетинг комбінацією чинників, які необхідно враховувати, організуючі діяльність, що сприяє продажу. П. Черрінгтон 1928 р. визначив маркетинг як науку, що пов’язана з розподілом товарів на шляху від виробника до споживача.

Згідно сучасного концептуального розуміння маркетингу, маркетинг — це інтегрована, орієнтована на споживача і прибуток фірми філософія бізнесу за умов конкуренції. Талановитий підприємець, котрий досяг успіху, — це той, хто перетворив філософію маркетингу на відповідні алгоритми власних дій стосовно суб’єктів, сил та умов навколишнього середовища, трансформував цю філософію у конкретну реальність.

Згідно Ф. Котлеру (1990 р.) маркетинг — це процес вивчення і формування споживчих запитів та переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їх задоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів.

Отже, маркетинг — це: стиль мислення підприємця, який виходить із визнання пріоритетності споживача; управління фірмою через ринок (а не через виробництво), де головними суб’єктами є споживачі, користувачі, покупці (клієнти); розуміння ринку, що забезпечується системою маркетингових досліджень як власне ринкових умов, так і можливостей фірми претендувати на свій «шматок пирога»; творче використання ресурсів і можливостей фірми для досягнення відповідності між наявними потребами ринку та її власними цілями; активна наступальна діяльність підприємця з проникнення на ринок, розширення сфери свого впливу, формування запитів та попиту споживачів; інтегрована й чітко спланована, розрахована як на найближчий час, так і на тривалу перспективу система дій підприємця.

Маркетингові підрозділи фірм, які виробляють товари чи послуги, і самостійні, спеціалізовані на маркетингових дослідженнях фірми, намагаються найкращим чином вивчити специфічні потреби споживачів (або навіть сформувати ці потреби) з тим, щоб у виробників товарів і послуг не було проблем з їхньою реалізацією бо їх виробництво безпосередньо зорієнтовано на заздалегідь виявлену (або сформовану) потребу. Мета такої діяльності – створити ситуацію, коли товар чи послуга «самі себе продають», тобто точно відповідають потребам конкретних споживачів і не потребують особливих зусиль для реалізації.

Мета маркетингу - створити умови для пристосування виробництва до суспільного попиту, вимог ринку, специфічних потреб споживачів (сегментація і дослідження ринку в залежності від вікових, статевих, професійних, расових, національних і т.д. особливостей споживачів, а також рівня їхніх доходів), розробити систему організаційно-технічних заходів щодо вивчення ринку, інтенсифікації збуту, підвищення конкурентоспроможності товарів з метою отримання максимальних прибутків.

Основні функції маркетингу: вивчення попиту, питань ціноутворення, реклами і стимулювання збуту, планування товарного асортименту, збуту і торгових операцій, діяльність, пов'язана із зберіганням, транспортуванням товарів, управлінням торгово-комерційним персоналом, організацією обслуговування споживачів.

4 складові маркетингу (4 «Р»): продукт (product); ціна (price); місце його продажу (place); просунення товару на ринок, включаючи рекламу (promotion).

Маркетинг як політекономічна категорія це система виробничих відносин, які відображають встановлення прямих, безпосередніх зв’язків між виробництвом товарів (та послуг) і їхнім споживанням, між виробниками і споживачами. Ці відносини суперечать опосередкованим ринковим відносинам (коли виробники працюють на задоволення заздалегідь невідомих потреб, лише акт реалізації продукту труда підтверджує, що виробник задовольняє якусь суспільну потребу, тобто він здійснив суспільно корисний труд, який визнається суспільством), підривають ринкові відносини.

Марксистська теорія прогнозувала заміну капіталістичного товарного виробництва комуністичним планомірним виробництвом (безпосередньо суспільним виробництвом), в якому економічний центр планомірно, свідомо, до початку виробництва, буде встановлювати прямий зв’язок, між виробництвом і споживанням – виробники мають виробляти те, що замовляє суспільство у відповідності з суспільними потребами. В СРСР (та інших країнах, що вважали себе соціалістичними, тобто на першій фазі комуністичного способу виробництва) Держплан СРСР намагався замінити ринок директивним плануванням (завдання плану – директива, закон, обов’язковий для виконання) – надаючи підприємствам обов’язкові завдання стосовно обсягів і асортименту продукції, цін на неї, постачальницьких зв’язків тощо. У наш час залишається дискусійним питання – чи був в нашій країні соціалізм, планомірна економіка (хоча й на першій фазі її розвитку), тому що в економіці було багато диспропорцій, дефіцитів, жорстокості, що суперечило планомірним відносинам і цільовій установці майбутнього суспільства – розвиток і реалізація здібностей усіх членів суспільства, високий рівень добробуту усіх громадян.

Зацікавило?

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292