Історія України

ТЕМА 3 Східнослов’янська держава “Руська земля” (ІХ – перша половина XIV ст.)

Вивчення теми повинно привести до знання:

·                     передумов утворення держави Київська Русь;

·                     етапів виникнення і становлення Давньоруської держави;

·                     теорій походження держави у східних слов’ян;

·                     державного устрою Давньої Русі;

·                     зовнішньої та внутрішньої політики київських князів;

·                     розквіт і піднесення Давньоруської держави (кінець Х – середини ХІ ст.);

·                     політичної роздробленості Древньої Русі: причин та наслідків (кінець ХІ – середина XIV ст.);

·                     ролі Галицько-Волинського князівства у житті східних слов’ян;

·                     культурних досягнень слов’ян;

·                     історичного значення Київської держави;

За А.Дж Тойнбі історія людства круговерть цивілізацій, що змінюють одна одну. Кожна з них проходить схожі стадії: виникнення, розвитку, занепаду й загибелі.

Становлення держави східних слов’ян відбувалося протягом тривалого часу і було закономірним результатом внутрішньої еволюції їхнього суспільства.

 

“Справжній засновник держави слов’ян – Олег” (М.Карамзін)

·                     За свідченням арабських авторів у VIII-ІХ ст. існували 3 осередки східнослов’янської державності: Куявія (земля полян з Києвом); Славія (Новгородська земля); Артанія (Ростово-Суздальська земля, або за твердженням професора Й.Винокура – південна Волинь і Поділля);

·                     Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською Землею з центром у Києві. Воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого зросла Древньоруська держава;

·                     За літописним повідомленням Нестора Київ було засновано у V ст. Розпочалося правління династії Києвічів;

·                     В ІХ ст. – князювання в Києві нащадків Кия, Аскольда та Діра;

·                     В 882 р. Новгородський князь Олег вбиває Акольда та Діра. Відбувається зміна династій. До управління приходить династія Рюриковичів;

 

Зверніть увагу:

Київська Русь в своєму розвитку пройшла кілька етапів і залишила помітний слід у світовій історії та державотворчій традиції народів Східної Європи.

Існують такі теорії походження Давньоруської держави:

Норманська. Її підтримували: Г.Баєр, Г.Міллер, Л.Шльоцер, О.Шахматов, М.Погодін.

Антинорманська – М.Ломоносов, В.Ключевський, Б.Рибаков, М.Костомаров, М.Грушевський, П.Толочко.

Хозарська – академік О.Пріцак і його школа.

Візантійська – підтримують церковні історики.

В дійсності Давньоруська держава формувалося століттями місцевим (автохтонним) населенням. На цей процес впливали і нормани, і візантійці, і хозари, і болгари, і інші народи.

Етапи розвитку Древньої Русі

І-й етап

Початок князювання Рюриковичів: Олега (882-912 рр.); Ігоря (912-945 рр.); Ольги (945-969 рр.); Святослава (869-972 рр.)

Основні напрямки політики:

зовнішньої

- активне розширення державних кордонів:

а) приєднання – древлян, сіверян, кривичів, радимичів, хорватів, уличів – Олегом;

б) вятичів, ятвягів, ясів, косогів – Святославом;

в) походи з метою досягнення вигідних торгових угод з Візантією;витіснення хозарів.

внутрішньої

- централізація управління державою:

а) придушення автономістських виступів підкорених народів;

б) упорядкування збору данини;

в) адміністративна реформа;

г) підтримка нових форм феодальної експлуатації (відробітки, грошова рента).

ІІ-й етап

Розквіт і піднесення (кінець Х – середина ХІ ст.). Час князювання Володимира (978-1015 рр.); Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Русь стала найбільшою державою Європи.

Основні напрямки політики:

зовнішньої

Зміцнення кордонів держави:

а) повернення Червенських міст;

б) захист від набігів ятвягів, печенігів, волзьких булгар;

в) будівництво укріплених ліній;

г) допомога Візантійському імператору в придушені повстання;

д) активізація міжнародних контактів, домінування дипломатії над зброєю. Ярослав тесть Європи.

внутрішньої

Посилення влади київського князя:

а) боротьба з сепаратизмом княжінь;

б) адміністративна реформа. Заміна місцевих князів своїми ставлениками та синами;

в) військова реформа. Слав’янізація дружин;

г) судова реформа. “Руська правда” Я.Мудрого;

д) карбування власної монети;

е) створення системи освіти.

Запам’ятайте цю дату 988 рік

Найголовніша реформа цього періоду – введення Володимиром християнства. Цим актом:

·                     Руська земля була поставлена в один ряд з усіма цивілізованими країнами Європи; зміцнювався її авторитет і міжнародні зв’язки;

·                     Влада великого князя освячувалася єдиним богом, одною вірою, що відповідало ідеї єдиної держави;

·                     Люди звільнялися від страху перед силами природи, ставали на шлях самовдосконалення, запроваджуючи високі норми християнської моралі;

·                     Широко відкривалася можливості використання давньої візантійської культури в усіх ділянках суспільного життя Русі (праві, освіті, будівництві, мистецтві і т.д.)

Русь досягла зеніту своєї могутності і світового визнання. Це була монархія очолювана великим князем, якому належала вища:

 

В своїй діяльності князь спирався на княжу раду, що складалася з княжих мужів – знатних бояр. Вони становили старшу дружину і виконували роль центрального апарату управління (воєводи, удільні князі, посадники, тисяцькі, волостителі і т.д.). Значну роль відігравала молодша дружина – професійні воїни – найближчі слуги князя.

Помітне місце в управлінні державами справами займало віче. Одні історики вважають віче демократичним органом влади за участю міських низів. Інші – вважають, що вічем літописці називають зібрання лише “лучших мужів”.

Місцевий апарат управління був представлений соцькими, десяцькими, тіунами, вірниками і т.д.

За рішенням князя або віче збиралися полки із вільних мешканців міста і села.

ІІІ-й етап

Політична роздрібненість. Її специфічними рисами були прогресуючий характер і наростання князівських міжусобиць (кінець ХІ початок – XIV ст.)

Нагадуємо основні показники нового процесу

Одночасно з розквітом і зростанням авторитету Київської Русі все більше проявляються ознаки її ослаблення, децентралізації. Свідчення цього є:

·                     зменшення влади Великого князя;

·                     зростання сили удільних князів;

·                     виникнення дуумвірату і триумвірату в управлінні державою;

·                     князівські з’їзди (снеми);

·                     посилення експансії половців;

·                     князівські міжусобиці.

З часом, після смерті В.Мономаха і його сина Мстислава, удільні князі зміцнили на стільки, що частина з них (Володимирський, Чернігівський та інші) стали носити титул “великий князь”, вести самостійну політику і незалежне від Києва життя. Настав ІІІ-й етап розвитку Руської землі.

Причини розробленості

Виділіть,які причини роздрібненості характерні тільки для Русі

·                     розвиток феодального землеволодіння;

·                     зростання рівня землеробства, ремесла, торгівлі;

·                     створення економічних основ самостійного життя;

·                     великі простори держави та етнічна неоднорідність населення;

·                     зменшення торгово-економічного значення Києва, особливо занепад торгового шляху “з варяг у греки”;

·                     відсутність чіткого механізму спадкоємності князівської влади;

·                     розвиток міст і в цьому зв’язку зменшення необхідності об’єднання військових сил для спільної боротьби. Можна було відсидітися за міськими укріплення.

Наслідки розробленості

·                     У ХІІІ ст. утворилося 12 самостійних князівств (земель);

·                     На початку ХІІ ст. їх стало 50;

·                     У XIV ст. – 250;

·                     Піднесення ролі міст як складних соціально-економічних і політико-адміністративних організмів;

·                     Розширення торгівлі між землями (князівствами), містами;

·                     Нерівномірність розвитку князівств: ослаблення одних і вивищення інших;

·                     Послаблення обороноздатності руських земель. Країна стала відносно легкою здобиччю агресивних сусідів.

Зверніть увагу на думку (сучасного українського) історика П.Толочко

Давньоруська держава “видозмінила свою форму, прийшла у відповідність до нових структур земельної власності” П.Толочко

В умовах роздробленості існувала і набирала сили тенденція економічного і політичного об’єднання. Найповніше вона проявилася у 2-х . Південно-Західних князівствах: Галицькому і Волинському. У 1199 році Волинський князь Роман Мстиславович об’єднав ці князівства. Утворилося Галицько-Волинська держава, яка ще 100 років після встановлення монголо-татарського іга з честю представляла східнослов’янську державність на міжнародній арені.

Князі: Роман (1199-1205); Данило (1230-1264); Лев І (1264-1301); Юрій І (1301-1308); Лев ІІ (1308-1323); Юрій ІІ Болеслав (1325-1340).

Основні напрямки політики Галицько-Волинської держави

зовнішньої

·                     Боротьба за зміцнення країни з хрестоносцями, Литвою та ятвягами, Угорщиною, монголо-татрами;

·                     Союз проти татаро-монголів з папою римським;

·                     Встановлення дружніх відносин з Польщею і Угорщиною

внутрішньої

·                     Боротьба з боярською опозицією;

·                     Зміцнення міст. Перенесення столиці у м.Холм;

·                     Проведення військової реформи: запровадження ополчення та важкоозброєної кінноти;

·                     Боротьба з Болохівською землею, яка перейшла у підпорядкування татар.

Зафіксуйте у пам’яті:

Галицько-Волинська держава, що виникла на землях Київської Русі зберегла і примножила її культуру, звичаї та традиції.

Наприкінці ХІІ – початку XIV ст. внаслідок посилення феодальних усобиць і татарських набігів єдність і могутність Галицько-Волинського князівства послаблюється. На руські землі все більше зазіхають польські, литовські, угорські феодали. Після смерті Юрія ІІ Болеслава у 1340 році Галицько-Волинське князівство перестало існувати.

КУЛЬТУРА ДАВНЬОЇ РУСІ

Культурою називають сукупність матеріальних ідуховних надбань людства чи окремого народу

Основою формування давньо-руської культури була культура східних слов’ян (високе плужне землеробство, керамічне та емалеве виробництво, будівельні навики в споруджені міст), яка зазнала впливів хозарів і арабів, римлян і угорців, особливо візантійців.

Домінуючою рисою розвитку культури був вплив християнської релігії, яка органічно синтезувала в собі витвори майстрів різних культурних сфер – архітектури, живопису, музики, скульптури, літератури.

Про високий рівень культури свідчать:

·                     наявність у ще дохристиянський період власної писемності;

·                     розвиток шкільної освіти та її диференціація;

·                     створення бібліотек та книгописних майстерень;

·                     поширення наукових знань шляхом перекладу хронік візантійських авторів та створення оригінальних наукових творів;

·                     поява визначних мислителів: Никона, Нестора, Сельвестра, Ілларіона, Кирила Туровського, Клима Смолятича, Данила Заточника;

·                     виникнення власної медицини. Відомими лікарями були “Легець”, Агапіт, просвітур Дем’ян. Княжна Євпраснія написала трактат “Мозі”;

·                     створення літописання та різних жанрів літератури: “Повість минулих літ” Нестора, “Слово про закон і благодать” Ілларіона, “Повчання синам” В.Мономаха, “Слово о полку Ігоревім”, життя Бориса і Гліба, Феодосія печерського і т.д.

Християнство зумовило поширенню на Русі монументальної культової архітектури

Пам’ятками цього періоду є:

·                     Десятинна церква в Києві (Х ст.);

·                     Спасо-Преображенський собор в Чернігові (1031-1036 рр.);

·                     Софійський собор у Києві (1037р.);

·                     Борисоглібовський собор у Чернігові (1128 р.);

·                     Церква Пантелеймона в Галичі (1200 р.) та багато інших.

Свідченням розвитку культури є зростання міст

·                     ІХ ст. – перша пол. Х ст. літописи згадують – 16 міст;

·                     ХІІ – ХІІІ ст. – близько 100 міст.

Високий рівень культури Древньої Русі став надбання світового значення і справив позитивний вплив на розвиток культури інших народів.

Історичне значення Давньоруської держави

В світовому розвитку

·                     Давня Русь, як одна з найбільших високорозвинутих держав відігравала роль стабілізуючого фактора в Європі це засвідчують широкі економічні, політичні, культурні і династичні зв’язки руських князів з візантійським та європейськими дворами;

·                     Русь захищала країни країни Західної та Центральної Європи від навали степових кочовиків і фактично спасла їх від монголо-татарського іга;

·                     Руська земля була форпостом християнського світу на сході, захищала його моральні цінності й спосіб життя, виконувала роль сполучної ланки між народами Європи і кавказькими країнами, арабським Сходом.

Продумайте свої варіанти історичної ролі Древньоруської держави

Для України

·                     В умовах Давньої Русі завершився розпочатий в глибині віків, процес формування української спільноти, її території, економіки, культури, побуту, рис характеру. Появилось у 1187 році сама назва “Україна”. З часом ця назва замінила назву Русь і поширилася на всю державу.

·                     Була важливим етапом в історії українського державотворення. У межах її кордонів розвивалися і прилучалися до державного і суспільно-політичного життя десятки інших етносів. Тут набувався, так необхідний в сучасних умовах, досвід вирішення міжнаціональних проблем;

·                     Відкрила шляхи, використання кращого досвіду передової культури в інтересах власного розвитку стала скарбницею матеріальної і духовної культури, яка понині служить джерелом натхнень все нових поколінь громадян України.

Для самоопрацювання

·                     З’ясуйте, які існують припущення відносно походження термінів „Русь”, „Мала Русь”, „Україна”;

·                     Визначіть причини прийняття християнства;

·                     Уточніть особливості соціально-економічного устрою Київської Русі;

·                     Обґрунтуйте позитивні і негативні наслідки роздробленості Русі;

·                     Перерахуйте законодавчі особливості розвитку культури Київської Русі;

·                     Охарактеризуйте історичне значення Галицько-Волинське князівства;

·                     Виясніть відмінності у монгло-татрських порядках запровадження на українських і російських землях;

·                     Виділіть найголовніші особливості розвитку культури Київської Русі.

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292