Ситуаційний менеджмент

ТЕМА 3. Облік ризиків у ситуаційному менеджменті

План

3.1.                           Суть господарського ризику.

3.2.                          Види і причини втрат у підприємництві.

3.3.                           Облік границь і зони господарського ризику.

3.4.                          Керування ризиками в проблемних ситуаціях.

3.1. Суть господарського ризику

У період розвитку ринкових відносин підприємницьку діяльність в Україні приходиться здійснювати в умовах інформаційної невизначеності ситуації і нестійкості, мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного розрахованого кінцевого результату, а отже, зростає ризик, тобто небезпека невдач, непередбачених втрат. Ризик характерний для початкових стадій підприємництва, коли ще невеликий досвід, бракує практики проведення підприємницьких операцій. Але ризикувати приходиться і бізнесменам-професіоналам з багаторічним стажем.

В умовах командно-адміністративної економіки всі звикли до того, що економічна обстановка формується "зверху" у вигляді набору правил і норм.

Звичайно, тверда система централізованих установок і розпоряджень сковувала ініціативу, придушувала інтерес і творчий початок. Але вона вносила явну чи вдавану чіткість, забезпечувала нав'язаний зверху порядок. Нехай не з повною впевненістю, але можна було передбачати обсяги виробництва, постачань, продажу, рівень цін і, відповідно, результати - прибутки, доходи.

При відсутності альтернатив, можливостей вибору, там, де може бути прийнято тільки одне рішення, ризик або практично відсутній, або він мінімальний. Але ризик багаторазово зростає в умовах нестабільності, мінливості середовища, у якому здійснюється господарська діяльність.

Ринок - це, насамперед, економічна воля, а за економічну волю приходиться платити. Адже волю одного підприємця супроводжує одночасно і воля інших підприємців, що одержали можливість купувати чи не купувати його продукцію, пропонуючи за неї свої ціни, продавати йому сировину за визначеними цінами, диктувати свої умови угод, при цьому, цілком природно, що підприємці, ділові партнери, з ким приходиться вступати в господарські відносини, прагнуть, насамперед до своєї вигоди, до прибутку своєї компанії. А вигода одних може стати збитком для інших. До того ж підприємець-конкурент взагалі схильний витісняти свого опонента з ринку: такі закони конкуренції.

Отже, поза залежністю від бажання людей, освоюючи підприємництво, приходиться мати справу з невизначеністю, яку не можна встановити заздалегідь.

Зі сказаного випливає важливе правило поведінки підприємця: не уникати ризику, а передбачати його, прагнути знизити до можливо більш низького рівня.

В економічній науці і практиці господарювання, на жаль, не вироблені загальновизнані теоретичні положення про господарський ризик. Недостатньо розроблені методи оцінки ризику стосовно до тих чи інших виробничих, господарських ситуацій.

У країні з ринковою економікою накопичений досвід ризикового підприємництва, супроводжуваний явно видимими прикладами процвітання і краху, підйому і банкрутства в залежності від вмілої і невмілої поведінки, а частково, і везіння в реальній обстановці ризику. У ринковому середовищі саме життя, процеси виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції вчать правил поведінки при наявності невизначеності і ризику, заохочують до їхнього знання і суворо карають за незнання.

Відзначимо, що наявні окремі види підприємницької діяльності, у яких ризик піддається розрахунку, оцінці і, де методи визначення ступеня ризику відпрацьовані і теоретично, і практично. Це, насамперед, страхування майна, здоров'я і життя, а також лотерейна й ігрова справа.

Приміром, страхуючи підприємство чи будинок від пожежі, страхове агентство аналізує тільки небезпеку загоряння об'єкта і міру виникаючої при цьому майнової втрати, яку прийдеться компенсувати. Відповідно встановлюються і страхові платежі, розміри страхових премій. Підприємець- виробничник змушений вивчати ризик, що виникає у виробництві при закупівлі сировини, продажів готової продукції і при всіх інших видах діяльності підприємства. Адже його цікавить не просто компенсація втрат, а запобігання збитку, що вже зовсім інша справа.

Ризик, звичайно, пов'язаний з конкретною ризиковою ситуацією. Тому він виникає іноді, коли рішення виробляється в умовах невизначеності, вибір робиться з декількох важко порівнянних варіантів. У цих умовах потрібно оцінити, хоча б інтуїтивно, ймовірність досягнення заданого результату, виявити можливі невдачі на шляху, що обирається.

Характерно, що ризикова ситуація в підприємництві тим чи іншим чином пов'язана з поняттям власності, прибутку, з ймовірністю їх упустити. Сам факт наявності власності служить збудником ризикових ситуацій, адже люди більше всього побоюються втрат власного майна, коштів, здоров'я, життя.

Для однакового розуміння питань, що далі викладаються, варто сформулювати термінологічну базу теорії підприємницького ризику. Це необхідно через те, що використовувані в побуті і навіть бізнесі, менеджменті поняття, що відносяться до ризикового підприємництва, часто розпливчасті і нечіткі.

Насамперед, потрібно визначити вихідне, базисне поняття "ризик", маючи на увазі, що це погроза, небезпека виникнення збитку в самому широкому розумінні слова.

Під господарським (підприємницьким) ризиком варто розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. Виходячи з даного визначення, варто одночасно відзначити, що господарський ризик - це явище, ознака і властивість діяльності, а не тільки поняття.

Іноді буває доречно доповнити наведене визначення і характеризувати ризик як діяльність з реалізації обраного в умовах невизначеності рішення, що враховує ймовірність успіху, невдач і відношення від поставленої, обраної мети, причому всіх трьох результатів у сукупності. Тому що підприємництво пов'язане з використанням і звертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів, ризик пов'язаний з погрозою повної, або часткової втрати цих ресурсів.

Тому підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходу в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів. І крім того, ризик - це можливість, ймовірність відхилення від мети, результату, заради яких і приймалося рішення, на що був націлений бізнес-проект.

Інакше кажучи, ризик - це погроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових витрат, понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував. Таким чином, зниження величини передбачуваного доходу, так звана упущена вигода, також входить у категорію ризику. При встановленні суті підприємницького ризику необхідно розрізняти поняття: "витрата", "збитки", "втрати". Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов'язана з витратами, втратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і являють собою додаткові витрати понад намічені. Збитки, втрати, як відомо, не плануються заздалегідь, навмисно, хоча в ряді випадків передбачаються як потенційно можливі.

3.2. Види і причини втрат у підприємництві

Для того, щоб оцінити ймовірність тих чи інших втрат, обумовлених розвитком подій за непередбаченим варіантом, треба, насамперед, знати всі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх чи виміряти як ймовірні прогнозні величини. При цьому, природно, бажано оцінити кожний з видів втрат у кількісному вираженні і вміти звести їх воєдино, що, однак, далеко не завжди вдається зробити.

Матеріальні втрати виявляються в не передбачених підприємницьким проектом додаткових витратах чи прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії й інших ресурсів. Стосовно до кожного окремий з перерахованих видів втрат застосовні свої одиниці виміру. Найбільш природно вимірювати матеріальні втрати в тих же одиницях, у яких вимірюється кількість даного виду матеріальних ресурсів, тобто у фізичних одиницях ваги, об'єму, площі й ін.

Однак звести воєдино втрати, вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною неможливо: не можна складати кілограми і метри. Тому, практично, неминуче обчислення втрат у вартісному вираженні, у грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірі переводяться у вартісне вираження шляхом їхнього множення на одиницю відповідного матеріального ресурсу. Для досить значної кількості матеріальних ресурсів, ціни яких заздалегідь відомі, втрати відразу можна оцінити в грошовому вираженні.

Одержуючи, таким чином, оцінку ймовірних втрат за кожним з окремих видів матеріальних ресурсів у грошовому вираженні, можна звести воєдино, дотримуючись при цьому правила дій з випадковими величинами і їх ймовірностями.

Трудові втрати являють собою втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. Трудові втрати вимірюються в людино-годинах, людино-днях чи просто годинах робочого часу. Переклад трудових втрат у грошовому вираженні здійснюється шляхом множення трудогодин (чи нормо-годин) на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів. Збиток може виникнути при недоодержанні чи повному неотриманні грошей з передбачених джерел, при неповерненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виторгу внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку можуть бути пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу гривні, додатковими до зазначеного вилучення засобами підприємств у державний, республіканський чи місцевий бюджети.

Поряд з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею засобів, відстрочкою сплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, місяцях запізнювання в одержанні наміченого результату. Для того, щоб перевести оцінку втрат часу в грошовий вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу прибутку здатні приводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціально-психологічних і політичних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат вкрай важко визначити в кількісному і, тим більше, вартісному вираженні.

Природно, що для кожного з видів втрат можливість їхнього виникнення і величину варто знаходити за визначений час, що охоплює місяць, рік, або термін здійснення підприємницької операції.

Звичайно, треба враховувати тільки випадкові втрати, що не піддаються прямому розрахунку, безпосередньому прогнозуванню і тому невраховані в підприємницькому проекті.

Якщо втрати складно заздалегідь передбачати, то вони повинні розглядатися не як втрати, а як неминучі витрати і включатися в розраховану калькуляцію. Так, передбачений рух цін, податків, їхню зміну в ході здійснення господарської діяльності підприємець зобов'язаний врахувати в плані.

До випадкових втрат варто відносити збиток від впливу непередбачених політичних факторів. Такі втрати породжують політичний ризик. Він виявляється у формі несподіваних, обумовлених політичними подіями змін умов господарської діяльності, що створює несприятливе для підприємця поле діяльності й тим самим здатного привести до підвищених витрат ресурсів і втрати прибутку. Типові джерела такого ризику - збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація видів і відносин власності, відчуження майна і коштів з політичних мотивів. Величину можливих втрат і зумовлений ними ступінь ризику в цьому випадку дуже важко передбачати.

Досить близькі за невизначеністю непередбачені втрати, зумовлені стихійними лихами, а також злодійством і рекетом. Такі обставини прийнято називати форс-мажорними.

Дуже специфічні можливі втрати, викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, які формують план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих факторів величини очікуваного прибутку і доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижчі, то різниця мимоволі сприймається як втрати.

Особливе місце займають втрати підприємця, зумовлені несумлінністю чи неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обманутим в угоді чи зіткнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, досить реальний.

Однак, незважаючи на достаток причин, що можуть негативно позначитися на діяльності підприємця, необхідно вивчати їх, застосовуючи спеціальні знання і прийоми, для того, щоб навчитися знижувати збиток, вміти завчасно оцінювати і вчасно коректувати траєкторію, напрямок розвитку бізнесу і, нарешті, уникнути появи кризових ситуацій.

3.3. Облік границь і зони господарського ризику

Життєве поняття "розумний ризик" має потребу в кількісній оцінці за декількома параметрами.

Економічні границі, межі ризику визначаються, з одного боку, тим, якою мірою готовий підприємець йти на ризик, якщо ресурси, якими він розпоряджається, відповідають цілям, завданням конкретного проекту або розвитку підприємства в цілому, дозволяють здійснити проект. До числа таких параметрів, що впливають на границі ризику, можна віднести стійкість виробництва і реалізації продукції, прибутковість бізнесу, платоспроможність, чіткий облік. З іншого боку, господарський керівник йде на ризик, якщо він вважає, що надійно керує наявними ресурсами.

Ризик - це ймовірна категорія й у цьому значенні найбільш грамотно, обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і вимірювати його як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Інакше кажучи, при всебічній оцінці ризику варто було б встановлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини збитку.

Побудова кривої розподілу ймовірностей втрат покликана бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастіше надзвичайно складне завдання. Тому, практично, приходиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик за одним чи декількома показниками, що являють собою узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про прийнятність проекту і допустимості ризику.

На рис 5. Подані деякі з головних показників ризику, виділені визначені області чи зони ризику в залежності від величини втрат.

Галузь, у якій втрати не очікуються, назвемо безризиковою зоною. Їй відповідають нульові втрати чи навіть негативні (перевищення прибутку над очікуваним).

Під зоною допустимого ризику будемо розуміти галузь, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менші очікуваного прибутку.

Границя зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахункові прибутків від підприємницької діяльності.

Виграш

^^тр а т^

 

' З о ^^ а^ дд- о ■ иу.- с——

'З о^а кр^т^ч—

' З о •* ^^ а^ а^ а^ с—-т

Ро <фіч^ого р^з^ку

Виграш ""

 

 

 

^^^ о^^ л^ви—х -у ■ т а^

 

Роз ра^у^ков^^^                                 ■—^ о * з а у .    О

Рис. 5. Схема границь і зон ризику

Наступну, більш небезпечну галузь являє собою зона критичного ризику. Це галузь, що характеризує можливість втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку і досягають межі величини грошового обсягу операції, обрахованого повним розрахунковим виторгом від підприємницької угоди, тобто сумою витрат і прибутку. Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток і в межі, максимумі можуть привести до невідшкодних втрат всіх засобів, вкладених підприємцем у справу, в бізнес. В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від угоди ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх своїх марних витрат.

Крім критичного ризику, доцільно розглядати ще більш страшний - катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику являє собою галузь втрат, що за своєю величиною перевершують критичний рівень, очікуваний виторг і в максимумі можуть досягати величини, рівної всьому власному капіталу, майновому стану підприємця чи перевершувати його. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємця, закриттю його справи і розпродажу майна. До категорії катастрофічного ризику варто відносити (поза залежністю від майнового чи грошового збитку) ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей чи виникненням екологічних катастроф.

У великих підприємницьких операціях, угодах очікуваний виторг від угоди може перевершувати за величиною власний капітал підприємця. У подібній ситуації зона катастрофічного ризику накладається на зону критичного ризику.

Як уже було відзначено, ризик містить всяке рішення, при виборі якого існує можливість і необхідність оцінювати ймовірність удачі, неуспіху і відхилення від поставленої мети, завдання. Кількісна величина ймовірності, що виражається значенням в інтервалі від 0 до 1, визначає ступінь ризику. Іншими словами, кількісною оцінкою, критерієм ступеня ризику служить міра його врахованої невизначеності, ймовірності досягнення необхідного, заданого результату чи відключення від нього.

Оцінка конкретного виду ризику (рис. 6) допускає як визначення фінансової заможності, реальності окремого рішення чи проекту в цілому, так і вкладення засобів у даний проект. Для практичного застосування така схема організації робіт вимагає, природно, деталізації. З огляду на те, що обсяг даного посібника обмежений, а також той факт, що ризик - предмет вивчення окремої дисципліни, то викладеного цілком достатньо, щоб можна було глибше вивчити дану дисципліну "Ситуаційний менеджмент".

3.4. Керування ризиками в проблемних ситуаціях

Ситуаційний менеджмент у значній частині розв'язуваних проблем є ризиковим. У кризових ситуаціях виникає безліч ризиків, різноманітних за змістом, джерелом прояву, величиною ймовірності і розміру можливих втрат і негативних наслідків для даного бізнесу, а іноді й економіки в цілому. Усе це зумовлює потребу створення системи керування ризиком із залученням кваліфікованих "ризикових менеджерів" - фахівців з керування в ризикових ситуаціях.

Керування ризиком найбільш наочно можна розглянути на методологічній основі процесу вироблення і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими, як уже відзначалося раніше, є рішення, при відомій ймовірності досягнення результату.

Рис. 6. Укрупнена блок-схема проведення оцінки ризику

Нагадаємо, що цілеспрямований процес керування допускає виконання в логічній послідовності взаємозалежних управлінських функцій (управлінських робіт) з вирішення конкретної проблеми з використанням управлінських засобів і методів впливу на персонал, зайнятий у спільній виробничо- господарській діяльності. Тому результати процесу керування матеріалізуються в продукті і відбиваються в підсумкових показниках і соціальних наслідках діяльності виробничо-господарської системи.

Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу керування, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри.

Інформаційний аспект процесу керування ризиком являє собою перетворення інформації про фактори і джерела невизначеності в інформацію про рівні ймовірності здійснення умов невизначеності в процесах виробництва і реалізації продукції. Потім отримана інформація перетвориться в інформацію про показники рівня ефективності чи неефективності результатів діяльності в умовах ризику і про негативний вплив діяльності на екологічні і соціальні умови життя.

На схемі (рис. 7) наведені функції і засоби керування, що характеризують зміст процесу керування ризиком. Ліва сторона схеми (по вертикалі) відбиває стадії процесу вироблення і реалізації ризикових рішень.

Інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, з виявлення нових джерел ризику і коректування відомих факторів, прояв яких залежить від умов, що змінюються.

Діагностика ситуації визначається специфікою розв'язуваного завдання, основний акцент робиться на обліку причин, що викликають зміни ризику, їхньому ранжируванні й оцінці втрат (вигод) при визначених параметрах ситуації. На даній стадії використовуються різні методи виміру й оцінки ризику (математичні, статистичні, інтуїтивні).

Розробка варіантів рішень як стадія процесу керування характеризується тим, що для кожного варіанта рішення розглядаються границі (межі) можливого негативного прояву ризику. Оцінка виробляється за всіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціальним, екологічним, організаційним, іміджовим, правовим.

Ухвалення рішення містить комплексне обґрунтування як самого рішення, так і прийнятої разом з ним ймовірності і параметрів допустимого ризику.

 

Цілі та критерії ризику

 

 

 

 

 

Інформаційний аналіз

Джерела ризику і ймовірність їх впливу. Структуризація ризиків.

Розроблення стратегії к управління ризиком, цілей, завдань і функцій ризик - менеджера організації.

 

Діагностика ситуації

► /І

Визначення динаміки ризику. Оцінка характеристик.

Визначення межі правомірності і стимулюючої ролі ризику.

 

Розробка варіантів рішень

Порівняльна оцінка рівня ризику. Визначення втрат, пов'язаних з ризиком.

Прийняття рішення

Обґрунтування параметрів допустимого ризику. Розробка системи відповідальності.

Організація і реалізація ■

Планування, регулювання, контроль. Формування команди.

Вивчення шляхів і засобів мінімізації ризик-втрат. ' Визначення методів захисту,

Резервування ресурсів, гарантій від неспроможності.

Розробка заходів з нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик-рішень.

Оцінка ступеня ризику, величини його впливу на ефективність ризик- рішень.

Рис. 7. Керування ризиком у процесі вироблення і реалізації рішення

Організація і реалізація включають види управлінської діяльності з реалізації ризик—рішення, у процесі якої виявляються нові аспекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок і т.п.), що вимагає оперативного вживання заходів. Контроль змін у параметрах ризику і коректування можуть мати істотне значення в ситуаційному менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера - головна умова стабілізації ситуації і зниження погрози втрат.

Права сторона схеми містить основні засоби впливу, які використовує менеджер при керуванні ризиком.

Стратегія керування - політика, що забезпечує правомірність і допустимість ризику конкретного виду в ризикових рішеннях, розроблювальних стосовно до конкретних соціально—економічних систем і ситуацій.

Критерії вибору ризик-рішення передбачають розробку меж (границь) ризику і динаміку зміни втрат (збільшення, зниження) в залежності від обсягу продажів, розміру витрат, зміни цін, інфляції і т.п.

Розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик—рішень, страхування й інші можливості захисту від ризику розглядаються в ситуаційному менеджменті як необхідні умови вироблення і реалізації ризик—рішень і використовуються, у тій чи іншій мірі, при виконанні робіт на кожній стадії процесу керування ризиком. На розглянутій схемі показана лише логіка їхнього використання, тоді як на практиці здійснюється їхнє комплексне застосування.

Оцінка ефективності включає визначення ефективності досягнутого рівня як відносини упущених можливостей чи втрат до витрат на керування ризиком [1].

Як бачимо, оцінка ризику виступає частиною оцінки ефективності управлінського процесу як процесу вироблення і реалізації ризикового рішення. Результат оцінки дає підставу для коректування окремих елементів процесу керування ризиком. При керуванні конкретними ризиками даний процес деталізується з обліком відповідної ризикової ситуації, внутрішніх і зовнішніх факторів, які прямо чи побічно впливають на її характер, а також тенденцій розвитку й особливості прояву ймовірних наслідків.

У системі керування організаціями формуються гнучкі організаційно— управлінські ланки, такі, як "експертиза і прогнозування ризиків", "консультаційні служби в галузі ризикової діяльності".

Найбільш простими рішеннями може стати введення посади ризикового менеджера в апарат керування і створення органу, що координує дії з керування основними видами ризику всіх підрозділів організації.

Професіоналізм у керуванні ризик—ситуаціями в ситуаційному менеджменті набуває виняткового і вирішального значення. Рівень ризику залежить не тільки від об'єктивних факторів розвитку економіки і ринку, але й в значній мірі від суб'єктивного сприйняття ситуації менеджером, що приймає рішення, від його досвіду, знань, інтуїції. Для успішного керування ризиком необхідне управлінське утворення персоналу, професійні навички і система інформаційного забезпечення адекватна до світових тенденцій розвитку інформаційних технологій.

Захист організації від ризику виступає важливою функцією керування ризиком в умовах ситуаційного керування.

Зарубіжною практикою менеджменту накопичено безліч методів захисту від ризику. Головна увага ризикового менеджера спрямована на спостереження за параметрами ризику до розробки й ухвалення рішення і в ході виконання прийнятого рішення на швидке реагування у випадках відхилення параметрів ризику і вживання заходів із зниження негативних наслідків діяльності. На успішне виконання даних функцій в значній мірі можуть вплинути маркетинговий підхід у менеджменті й ефективна організація маркетингової інформації і комунікації.

В даний час велике поширення одержала диверсифікованість розвиток виробництв, що знаходяться на різних рівнях розвитку чи в різних регіонах країни, напрямок інвестицій в інші сфери діяльності, формування рівнобіжних структур з виготовлення різних модифікацій виробів чи для вирішення однієї складної проблеми.

В українській економіці широко використовують організаційно-правові форми з обмеженою відповідальністю суб'єкта власності, що ризикує лише виробничими інвестиціями, наприклад, акціями, а не всім своїм майном. Розподіл ризику між партнерами і зниження рівня ризику для кожного партнера створюється при взаємному володінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промислових груп (ФПГ). Так, наприклад, промислові організації в складі ФПГ придбають акції банку, захищаючи тим самим свої активи й одержуючи пільги за кредитами. Банківська структура в складі ФПГ придбає акції промислових організацій, сприяючи тим самим їхньому розвитку і здійснюючи контроль за їхньою діяльністю. Тут мова повинна йти про ефективне використання договірного права, про дотримання прийнятих зобов'язань перед партнером, про формування відносин довіри і надійності.

Інформація про потенційного партнера, про конкурента чи клієнта повинна містити зведення про можливі ризики у взаєминах. У закордонній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, наданих ринком інформаційних послуг. Для оцінки ризику взаємин становлять інтерес неформальні контакти, "зустрічі без краватки", що дозволяють мати більш повну інформацію про потенційного партнера і вчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією ризику.

Мірою захисту і мірою компенсації негативного впливу некерованих факторів виступає страхування. Страхування майна захищає власника від ризику загибелі і псування матеріальних цінностей. Страхування комерційних ризиків включає: ризики орендної плати, передоплати, затримки платежів і неплатежів; ризики засновників; ризики несвоєчасного відвантаження товарів і недопоставки.

Слід зазначити, що розвиток ринку страхових послуг в Україні значно відстає від потреб економіки і суспільства.

На жаль, незважаючи на багато превентивних заходів, прийнятих виробником, кризи все-таки настають, тому виникає потреба хоча б у

Загальному вигляді з ними ознайомитися докладніше, що ми і зробимо в наступній главі.

Зацікавило?

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292