Ситуаційний менеджмент

ТЕМА 1. Економічні явища і причини виникнення проблемних ситуацій на підприємствах План

1.1.                          Макроекономічні явища, що ведуть до появи проблемних ситуацій на підприємствах.

1.2.                         Вплив макроекономічних проблем на первинні ланки економіки.

1.3.                         Виникнення проблемних ситуацій в організації.

1.4.                         Сутність і завдання ситуаційного менеджменту.

1.1. Макроекономічні явища, що ведуть до появи проблемних ситуацій на підприємствах

Виникнення різних ситуацій, небезпечних для виробництва й у цілому для підприємства, об'єктивно характеризується безліччю взаємозалежних факторів, що підвищують складність і ризик керування. Практика показує, що проблемні ситуації виникають і протікають по-різному.

Більше того, необхідність планування бізнесу в умовах високої мінливості навколишнього середовища пов'язана з невизначеністю, ризиком, а значить і з появою проблемних, а то і надзвичайних кризових ситуацій, здатних привести фірму до жалюгідних наслідків.

В умовах розвинутих ринкових відносин стійкість роботи підприємств залежить від цілком відомих факторів макросередовища. До них можна віднести циклічність розвитку економіки, особливості й умови державного втручання в економічні процеси суспільства, галузеві аспекти, глобальну конкуренцію і т.д.

У перехідний період розвитку суспільства як основне явище (конфліктної домінанти) виступає всеосяжний соціально-політичний конфлікт, що пронизує усі важливі сфери громадського життя.

Суть перехідного періоду в тім, що на зустрічних курсах протікають два процеси - демонтаж традиційних державних інститутів, звичок і стереотипів у реалізації владних функцій, з одного боку, і нарощування досконало нових, нетрадиційних інституціональних структур, а так само правил і норм політичної поведінки, з іншої.

Перехідний період означає також і глобальний поворот, коли в економічному і політичному просторі одночасно співіснують носії різних, часом протилежних, інтересів і цінностей. Це виявляється в конфліктах.

1.2. Вплив макроекономічних проблем на первинні ланки економіки

Важливий фактор, що робить вплив на первинні ланки економіки (підприємства) у даний час, - це загальносистемна криза державного керування, що охоплює технічний базис, економіку, соціальну сферу, політику, право і т.п. Ці структурні найважливіші елементи держави знаходяться в такій взаємній невідповідності, коли розбалансованість системи не може бути переборена без відповідних радикальних перетворень.

Одною з фундаментальних є загальна соціально-економічна криза в країні, різке зниження рівня соціальної захищеності, в результаті чого люди побоюються за безпеку свою і близьких їм людей. Цілком зрозумілим стає, що в таких випадках вплив зазначених обставин навряд чи буде сприяти ефективності виробництва на місцях. Такий стан є домінуючим у групі соціальних факторів макрооточення підприємства.

Іншим великим джерелом конфліктності між державною владою і населенням є відчуження на основі по-різному спрямованих інтересів громадян і чиновників, що керуються не стільки інтересами рядових громадян, скільки відомчими, корпоративними і власне особистими (найбільшою мірою).

Низові ланки економіки (підприємства) сильно страждають від ще одного немаловажного фактора, що веде до їхньої дестабілізації - корупції. Корупція завдає удару по економічній і політичній безпеці країни. Цей феномен розвивається як конфлікт інтересів усередині істеблішменту (бюрократів, тіньовиків, кримінальних елементів у владі), де доступ до грошей і ресурсів обмежений, а конкуренція надзвичайно висока.

Перебороти відчуження суспільства і влади допомагає створення програм реального підйому економіки, суспільної життєдіяльності в інших сферах, що поєднують розрізнені соціальні сили для досягнення загальнозначущих і перспективних цілей.

У загальному випадку більшість дій держави є обмежуючими (заборонними, контролюючими), а не допомагають чи підтримують приватний сектор.

Роль держави і розглянуті пов'язані з нею соціальні компоненти, звичайно ж, не є єдиним чинником макросередовища, що робить вплив на діяльність підприємства. Ми відносно докладно зупинилися на цьому феномені тому, що зазвичай йому мало приділяють уваги в навчальній літературі, хоча він є найважливішим із усіх факторів середовища, найбільш характерних для умов України в перехідний період економіки.

Розмова ведеться про те, що існуюча система оподатковування могутнім пресом давить на чесного підприємця, не дає йому можливості рости і розвиватися, з одного боку, і змушує деякі підприємства іти в тінь з метою виживання - з іншої. Нерівні стартові можливості значною мірою позначаються на виживанні підприємств, а значні прямі податки, особливо, податки на прибуток зменшують бажання підприємств працювати ефективно і створюють погрози для їхнього виживання в умовах твердої конкуренції. Ідентифікацію факторів зовнішнього середовища (макросередовища) доцільно виконувати за відомими методиками ПЕСТ-аналіз [3] чи матриці СВОТ [3, 4], розглянутих у раніше досліджуваних курсах.

1.3. Виникнення проблемних ситуацій в організації

Кожна організація має свій потенціал розвитку, свої умови його здійснення і підкоряється законам і закономірностям, у тому числі і закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи. Тому вона знаходиться в стані певного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні цикли і кризовий розвиток.

Якщо економіка країни знаходиться в стані системної кризи, то ця обставина не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у тому числі і позитивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т.п.

Можливе і таке становище, коли організація входить у глибоку кризу здавалося б при сприятливих зовнішніх економічних обставинах. У таких випадках домінуючими причинами (у даному випадку і факторами) напевно будуть внутрішні обставини, пов'язані з якістю керування, некомпетентністю персоналу, помилками при прийнятті рішень, низькою якістю організації виробництва, праці і т.п. При цьому важливо вчасно помітити симптоми небезпечного розвитку в організації для того, щоб вчасно відреагувати і запустити механізм ситуаційного керування. У зв'язку з цим варто розрізняти симптоми, фактори і причини появи проблемних ситуацій на підприємстві.

Симптоми виявляються, як правило, у показниках діяльності підприємства і, що особливо важливо, у тенденціях їхньої зміни. Так, наприклад, аналіз показників фондовіддачі, продуктивності, ефективності, фінансового стану можуть характеризувати настання проблемної ситуації. Крім того, що насторожуючими симптомами можуть бути: ріст плинності персоналу, падіння виробничої дисципліни, незадоволеність працею, конфліктність у колективі, часті кадрові перестановки.

Симптомом настання проблемної ситуації може бути або невідповідність показників до закономірних співвідношень, або тимчасові параметри, наприклад, темп росту продуктивності праці повинен випереджати темп росту заробітної плати. Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека появи проблемних ситуацій.

Симптоми не завжди відбивають небезпеку кризи. Причини нерідко криються глибше зовнішнього прояву кризових ознак. Симптом - це первісний, зовнішній прояв настання проблемних ситуацій. Оцінювати проблемні ситуації, їхню глибину і небезпеку випливає не тільки із симптомів, але і з причин і реальних факторів.

Під фактором у даному випадку варто розуміти - подію, зафіксований стан чи встановлену тенденцію, що свідчить про настання кризи.

Причина появи кризової ситуації - події чи явища, внаслідок яких з'являються фактори кризи.

Наприклад, в організації симптомом появи проблемних ситуацій може бути зниження якості продукції, а фактором - порушення технологічної дисципліни. Причиною ж в даному випадку може бути низька кваліфікація персоналу і (чи) його велика плинність (рис. 1).

Рисі. Виникнення і розпізнання проблемної ситуації.

З погляду системного підходу організація (підприємство), як система, у процесі своєї життєдіяльності може знаходитися в стійкому або в хиткому стані. При цьому розрізняють її статичну і динамічну стійкість. Фактори, що впливають на стійкість системи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Якщо стійкість в основному диктується зовнішніми факторами, її називають зовнішньою, якщо внутрішніми факторами - то внутрішньою.

Стійкий стан системи може бути, в свою чергу, стабільним і квазістабільним.

Під стабільним станом системи розуміють такий стан, коли жодна її структурна складова не знаходиться в перехідному періоді, чи, іншими словами, усі структурні елементи функціонують стійко в процесі всього циклу життєдіяльності розглянутої системи.

Під квазістабільним (удаваним стабільним) розуміють такий стан, коли принаймні одна структурна складова (елемент) знаходиться в перехідному періоді, але при цьому на стані системи це або взагалі не позначається, або позначається настільки незначно, що, виходячи з цілей вивчення системи, таким станом можна зневажити. Відомо, що складні системи при нормальному своєму функціонуванні, як правило, знаходяться саме в квазістабільному стані.

1.4. Сутність і завдання ситуаційного менеджменту

Організаційно-технічна перебудова народного господарства, що відбувається в даний час, поставила наші вітчизняні підприємства в складне становище.

Структурні зрушення в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, розрив сталих виробничих зв'язків, зміна форм власності і реструктуризація підприємств - вимагають перегляду встановлених стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи керування. Це пов'язане також із триваючим процесом диференціації й інтеграції структур, методів й інших елементів систем керування виробництвом, що спостерігаються в даний час у світовому співтоваристві.

Головною проблемою керування всередині організації, підприємства стає адекватність стимулів і форм взаємодії параметрів об'єкта і суб'єкта керування до умов і методів розв'язання завдань виробництва, його ефективності.

Об'єктні параметри відображають тип і структуру виробничої організації (підприємства, об'єднання), її місце в галузевій, регіональній і народногосподарській системах керування. Ці параметри характеризують вид проміжних і кінцевих результатів діяльності підприємства, умови їхнього одержання, вплив НТП на якісний розвиток первинних ланок економіки.

Суб'єктні параметри відображають мету керування виробничою організацією і її структурними підрозділами, функції керування, структуру і зв'язки керування, якість інформаційної бази і технічне оснащення процесів керування, якісний і кількісний склад управлінських кадрів, здібності і компетентність самого керівника.

Зрозуміло, що взаємозв'язок цих факторів у процесах виробництва і керування виявляється надзвичайно складним, особливо якщо врахувати, що взаємодія їхня може бути не тільки парною (наприклад, виробничі зв'язки - методи керування), але і значно складнішою (наприклад, взаємозв'язок результатів наведеної вище взаємодії й інформаційної бази керування). Більш того, варто враховувати, що характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства в умовах сучасного виробництва і соціального розвитку працівників усіх категорій надзвичайно рухливі.

Виробничі системи володіють рядом особливостей, знаючи і використовуючи які, можна ефективно керувати ними. До них відносяться:

•                                   Нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність (ймовірність) її поведінки;

•                              Унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах (завдяки наявності в неї активного елемента - людини) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, зумовлених наявними ресурсами;

•                           Здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки;

•                           Здатність протистояти тенденціям, що руйнують систему;

•                           Здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

•                              Здатність і прагнення до творення мети, тобто формування цілей усередині системи.

Виникнення тієї чи іншої виробничої системи, природно, зумовлено виникненням чи формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги покупців. Інакше кажучи, виробнича система повинна бути пристосована до тривалого існування для задоволення купівельного попиту, що змінюється.

Отже, неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв'язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їхнього стикування в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах.

Відомо, що керівник виконує роботу, системна складність якої дуже висока, - здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, вирішення організаційно-економічних і виробничо-технічних проблем, що виникають у взаємодії з іншими організаціями. І чим вище рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглих, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв'язати.

Аналіз і синтез виникаючих проблемних ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметне спеціалізованих ланок і складають функцію керівництва.

Реалізація функції керівництва - складна наукова і практична проблема. У першу чергу тому, що необхідно мати опис і ранги виникаючих проблемних ситуацій, розробити алгоритм вирішення проблем, сформувати відповідну нормативну базу. Необхідно визначити і критерії вибору тієї чи іншої стратегії вирішення виникаючої проблеми, а це пов'язане з наявністю ресурсів і можливості маневру ними.

Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього моделювання і дозволи для того, щоб, виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.

Закордонні фахівці вважають, що характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної причини виникнення і розвитку кризових ситуацій.

Починаючи з 50-х років, неухильно зростає кількість нових завдань, зумовлених зміною обстановки. Деякі з цих завдань принципово нові і не можуть бути розв'язані традиційними методами.

Складність і новизна завдань створюють зростаюче навантаження на вищу ланку керування.

Новизна, складність і зростання темпів появи завдань підвищують ймовірність несподіванок і криз.

Починаючи з 80-х років, закордонні фахівці з менеджменту вважають, що фірма не може розпізнати нові явища, які швидко розвиваються, доти, поки вони не стануть масовими, не встигає реагувати на зміни, і попадає в кризові умови.

Закордонні менеджери характеризують кризову ситуацію наступними обставинами:

•                           Наявністю погроз високопріоритетним цілям і цінностям;

•                           Ефектів раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи;

•                           Гострим дефіцитом часу для реагування на погрозу.

Керування ситуаціями трапляється практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини - зовнішні чи внутрішні змушують керівництво приймати негайні вирішення. Кризи виникають, оскільки криза - це поворотна точка чи період небезпеки і невизначеності, а в наше стрімке століття поворотні точки і небезпечні моменти завжди присутні.

Керування в кризовій ситуації можна визначити, як процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникають перед фірмою.

Тому основним завданням ситуаційного менеджменту є забезпечення гарних результатів - запланованих чи випадкових за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого керування людьми і комунікаціями.

Реалізація даного завдання полягає в перебуванні належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва.

Для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість, ймовірність появи тих чи інших виробничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно до сформованих обставин.

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292