Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Кузко а.і., побережна о.в.

Хмельницький національний університет

Розглянуто переваги фінансування капіталу підприємств шляхом емісії акцій та облігацій та труднощі які при цьому виникають. Проведено короткий аналіз випуску акцій та облігацій в період за 1996 - 2006роки. Охарактеризовано шляхи розміщення цінних паперів актуальні для українського фондового ринку.

Актуальність дослідження. В сучасних умовах забезпечити конкурентоспроможність підприємства шляхом фінансування його діяльності лише за рахунок власних джерел є неможливим. Протягом останніх десятиліть у багатьох країнах світу спостерігається підвищення ролі емісії цінних паперів у фінансуванні підприємств у порівнянні з банківським кредитом. Більшість підприємств україни в результаті приватизації й корпоратизації були перетворені в акціонерні товариства і станом на 01.01.07 в україні зареєстровано як юридичні особи 33084 акціонерних товариств. Відтак аналіз стану, динаміки, проблем та перспектив забезпечення підприємств фінансовими ресурсами шляхом емісії цінних паперів є дуже важливим, оскільки від

Цього суттєво залежить прибутковість акціонерних підприємств та ефективність економіки в цілому [1, с. 40].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток досліджень теоретичних та практичних засад залучення капіталу шляхом емісії цінних паперів зробили вітчизняні фахівці: о.й. шевцова, н.м. чуприна, о.м. мозговий, о.в. науменко. Та ще багато питань залишаються нез'ясованими, або потребують подальшого поглибленого вивчення.

Метою дослідження є визначення переваг та недоліків таких методів фінансування капіталу як емісія акцій та облігацій, а також вибір оптимального шляху розміщення цінних паперів в умовах становлення фондового ринку україни.

Виклад основного матеріалу. Кожен засіб залучення інвестицій має свої вади та переваги. Підприємство, яке потребує залучення капіталу, має бути готовим до певних витрат і втрат, незалежно від інструменту, який використовуватиметься. Проте правильно обравши спосіб залучення капіталу, можна ці видатки оптимізувати та, до того ж, набувши іміджу позичальника, з яким можна вести справи, вийти на західні ринки. На відміну, наприклад, від банківського кредиту, випуск цінних паперів - інструмент для залучення довгострокових інвестицій. Проте, перш ніж наважитись його використовувати, потрібно реально зважити усі «за» та «проти», визначити можливості підприємства, його привабливість для інвесторів. А вони, природно, дуже перебірливі, і критерії, за якими оцінюють підприємство, не обмежуються лише фінансовими показниками.

Умови, які необхідно виконати компанії для залучення серйозних інвесторів:

-                     Прозорість та відкритість діяльності (якщо більшість прибутків підприємства сховані від податків у чорній бухгалтерії - воно навряд чи буде цікавим для інвесторів);

-                     Прозорість структури власності;

-                     Високий потенціал (якщо компанія лідирує у своїй галузі);

-                     Наявність стратегічної програми на найближчі кілька років;

-                     Звітність та аудит підприємства відповідно до міжнародних стандартів [2].

Випуск акцій. Акції випускаються компанією для збільшення капіталу обігових коштів та під реальні інвестиційні програми, включаючи поглинання компаній. Курс акцій залежить не лише від вартості підприємства, а й від очікуваних прибутків, потенціалу підприємства та тієї інформації, яка відома учасникам фінансового ринку про його перспективи. Додаткова емісія акцій призводить до зменшення частки власності акціонерів, її перерозподілу та ризику втрати контролю над підприємством. Саме тому власники йдуть на це неохоче, а зважившись намагаються визначити необхідний для розвитку підприємства обсяг емісії, який водночас дозволив би зберегти контроль над компанією. Поширена практика, коли акції продають, розбивши їх на невеликі пакети, які не дають змоги контролювати підприємство. Проте такий варіант не до вподоби великим іноземним компаніям, які погоджуються інвестувати кошти в підприємства лише за умови можливості контролювати чи, принаймні, блокувати рішення, прийняті загальними зборами. Важливо знайти компроміс між інтересами власника та інвестора. На відміну від залучення коштів за допомогою боргових інструментів головною перевагою фінансування за рахунок емісії акцій є те, що компанія не має відтоку капіталу на виплату відсотків. Розмір дивідендних виплат може з року в рік змінюватися згідно з рішенням загальних зборів акціонерів.

На рис. 1, де відображено обсяги випуску акцій за період 1996-2005 років, видно як кожні три роки після зменшення обсягів випуску акцій спостерігається певне пожвавлення на ринку. Так, у 2004 р. Було зареєстровано акцій на суму 28,34 млрд грн, що більше, порівняно з 2003 р. На 10,32 млрд грн, а з 2002 р. - на 15,54 млрд грн.. Взагалі у 2004 р. Було зареєстровано найбільші суми емісій акцій вітчизняних товариств починаючи з 1996 року. Всього ж сумарна вартість випущених акцій з кінця 1996 р. До початку 2006 р. Збільшилась у 13,5 раза і склала 152,4 млрд грн [3, с. 59].

 

 

 

24,81

2

1,9

2

-1 я по

 

 

1

5,4

9

 

 

 

 

1

9,97

2,4

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1,95

П

 

 

 

 

 

 

 

 

25,00

15,00

5,00 - 0,00

28,34

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005

30,00 -

20,00

10,00

Рис. 1. Обсяги випуску акцій у 1996-2005 роках, млрд грн [4].

Акції, емітовані з метою залучення додаткових інвестицій, можуть бути продані шляхом приватного (обмеженого) розміщення або шляхом публічного продажу.

Приватне розміщення акцій відбувається, зазвичай, серед приватних інвесторів (наприклад фондів прямого інвестування, стратегічних інвесторів, пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній). Для україни більш актуальними поки що залишаються фонди прямого інвестування і стратегічні інвестори.

Завдання фондів прямого інвестування полягає в тому, щоб отримати прибуток, купуючи акції підприємств якомога дешевше, і реалізуючи їх через певний час якнайдорожче. Продаючи акції фондам, компанія, по-перше, отримує гроші, необхідні для фінансування її розвитку, а по-друге, отримує доступ до досвіду і знань фахівців, що працюють у таких структурах. Адже вони в першу чергу зацікавлені у зростанні прибутковості компанії та її престижу. Оскільки фонди прямого інвестування працюють з компаніями вибірково, зупиняючись лише на найбільш перспективних, співробітництво з відомим фондом позитивно впливає на імідж компанії. Звичайно, у роботі з подібними організаціями є свої недоліки. Фонди орієнтуються на порівняно високу прибутковість на інвестиції, що робить таке фінансування дорогим. А процес ухвалення рішення про купівлю акцій досить тривалий, через наявність стандартних процедур, обов'язкових для виконання під час його прийняття.

Стратегічні інвестори поступово приходять на український ринок і демонструють готовність вкладати кошти у розвиток компаній. Переважно це інвестори з росії, яким близький і зрозумілий менталітет українців, а ризики прийнятні. Російський ринок досить насичений, і ціни на акції постійно зростають. Тому найближчим часом стратеги дедалі більше звертають увагу на україну, де є потенціал для розвитку. Але підприємств, з якими згодні працювати інвестори, поки не багато, та й вимоги до українських компаній вони ставлять досить високі. Для того, щоб додаткова емісія вважалася успішною, підприємству потрібно розмістити всі емітовані акції тому, додаткова емісія в більшості випадків здійснюється під реального інвестора. Переваги при купівлі акцій стратегічним інвестором дуже серйозні. Адже це, як правило, великі компанії, що працюють у тому ж або пов'язаному бізнесі, що й емітент. Їхньою основною метою є вихід на український ринок або розширення своєї присутності на ньому. Ця група інвесторів, на відміну від фондів прямого інвестування, як правило, зацікавлена не в одержанні прибутку від перепродажу акцій, а в довгостроковому розвитку підприємства. Відповідно, термін такого інвестування не обмежений заздалегідь. Крім того, компанія, що залучає фінанси, отримує стабільного партнера, відомого на ринку, що володіє знаннями і досвідом роботи у визначеній індустрії, а також, ймовірно, має доступ до дешевших фінансових ресурсів, та на ринки інших країн.

Публічне розміщення акцій в україні поки що не поширене. Це зумовлено насамперед загальним станом фондового ринку, недосконалістю законодавчого регулювання і відсутністю необхідних знань і навичок у потенційних «гравців». Гроші в україні тримають там, де надійніше, а не там, де вигідніше. А вкладати кошти в акції традиційно вважається ризикованою операцією. Поки що всі спроби оживити фондовий ринок закінчувалися невдачею. Проте, на думку багатьох експертів, незабаром і вітчизняні підприємства зможуть повноцінно скористатися перевагами публічного розміщення акцій. А це по-перше, залучення широкого кола інвесторів. По-друге, відбувається «розпилення» акцій при збереженні контрольного пакета і контролю над підприємством у руках основного інвестора. І головне: акції перебувають не в «замороженому» стані, а обертаються на фондовому ринку. Це стимулює попит і, відповідно, зростання їх вартості. Вдале первинне публічне розміщення акцій також позитивно відбивається на іміджі підприємства і відкриває можливості для наступних більш дешевих публічних емісій. Однак для підготовки акцій до публічного розміщення необхідне залучення широкого кола консультантів щодо фінансових, юридичних і податкових питань. Це потребує значних фінансових витрат. Також при цьому зберігається ризик втрати бізнесу внаслідок скупки акцій конкурентами [2].

Облігації. Публічний випуск облігацій, у зв'язку з великими витратами, можуть собі дозволити лише великі, відомі та прибуткові підприємства. Невеликі компанії можуть випускати облігації лише під реального інвестора. На відміну від банків, що мають певні обмеження суми видачі кредитів на одного клієнта, випуск облігацій дає змогу залучити значно більшу суму коштів на триваліший час. В україні ще не поширена практика випуску довгострокових облігацій, проте у світовій практиці ця перевага облігацій широко використовується. Залучити додаткові кошти шляхом випуску облігацій можна навіть не маючи ліквідної застави, користуючись лише репутацією компанії та довірою до неї. Ставки по облігаціях, порівняно з кредитами в банках, значно нижчі, а в разі зростання ринкових відсоткових ставок - відсотки по облігаціях з фіксованою дохідністю залишаються незмінними. Випуск облігацій підвищує імідж компанії, про неї дізнаються на ринку і вона виходить на інший рівень. На відміну від емісії акцій облігації дають змогу залучати додаткові кошти, не порушуючи структуру акціонерного капіталу та не втрачаючи незалежності підприємства. Компанія може викупити облігації достроково, знизивши при цьому витрати на виплату відсотків.

Активний розвиток ринку комерційних облігацій в україні почався у 2001 р. З випуску облігацій зат "київстар дж.ес.ем.", акб "райффайзенбанк україна", тов "аркада-фонд" [5, с. 38] у 2002-2004 роках за обсягами зареєстрованих випусків серед фінансових інструментів облігації підприємств посіли друге місце [1, с. 40] у 2006 році обсяг емісії корпоративних облігацій досягнув 18 млрд грн, що стало своєрідним рекордом для українського облігаційного ринку (рис. 2).

 

18007,73

 

 

 

12

748

,28

 

 

 

 

 

 

42

74,

62 42

41,

86 4106,59

 

 

 

 

 

 

 

12 81 116,44 8 19 132,19 69,89

' ' ^ Г~і

 

 

 

 

На 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 31.12 на 30.11 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Рис. 2. Обсяги зареєстрованих облігацій підприємств у 1996-2006 роках, млн грн [4], [6].

Висновки. Отож, залучення капіталу за допомогою емісії цінних паперів є досить вигідним, але підприємства емітенти не можуть в повній мірі використати переваги даного способу фінансування капіталу через недостатньо розвинутий фондовий ринок україни. Передумовами успішного залучення коштів на фондовому ринку є якомога більша відкритість емітента у поєднанні з високою культурою корпоративного управління.

Література

1.             Калач г. М. Мобілізація інвестиційних ресурсів шляхом емісії цінних паперів // вісник хмельницького національного університету. - 2006. - № 4. - т. 2. - с. 40-43.

2.             Довгий шлях до інвестицій // www.ukrbusiness.com.ua.

3.             Шаповалов в. О. Сучасний стан акціонерного сектора україни і шляхи його поліпшення // актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 11. - с. 54-61.

4.             Звіт державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2005 рік // www.ssmsc.gov.ua.

5.             Шевченко о., червяченко є. Ринок корпоративних облігацій україни: стан та проблеми розвитку // банківська справа. - 2005. - № 4. - с. 37-44.

6.             Інформаційна довідка про стан розвитку фондового ринку україни у 2006 році. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку // www.ssmsc.gov.ua.

Обвали на світових фондових ринках: історія та реалії сучасності

Левченко с.с., любохинець л.с.

Хмельницький національний університет

В статті представлений аналіз світових фінансових криз і фінансових обвалів фондових ринків. Фінансові кризи розглянуті в історичній послідовності та з економічними наслідками. Також визначені особливості сучасних криз, а також проаналізовано динаміку індексу пфтс фондового ринку україни.

Глобалізація світових ринків, особливо наймобільніших із них, фінансових, призвела до того, що жодна із країн не може не відчувати наслідків збоїв у їх функціонуванні. Фінансова глобалізація відображає сукупність транснаціональних потоків товарів, послуг, капіталів, технологій, інформації, людей, інвестицій, а також виникнення глобальних проблем, рішення яких потребує міжнародного співробітництва. Глобалізація призводить до того, що кризові явища в окремих країнах стають регіональними і навіть глобальними. А так як фінанси є найбільш глобалізованими ресурсами, то це відноситься і до фінансових криз, потрясінь і обвалів на світових фондових ринках.

20000,00 - 18000,00 - 16000,00 - 14000,00 - 12000,00 - 10000,00 - 8000,00 - 6000,00 - 4000,00 - 2000,00 - 0,00 -

На фоні формування глобально інтегрованої економіки суттєво пожвавилися дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених і практиків, тиких як дж. Сорос, д.м.михайлов, е.л.найман, з.о.луцишин, о.м.шаров, е.є.шеїнг, ю.м.джонсон, о.о.лапко, о.м.сохацька, о.м.денисенко, в.пилипчук, і.а.бланка, о.м.мозговий, в.с.загорський, б.в.губський, а.філіпенко, з.о.луцишин. Названі та інші дослідники вивчають тенденції формування світового фінансового ринку та його окремих сегментів - фондового, валютного, ринку похідних фінансових інструментів, шляхи адаптації світового досвіду до українських умов, а також причини виникнення фінансових криз та шляхи виходу з них.

Попередниками сучасних фондових ринків були середньовічні вексельні ярмарки і постійні вексельні ринки, які час від часу виникали на межі xiii - xiv ст. Першими біржами, які проводили операції з цінними паперами були заклади, що виникли в антверпені (1531р.) Та ліоні (1545р.). Але в силу різних обставин ці біржі перестали функціонувати в другій половині xiv ст. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж.

На початку xix ст. Роль фондових бірж в економіці зростає, що обумовлюється первісним нагромадженням капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випереджало зростання споживання, а отже, було джерелом нагромадження великих фінансових коштів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків. Фондовий ринок не лише став наслідком розвитку економіки, а й вплинув на цей розвиток, оптимізуючи господарські структури. Вільна конкуренція на фондових біржах забезпечувала перелив грошових активів у галузі, які їх потребували.

Наприкінці xix ст. Поряд з концентрацією фінансових коштів у великих фінансових і виробничих інститутах, із розвитком державно-монополістичної системи управління економікою змінюється фондовий ринок. Кількісні зміни вплинули на якість обертання цінних паперів. Фондовий ринок удосконалюється, що, однак, не рятує його від злетів і падінь. В історію фондової біржі xix ст. Увійшли кризи 1869, 1873, 1895 рр., а xx ст. - кризи 1929-1933рр., 1987р., 1998р.

Громадянська війна xix ст. Сша викликала велику хвилю спекуляцій цінними паперами та золотом. Пік спекулятивних операцій золотом відносять до 1869 року. "gold room" пропонувала золото по ціні котирування 130. П'ятниця 24 вересня 1869 року назавжди залишиться відомою як "чорна п'ятниця". Ціна золота поступово зростала з до 162, але згодом прийшла звістка, що уряд почав продавати золото. Це викликало неймовірний хаос на біржі, брокери робили спроби продати куплене золото. При закритті ринку ціна золота була 135, а результатом "чорної пятниці" стали масові банкрутства. В 1869 році на nyse було зареєстровано лише 145 емісій акцій і 162 емісії облігацій.

В 1873р. Нью-йоркська фондова біржа закрилась. Причиною цього стало банкрутство "jay cooke and company" засновника залізничної компанії "northern pacific". Паніка охопила уолт-стрит, і біржа була закрита протягом 12 днів. Збанкрутіло 57 членів біржі і декілька важливих банків. Біржова справа переживала депресію протягом кількох років. На біржах з'являлись нові спекулянти, до яких відносили дж.пірпонта моргана і його фірму, яка стала найбільш потужною на уол-стрит; джекоба х.шиффа з "kuhn, loeb and company"; рокфелера і його компанію "standart oil trust" та інш. З ростом значення промислових монополістичних об'єднань розвивається і їх спекулятивна активність, але ця перша спекулятивна хвиля закінчилась панікою 1893 року. Чверть залізничних шляхів опинилася в судах в справа неспроможних боржників. В їх число потрапили такі гіганти як "union pacific", "santa fe", "northern pacific", "reading".

Найшвидшими темпами фондовий ринок розвивався в сша. Тоді як європейські підприємці для збереження своїх коштів користувалися банківськими послугами, у сша потік грошей спрямовувався не в банки, а на фондові біржі. Відтак фондовий ринок сша випередив у своєму розвитку ринки інші країни і саме тут почав складатися сучасний механізм фондових операцій.

Переломним етапом в розвитку капіталістичної економіки стала світова економічна криза 1929-1933 років. Однією з причин спаду в світовій економіці, при якому скорочення виробництва досягло 50 %, а рівень безробіття сягав 30 %, був крах на фондовому ринку сша. Попередником кризи було колосальне зростання фіктивного капіталу, відрив курсу вартості акцій від їх балансової вартості. В 1929р. 62 % всіх нових емісій цінних паперів припадало на акції в порівнянні з 15 % в 1921р. Коли курси акцій у своєму нестримному зростанні наблизилися до критичної межі і їхній відрив від номіналу став надто великим, почався "несподіваний" колапс, стрімке падіння курсу. Його прискорили біржові спекулянти, котрі відразу ж стали продавати акції, щоб розрахуватися з кредиторами, які вимагали повернення боргів. Таким чином, різке звуження фіктивного капіталу призвело до неплатежів та масових банкрутств. 29 жовтня 1929р. Котировки нью-йоркської фондової біржі знизились близько на 36 %. Середній курс акцій промислових компаній за індексом dow jones знизився на 89 % - з 386 до 41. Вартість зареєстрованих компаній на біржі упала з 89,7 млрд дол. До 15,6 млрд дол. Курси акцій провідних компаній знизились: "rca" - у 33 рази (з 115 до 3); "крайслер" - у 27 раз; "дженерал моторз" - у 80 разів; "дженерар електрик" - у 11 раз; "u.s.steel" - з 262 до 21; "at&t" - з 310 до 70; "new york central" - з 256 до 9. [1] наслідком кризи в сша стала жорстка та ефективна система державного регулювання ринку цінних паперів. У кілька разів було збільшено державні фінансові вкладення, запроваджено обов'язковий мінімум заробітної плати, посилено урядовий контроль за банківською та підприємницькою діяльністю. Після кризи загальна кількість бірж скоротилась, а в деяких країнах залишилось по одній фондовій біржі. У багатьох країнах було створено державні органи контролю та економічного регулювання обігу цінних паперів, запроваджена система обов'язкової реєстрації останніх. Було встановлено обмеження коливань котирування, державне страхування вкладів, законодавчо захищено інтереси дрібних вкладників. Опіка держави над фондовим ринком дала відчутні результати.

В жовтні 1987 року сталася чергова біржова криза. Вона не була такою драматичною, як у жовтні 1929 року, не призвела до всесвітньої економічної депресії, але наслідки її були дуже відчутними. На лондонській фондовій біржі вартість акцій знецінилася більше ніж на 13 млрд фунтів стерлінгів, в японії - на 57 млрд єн, у франції - на 200 млрд франків, у сша - на 700 млрд дол. Першим в ланцюгу подій був колапс на ринку облігацій японії. Спекулятивні гроші перемістились від облігацій до акцій, в результаті японський фондовий ринок досягнув своїх найвищих показників. 19 жовтня 1987 року відбулося рекордне падіння біржових курсів.

Індекс dow jones знизився з 2246 пунктів до 1738, тобто зменшився на 22,6 %. 20 жовтня в токіо курси впали на 14,9 %, в лондоні - на 11,6 %, в парижі - на 9,3 %. 26 жовтня відбувся черговий обвал, хоча в менших розмірах. В нью-йорку падіння курсів склало 8 %, в лондоні - 6,4, в токіо - 4,8, в парижі - 4,9, у франфурті - 5,8, у гонконгу - 33 % [1]. В листопаді та груді положення на фондових ринках дещо стабілізувалося, але оголошення про рекордно високий рівень дефіцита зовнішньої торгівлі сша (перевищив 200 млрд дол) викликало нову паніку на фондових та валютних біржах. Індекс dow jones знизився на 47 пунктів, індекс financial times - на 48 пунктів.

Однією з причин кризи було надмірне розбухання всіх форм фінансового капіталу, розширення фінансових операцій, що призвело до великого відриву курсу цінних паперів від руху реального капіталу. Так, наприклад, за період з 1982 по 1987 рік виплати дивідендів збільшились всього на 35 %, вартість кредиту зменшилась майже вдвоє, а середній курс акцій влітку 1987 року був втроє вищий, ніж в 1982р. На ринках з'явилися фальсифіковані фінансові інструменти. Зростання ринку цінних паперів супроводжувався збільшенням різноманітних фінансових заборгованостей майже у всіх капіталістичних країнах. Друга причина кризи - коливання курсу долара, який вже не міг бути еквівалентом щодо інших конвертованих валют. Третя - збільшення відсоткових ставок за довгостроковими кредитами.

Першим симптомом сучасної глобальної валютно-фінансової' кризи як продукту новітньої світової фінансової системи стала криза в мексиці у 1995 році. Мексика стояла перед загрозою колапсу всієї економіки, що справило б руйнівний вплив на весь американський континент, тому було прийнято рішення підтримати мексиканську економіку. Мексиці було виділено 76 млрд дол.: 20 млрд дол. Із фонду валютної стабілізації сша, 25 млрд дол. Із спеціального пулу для підтримки американського долара, 18 млрд дол. Від мвф, 10 млрд дол. Виділили центральні банки індустріальних країн через банк міжнародних розрахунків у базелі і 3 млрд дол. Надійшло від комерційних банків

Щодо наслідків банківських криз, які охопили інші країни латинської америки, то чілі, наприклад, зазнала у зв'язку з банківською кризою втрат, які перевищили 30 % від ввп, а внаслідок банківської кризи у венесуелі подібні втрати становили понад 20 % від ввп.

Чергова криза розпочалася у жовтні 1997 року в гонконгу і завдала відчутних ударів у 1998 році японії, "азіатським тиграм", сша. І хоча японія з певними втратами (падіння ввп у 1998 році становило більше як 2 %) все-таки змогла витримати удар фінансової кризи, то такі країни як таїланд, індонезія, малайзія, філіппіни, південна корея подібного удару не витримали і це незважаючи на те, що темпи економічного зростання в цих країнах впродовж останніх 30-ти років становили 5 % від ввп на одного жителя і більше. Показники фондових ринків у цих країнах порівняно з 1996-1997рр. Впали більш ніж на 50 %, а в деяких випадках - на 75 %. Валюти країн південно-східної азії знецінились щодо долара сша на 40-72 %. [3, с.175] таким чином, криза показала всю відносність азіатського добробуту. Причиною кризи були не лише помилки в фінансово-кредитній політиці, але й порушення фундаментальних відтворювальних пропорцій, що поставило ці країни у жорстку залежність від світової господарської кон' юнктури. Спочатку вважалось, що валютно- фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, у серпні 1998 р. Вона досягла і розвинуті країни, і країни латиноамериканського континенту, і держави снд. Наприкінці 1998 року криза вразила економіку бразилії і першою реакцією валютного ринку країни було здешевлення реала на 27 %. Далі відбувалося підвищення процентної ставки, зниження тарифів на імпорт деяких товарів і підвищення податків на фінансові операції, зарплати і пенсії. Завдяки цьому було заплановано досягти до кінці 1999 року перевищення прибутків держбюджету над видатками у сумі 23,5 млрд дол.сша. Однак після оголошення планової девальвації бразильського реала на 9 % розпочався масовий відплив капіталу, який перетворився в неконтрольований. У деякі дні втеча інвесторів сягала 1 млрд дол.сша щоденно.

Особливістю фінансової кризи 1997-1998 років був її переважно борговий характер. Кредитні кошти у вигляді зовнішніх позик спочатку прийшли в країни, а коли з' явилися економічні труднощі відбувся відтік капіталу. Отже, як показує світовий досвід, країни, котрі залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, які можуть суттєво дестабілізувати їхню економіку і негативно позначитись на економіці інших країн.

Тенденції зниження курсів акцій на фондових ринках західних країн, які розпочались ще в березні 2000 року, суттєво вплинули на структуру фінансових ринків, бізне-стратегію основних учасників фондових ринків - промислових корпорацій і фінансових інститутів. Зміни на фінансових ринках викликані погіршенням кон' юнктури останніх і тенденціями глобалізації. Відбувалося зниження обсягів операцій з базовими інструментами фінансового ринку - акціями та облігаціями, який на кінець 2002 року скоротився більше як на третину. В результаті фондові ринки втратили для інвесторів привабливість, якою вони користувались в другій половині 90-х років. Після досягнення піку в 2000 році ринок акцій високотехнологічних компаній знизив котировку акцій майже на 70 %. В німеччині в 2001р. Обсяг операцій на цьому ринку скоротився в 3 раза (з січня 2003 року цей ринок офіційно закритий), у франції - в 6 раз, в італії - в 20 раз, в лондоні - в 4 рази. В сша капіталізація ринку nasdaq знизилась з 6 млрд дол в 2000 року до 1,9 млрд дол. В 2002, скоротилось кількість акцій, що котирувались на ринку nasdaq. [4, с.23] скоротилася кількість електроних комунікаційних систем і альтернативних торговельних площадок, де паралельно з біржовими фондовими ринками здійснювалась торгівлі базовими інструментами. В жовтні 2002р. Закрилась електрона торговельна площадка jigway, створена шведським оператором om gruppen для транскордонної торгівлі акціями західноєвропейських компаній.. Загальноєвропейська торговельна площадка virt-x, що контролюється швейцарською фондовою біржею, скоротила кількість котирувальних акцій. В сша зменшилась кількість електронних комунікаційних систем, створених інвестиційними банками для торгівлі акціями. Наряду з вище зазначиними змінами на світових фінансових ринках відбувається уніфікація нормативної бази регулювання операцій на фінансових ринках, а також розвиток інфраструктури транскордонних операцій з фінансовими інструментами (з 9 вересня 2002 року вступила в дію система безперервних розрахунків cl s - continuous linked sustem) [2].

У середині 2002 р. Лише європейські телекомунікаційні провайдери мали боргів на 400 млрд євро, що спонукало їх до масштабного скорочення власних інвестиційних планів. Зменшення витрат головним чином здійснюється шляхом ліквідації робочих місць. Через скорочення державного пенсійного страхування домашні господарства були змушені робити вклади у приватні пенсійні й страхові системи (це особливо характерно для англо-саксонських країн). У часи буму страхові та пенсійні компанії і фонди інвестували гроші здебільшого через фондові біржі. Потім було законодавчо піднято вимоги до фінансової безпеки цих фондів. Тепер, у часи обвалу, вже самі страхувальники життя опинились у смертельній небезпеці: страхові компанії та пенсійні фонди втрачали можливість виконувати власні зобов'язання. Деякі страхувальники не могли виплатити навіть гарантовані 3,25 % за внесками на страхування життя наприкінці року. Із банкрутствами компаній, подібних до enron і worldcom у сша, страхові та пенсійні фонди виявилися цілком спустошеними. Тепер страхувальники та інші інституційні інвестори якнайшвидше втікають з фондової біржі, що, своєю чергою, ще більше знижує ціни акцій. З обвалом фондових бірж погіршилася фінансова ситуація й багатьох домогосподарств, кількість яких у часи буму значно збільшилася. Особливо постраждали люди, що пізно взялися за цю справу чи купували акції в кредит - вони втратили значну частину власних капіталів чи навіть потрапили в борги. У цілому масштабне знищення акціонерних капіталів призвело до зворотної, тобто негативної, дії "ефекту добробуту" ("fortune-effect"). Економісти прогнозують серйозне скорочення споживання серед домогосподарств уже найближчим часом. Аналіз, здійснений на замовлення організації економічного співробітництва і розвитку (oecd), показує, що сукупний попит скорочується приблизно на 0,45- 0,75 % (приблизно 0,5 % у великобританії і 0,2 % у німеччині) зі зниженням курсу акцій приблизно на 10 %. У німеччині цей показник ("cash-burning-rate") нижче, ніж у англо-саксонських країнах, оскільки тут тільки кожне четверте домогосподарство має акції, тоді як у сша власниками акцій є понад половина домогосподарств [2].

Таким чином, стрімке зростання фондових бірж із середини 90-х років зумовило другу хвилю економічного буму в сша. Чудові перспективи прибутків американських тнк заохочували інвесторів (зі сша та з-за кордону) вкладати більше капіталу в акції. До того ж через зростання обсягів грошей у сфері приватного пенсійного страхування накопичувальні страхові фонди почали активніше скуповувати акції. Фондові біржі виявилися ще більш "розігрітими" внаслідок фінансових криз, які сталися в нових індустріальних країнах південно-східної азії, росії, бразилії. Інституційні інвестори були змушені відкликати звідти гроші та перемістити їх на фондові біржі індустріальних країн, коли бум там набув пікової позначки. Відчутне зростання фондових ринків мало вплив і на приватні домашні господарства - їх заощадження все більше переходили в акції, інвестиційні сертифікати; понад те, акції купували в кредит, сподіваючись розбагатіти, якщо вони зростуть у ціні. Це спричинило виникнення так званого ефекту добробуту (fortune-effect): аналіз і обчислення показали, що приватні інвестори додатково витрачали на споживання 4 чи 5 центів, коли акції дорожчали на 1 долар. Відтак у сша, де кожне друге домогосподарство має акції, почалося справжнє споживче божевілля. Отже, вплив фондового ринку на реальну економіку є очевидним.

В лютому цього року відбулося падіння фондового ринку китаю. Китайську кризу важко назвати несподіваною. 2006 року індекс shanghai composite зріс на 130 %, а цього року додав ще 13,4 % і напередодні обвалу вперше перевищив рівень 3 тис. Пунктів. Злет котирувань спровокував фондову лихоманку серед населення. 27лютого 2007р. Основні біржові індекси китаю впали майже на 9 %. Зокрема, головний китайський індекс - на шанхайській фондовій біржі (shanghai composite) втратив майже s,s4 %. У результаті капіталізація ринків зменшилась на 140 млрд дол. І хоча шанхайський індекс важливий для локальних ринків, він спровокував падіння іншого китайського індексу - міжнародного і впливового гонконгівського hang seng. На обвал у китаї миттєво відреагували всі фондові ринки азії: японський, південнокорейський і сінгапурський закрилися падінням. Британський індекс ftse 100 упав на 2,3, французький сас40 - на 2 %. Головний індекс франкфуртської біржі втратив 2,96 % своєї вартості, mіланської - 2,9s %, амстердамської - 2,12 %, брюссельської - 2,91 %, цюріхської - 3,4 %. [5] обвал докотився до північної та південної америки. 27 лютого падіння ключових індексів сша dow jones30 та s&p500 сягнуло 4 %. [3].

Найбільше падіння фондовий ринок україни пережив у результаті світового обвалу акцій наприкінці лютого поточного року. Індекс пфтс опускався протягом тижня і втратив більш як 152 пункти (19,5 %). Негативна динаміка на світових ринках позначилась й на російських індексах. Котирування більшості російських ліквідних акцій, за підсумками торгів, знизились на 2,s-5,1 %. [5].

13 березня 2007р. - нью-йоркська біржа переживає другий за масштабами обвал за чотири роки. Головна причина песимізму американських інвесторів - криза неплатежів з іпотеки. Попередня міні-криза, що вибухнула на початку березня, коштувала глобальній економіці 9 млрд доларів - саме стільки було виведено з ненадійних ринків. На найбільшій у світі нью-йоркській фондовій біржі індекс dow jones упав майже на 2 % до 12076 пунктів. Торги на нью-йоркській фондовій біржі завершилися у вівторок, 13 березня, в умовах значного зниження основних біржових показників. Так, індекс dow jones - найважливіший показник ділової активності в сша - на момент закінчення торговельної сесії склав 12075,96 пункту. Це на 242,66 пункту або 1,97 % менше аналогічного показника минулого понеділка і більш ніж на 710 пунктів або 5 % нижче рекордно високого рівня індексу, досягнутого тут 20 лютого цього року. Індекс розраховуєть

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292