Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Багрій о.о., короткевич о.в.

Ду «інститут економіки і прогнозування» нану

Були розглянуті основні критерії й функції податку на нерухомість, його елементи, а також показана проблематика введення даного податку на території україни. Показано унікальність нерухомості як об 'єкта оподатковування.

Важлива роль у формуванні регіонального бюджету повинна належати податку на нерухомість. Його необхідність багато в чому визначена історичним досвідом існування такого податку й результативністю застосування в більшості цивілізованих країн світу, а також країнах снд. Ще адам сміт пропонував перенести основну частину податкового тягаря з прибутку і заробітної плати на земельну ренту. Це, на його думку, повинно було сприяти, по-перше, вкладенням коштів у розвиток виробництва, по-друге, стримуванню росту цін, і, по-третє, перерозподіленню обов'язків з уплати податків в основному на найбільш матеріально забезпечений прошарок населення того часу - крупних земельних власників (лендлордів). Варто врахувати, що податок на нерухомість не застосовується тільки у двох країнах на пострадянському просторі: україна і таджикистан.

Успішне функціонування кожного податку, визначається наявністю чіткого понятійного апарата, термінів та однозначністю трактування змісту його елементів. В значній мірі ситуація з'ясовується й одночасно ускладнюється тим, що в теперішній час податку на нерухомість як самостійного податку в податковій системі україни не існує. Окрім того, ще більша проблема виникає при некоректному перекладі іноземної літератури про податки на російську чи українську мову, що сприяє непередбаченій заміні термінів.

У цей час оподатковування нерухомості присутнє приблизно в 130 країнах світу, причому відрізняється істотною розмаїтістю з погляду правового статусу платника податків, об'єкта оподатковування, способів визначення оподатковуваної бази, прийнятих процедур стягнення податку та ін. У більшості країн світу податок на нерухомість належить до місцевих податків, за рахунок яких часто формується значна частка місцевих бюджетів. Так, у сша за рахунок податків на майно формується близько 45 % всіх доходів місцевих бюджетів, у франції - 40 %. Місцевий характер податку на нерухомість виправдується тим, що він виступає платою за послуги, пов'язані з нерухомістю, а саме: стан доріг, центрального освітлення, каналізаційних мереж, державного керування, прибирання вулиць, забезпечення громадського порядку. Така практика існує в канаді, естонії, фінляндії, франції, ірландії, польщі, туреччині, сша [1, с.241].

В якості критеріїв, що задовольняють оподатковування нерухомості, найчастіше виділяють:

-                     Стабільність і тривалість надходження податку;

-                     Простоту визначення вартості, процедури оцінки, оформлення податкових розрахунків, забезпечення збору податку;

-                     Можливість забезпечити платникам податку право перевірити правильність оцінки вартості нерухомості;

-                     Нейтральність податку стосовно прийняття економічних рішень про інвестування в нерухомість або поліпшенню її стану;

-                     Використання єдиної бази обкладання землі й будинків, для того щоб не допустити подвійного обкладання;

-                     Забезпечення справедливості в оподатковуванні на основі обліку платоспроможності платників.

Введення податку на нерухомість в україні багато в чому обумовлено необхідністю підвищувати

Ефективність системи оподаткування шляхом пошуку найбільш надійних, стабільних й об'єктивних джерел сплати податків, що не порушують господарські процеси як на мікро-, так і на макрорівнях.. З цього погляду податок на нерухомість є більш прогнозованим і стабільним, чим і відрізняється від інших видів оподатковування (пдв, податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізичних осіб). Світова практика оподатковування свідчить про те, що нерухомість є одним з унікальних об'єктів, здатних забезпечити стабільний і прогнозований дохід. Для цього нерухомість має всі необхідні характеристики: візуальний контроль, сталість місця розташування, тривалість існування, обов'язковість державної реєстрації.

Щорічно надавані проекти податку на нерухомість свідчать про необхідність його введення на даному етапі розвитку держави. Однак зовнішня простота вирахування податку на нерухомість пов'язана з великими складностями при його введенні. Насамперед необхідно визначити основні функції, які можуть і повинні бути досягнуті в процесі оподатковування нерухомості:

-                     Забезпечення стабільності поповнення бюджетів місцевих рівнів;

-                     Оптимізація рівня споживання нерухомості й формування ефективного власника житла;

-                     Підрив стимулів до спекулятивного обороту нерухомості;

-                     Підвищення ролі майнового оподатковування в реалізації фіскальної політики;

-                     Створення передумов стабільного, ефективного й довгострокового володіння нерухомістю для

Господарських цілей та ін [1, с.243].

Необхідно також визначити основні елементи податку на нерухомість.

Податок на нерухомість, виходячи з його назви, припускає, що в якості об' єкта оподатковування виступає складний по складу земельно-майновий комплекс (єдиний об'єкт нерухомості). При відсутності будівель (поліпшень) на земельній ділянці податок на нерухомість автоматично переносить свій акцент на земельну ділянку, по суті стаючи податком на землю [2, с.176].

Нерозривність існування побудови й земельної ділянки вказує на необхідність єдиного підходу при їхньому оподаткуванні. Застосування в оподаткуванні єдиної методології, що заснована на принципі нерозривного існування земельної ділянки й будівлі, що утворять спільно єдиний об' єкт нерухомості, є умовою встановлення податку на нерухомість.

При розгляді об' єкта нерухомості, що представляє собою земельно-майновий комплекс, земельну ділянку варто вважати першорядним стосовно побудови. Будівля значно більше піддана руйнуванню й ліквідації, чим земля. Тому переважна роль в оподаткуванні нерухомості приділяється землі, а другорядна роль, як перетворення земельної ділянки - будівлі.

У підсумку складовими частинами об' єкта податку на нерухомість є:

-                     Земельні ділянки.

-                     Постійні будівлі. Постійною будівлею є об' єкт нерухомості, побудований з метою довгострокового існування й (або) використання. Це житлові індивідуальні будинки, садові будиночки, цегельні гаражі й т.п. Визначальною ознакою постійної будови є неможливість переміщення об' єкта з земельної ділянки без нерозмірного збитку для цілісності й цілям функціонування.

-                     Спорудження. Це можуть бути спорудження по очищенню стічних вод, колекторні установки, інші механізми, нерозривно пов'язані із земельною ділянкою.

-                     Будинки. Це житлові багатоквартирні будинки, будинки виробничих цехів, будинки торговельних комплексів і т. П. Визначальною ознакою будинку є його низька, у порівнянні зі спорудженнями, схильність руйнуванням, монументальність об'єкта.

-                     Житлові й нежитлові приміщення. Житлові приміщення охоплюють окремі й комунальні квартири. Не житлові приміщення - це горища, підвали, підсобні кімнати, сходові прольоти, не призначені для проживання, але, що перебувають у будинках житлового фонду, а також приміщення, що займають певну площу в будинках нежилого фонду [2, с.179].

Дуже важливим є встановлення закритого переліку об' єктів податку на нерухомість, завдяки чому буде виконуватися вимога до конкретності об' єкта податку й створюються умови для скорочення числа спірних питань між платниками податків і податковими органами.

З огляду на зазначені особливості, необхідно дати визначення нерухомості, що буде застосовуватися при її оподаткуванні й використовуватися в законодавстві, пов'язаному з податком на нерухомість.

Нерухомість з метою оподатковування - складний по складу земельно-майновий комплекс, що складається і чітко позначеного переліку об' єктів, сформованих на основі правових й економічних норм, а також на основі фундаментальних критеріїв самого поняття нерухомість (нерозривний, фундаментальний зв'язок об'єкта із землею) [3, с.12].

Податок на нерухоме майно ґрунтується на статиці об'єкта податку. Статика об'єкта податку на нерухомість забезпечується речовим правом, на підставі якого об'єкт податку належить платникові податків. Тому з метою оподатковування нерухомості першорядного значення набуває вид майнового (речового) права, поява якого в організації або фізичної особи надає їм статус платника податків.

Якщо говорити про підставу стягнення податку на нерухоме майно, то такою підставою є наявність майна в платника податків (тому що повинен виконуватися принцип загальності оподатковування).

У світовій практиці існує два способи визначення бази оподатковування. Перший ґрунтується на розрахунку вартості одиниці майна. Коефіцієнти, що коректують якісні й функціональні особливості нерухомості, виводяться за допомогою середнього значення для кожної групи майна в межах заздалегідь виділених зон. Другий спосіб побудований на основі оцінки ринкової вартості (вартості відтворення) нерухомості або величини потенційного рентного доходу.

Для країн з перехідним типом економіки міжнародний банк радить використати перший спосіб, оскільки відсутність розвинених ринкових операцій з нерухомістю (особливо в сільській місцевості) ускладнює методи ринкової оцінки, стимулює розвиток тіньових послуг. Систему оцінки вартості одиниці майна можна впроваджувати досить швидко, використовуючи інформацію технічної інвентаризації, зональні коефіцієнти, інші нормативні інструменти. Податкові ставки можуть визначатися в грошовому вираженні. Але більшість країн використають процентні ставки, помножені на муніципальні коефіцієнти. Розмір податкових ставок залежить від бази оподатковування й коливається в значних розмірах [2, с.243].

З огляду на відсутність всіх необхідних умов в україні для встановлення та функціонування цього податку, на наш погляд, необхідно приймати механізми, які використовуються в країнах з розвитою економікою, не треба. Це обумовлено тим, що в розвинених країнах, як правило, існує сформована за десятки років кадастрова система нерухомості й землі, в якій чітко вказуються: фізичний опис об'єкта нерухомості, юридична адреса, права власності, функціональне використання, дані про оціночну вартість. Для практичного використання податку на нерухомість в україні потрібно розробити свою систему кадастру нерухомості, що враховує закордонний досвід і наші традиції. Також необхідно розробити систему поетапного впровадження цього податку в україні. Це необхідні умови для нормального впровадження й функціонування податку на

Нерухомість.

Оподатковування нерухомості припускає собою трансакційний обмін одних цінностей (частини вартості нерухомості або одержуваного від її доходу) на інші вигоди, які походять з соціального порядку. Ця трансакція не є добровільною або справедливою угодою, але в остаточному підсумку забезпечує взаємовигідний обмін. Мова йде про створення нормальних, безпечних умов для виявлення корисних властивостей нерухомості й одержання доходу. Тобто податок - це угода з державою з розрахунком на виконання їм своїх обов'язків і надання права власникові здійснювати свої повноваження в стабільному режимі, це спосіб страховки загальнодержавного порядку, у якому зацікавлені всі, але більшою мірою ті, у кого більше сконцентрувалося багатства. Причому якщо основні види багатства (гроші, матеріальні цінності) можна вивезти, то нерухомість повністю залежить від ситуації усередині держави й тому власники нерухомості більше інших зацікавлені в загальнонаціональному порядку.

Література

1.            Гриценко е.а. «ринок нерухомості: закономірності становлення й функціонування». - х. - 2002р.

(283с.)

2.            Березин м.ю. «оподатковування нерухомості». - м. - 2003р. (368с.)

3.            Коростелев с.п. «основи теорії й практики оцінки нерухомості». - м: ділова література. - 1998р.

(224с.)

Можливості використання і критерії застосування операцій факторингу до окремих галузей бізнесу

Ванчуріна о.г., ларіонова к.л.

Хмельницький національний університет

Розглянуто можливості використання факторингових послуг окремими галузями економіки. Запропоновано застосування операцій внутрішнього факторингу для вирішення проблеми оптимізації грошових потоків і неплатежів.

Актуальність дослідження. На даний час проблема ефективності застосування факторингу стає все більш актуальною при оптимізації фінансової практики взаємодії українських підприємств та банків. Украй важливою задачею представляється виявлення реальної ролі і визначення реальних можливостей внутрішнього і міжнародного факторингу в українській фінансовій практиці, з тим, щоб дані кредитні і розрахункові інструменти дозволили банкам поліпшити можливості залучення клієнтів, забезпечити ефективне обслуговування їх грошових потоків і понизити напруженість проблеми простроченої дебіторської заборгованості.

Аналіз останніх публікацій. Питанням дослідження можливостей використання суб'єктами господарювання факторингових послуг присвячені публікації зарубіжних та вітчизняних економістів, статті в періодиці. Велику увагу цій темі приділяють мороз а. М., козик в. В., савлук м. І. Тощо.

За мету дослідження поставлено завдання проаналізувати можливості використання операцій факторингу в окремих галузях економіки та встановити критерії оптимального користувача факторингових послуг комерційного банку.

Виклад основного матеріалу. В різних країнах різні сфери економіки використовують послуги факторингу. Можна виділити 8 найважливіших галузей, які частіше за все згадуються в аналітичних звітах про розвиток факторингових послуг. Ранжирування проводилося залежно від частоти згадки факторами (асоціаціями факторингових організацій) приналежності їх клієнтів до тієї або іншої галузі: текстильна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, електротехнічна промисловість, металургія, транспорт, виробництво продовольчих товарів, поліграфія та виробництво меблів.

Як можна переконатися, вище перераховані ті галузі економіки, де активно функціонують саме середні, малі та дрібні підприємства і де створюються конкурентні умови розвитку виробництва і збуту продукції.

Нижче розглядається структура галузей економіки найбільших "факторингових держав" світу, де операція факторингу найбільш часто використовується в практиці діяльності комерційних банків (по world factoring yearbook 2005-2006) [1] (таблиця 1).

Як видно, основними клієнтами факторингових компаній є виробники і постачальники тканин, одягу, взуття і іншої подібної продукції. Це пов'язано, перш за все з сезонним характером попиту на цю продукцію, що вимагає встановлення відносно тривалих термінів відстрочення платежу. Наприклад, наочними прикладами "факторабельних галузей" є виробництво іграшок, які особливо добре реалізуються напередодні дитячих свят, як наприклад, новий рік.

Крім того, часто факторингу підлягають розрахунки по таких видах продукції, ціна за одиницю яких відносно низька.

Таблиця 1

Структура галузей економіки найбільших „факторингових держав" світу    

Країна

Частка країни у світовому обороті факторингу

Галузь економіки

Частка галузі у загальному обороті факторингу в країні

Велико­британія

19 %

Оброблювальна промисловість

46 %

Торгівля

29%

Транспорт

5%

Будівництво

1%

Італія

16 %

Торгівля

18%

Електроустаткування

9 %

Транспорт

9%

Металургія і обробка

7 %

Продовольство

6 %

Офісне устаткування

6 %

Хімічна промисловість

5 %

Сша

16 %

Текстильна і легка промисловість

75 %

Виробництво взуття, меблів, килимів, електроустаткування

25 %

 

Розглянемо причини, які впливають на тренди розвитку факторингових операцій. В країнах, де факторингові операції достатньо добре відомі і де попит на їх проведення давно визначився (як, наприклад у великобританії) на розвиток факторингової галузі часто впливають такі обставини як динаміка банкрутств (або навпаки створення) підприємств малого бізнесу. Іншими причинами, що впливають на зміну частки факторингових послуг серед інших видів фінансового обслуговування підприємств, є зміни:

-                    Рівня простроченої заборгованості і неплатежів контрагентів;

-                     Середніх термінів затримок платежів;

-                    Рівня популярності і доступності інших форм фінансування, як, наприклад, банківський овердрафт.

Перед факторинговою компанією часто стоїть питання, чи є сенс обслуговувати оборот того або іншого

Потенційного клієнта. При цьому фактор повинен ухвалити рішення, який вид операції можна запропонувати такому клієнту: повний факторинг або, наприклад, дисконтування рахунків-фактур (конфіденційний факторинг). Фактор завжди повинен визначати конкретні критерії для роботи з тим або іншим підприємством. З одного боку, прагнучи звести ризик проведення операції до мінімуму, він зацікавлений працювати з клієнтами, що мають стійкий фінансовий стан і здійснюючими відносно невеликі поставки. Одночасно, бажаючи збільшити прибутковість свого бізнесу, фактор вимушений працювати з крупними клієнтами і обслуговувати великі торгові обороти. На перетині цих різноспрямованих критеріїв фактор здійснює підбір своєї клієнтури. Більш менш оптимальним клієнтом часто визначається трейдер середнього масштабу, що пропонує необмежену номенклатуру продукції однієї або декількох галузей.

Багатьма факторинговими компаніями виділяється декілька галузей економіки, які вважаються абсолютно неприйнятними для факторингового обслуговування. Це перш за все будівництво і інші галузі, розрахунки в яких здійснюються частковими платежами протягом тривалого періоду часу. Для факторингу неприйнятні такі галузі економіки, в яких покупець може затримувати платіж до моменту виконання зобов'язань з боку третіх осіб. У фактора виникнуть проблеми і у випадку, якщо постачальник запропонує своїм покупцям велику номенклатуру знижок, залежних від обсягу продукції, що купується у нього.

За даними представників цілого ряду зарубіжних факторингових компаній, виробник і дистриб'ютор товарів є більш надійними клієнтами для фактора, ніж підприємство сфери послуг, оскільки якщо одна компанія відмовиться купувати відвантажену продукцію, її можна перепродати іншому споживачу (можливо за більш низькою ціною), тоді як вже надану послугу не можна перепродати іншому покупцю.

Ефективність комерційної діяльності підприємств напряму залежить від тривалості відстрочення платежу. Факторинг дозволяє вирішувати одну з найважливіших проблем малих і середніх підприємств: ліквідовувати або якнайменше мінімізувати дебіторську заборгованість при одночасному зниженні суми кредиторської заборгованості, оскільки класичний факторинг є покупкою дебіторської заборгованості, а не кредитуванням клієнта. Одночасно, у випадку, якщо клієнт пропонує фінансування тривалих термінів відстрочення платежу, це викликає питання про "факторабельність" його продукції, чи не носить запрошуване фінансування інвестиційний характер. В останньому випадку, фактори, як правило, відмовляються від встановлення факторингових ліній.

Практика показує, що для факторингового обслуговування оптимальними є терміни відстрочення платежу, не перевищуючі 30 днів. В той же час, дуже короткі терміни відстрочення, наприклад до 7 днів (такі відстрочення використовуються в торгівлі швидкопсувними продовольчими товарами) або дуже довгі (понад 90 днів, що вже розглядається як фінансування декількох оборотів або як інвестиційне фінансування) є в однаковій мірі неефективними при проведенні факторингової операції [2,с.54].

Застосування операцій внутрішнього факторингу допомагає вирішенню основної проблеми багатьох підприємств, діючих в рамках сучасної ринкової економіки - проблеми непогашеної заборгованості партнерів і неплатежів. Причиною цього може бути не лише неспроможність контрагентів, але і перевиробництво, неадекватне попиту збільшення оптових продажів самим виробником. Останнє погіршує також структуру балансу і скорочує ліміти овердрафтних ліній, встановлюваних банками.

Проблема заборгованості, що не погашається, є однією з найважливіших для невеликих підприємств, оскільки часто не знаходить свого рішення і приводить до великих збитків. Особливо це характерно для таких малих підприємств, які охоче і часто надають своїм споживачам товарний кредит на достатньо тривалий термін. Не дивлячись на те, що покриття ризику непогашення заборгованості є однією з найважливіших послуг факторингових компаній, більшість малих підприємств, зацікавлених в цій послузі, частіше зверталася в агентства по страхуванню кредитного ризику, ніж до факторів. Отже, потенційні клієнти розглядають факторинг більше як джерело фінансування, а не як механізм покриття ризику непогашення заборгованості споживачів, хоча обидві вказані функції вдало поєднуються при проведенні факторингової операції.

Висновки. Фактор покриває ризик затримок і повного непогашення більш ефективно, ніж компанія по страхуванню кредитного ризику, оскільки фактор регулярно відстежує дебіторську заборгованість свого клієнта і може ухвалювати рішення про зміну умов кредитного ліміту, залежно від конкретних умов ведення бізнесу клієнтом, а також наявних у фактора відомостях про дебіторів і досвід співпраці з ними по погашенню заборгованості.

Факторингові операції можуть ефективно застосовуватися для фінансування короткострокових комерційних операцій середніх і малих підприємств. Навпаки, проведення таких операцій менш ефективне відносно поставок крупних підприємств, що виробляють стандартну позасезонну продукцію (наприклад, мінеральні ресурси і продукти їх переробки), що поставляється у великому обсязі обмеженою кількістю відвантажень.

Даний висновок принципово важливий для визначення перспективної клієнтури факторингових операцій.

Література

1.            Http // www.factors-chain.com

2.             Буценко і. М. Факторинг у міжнародній торгівлі // економіка та підприємництво. Держава та регіони. - 2006. - № 5. - с.53-55.

Підходи до аналізу ціноутворення на активи фінансових ринків

О. М. Вітязь, о. В. Побережна

Хмельницький національний університет

У статтті висвітлені підходи до аналізу фондових та інших фінансових ринків. Зазначені передумови застосування технічного та фундаментального аналізу, а також можливісь їх використання на фондовому ринку україни.

Український фондовий ринок за світовими стандартами класифікований як франтірринок, при цьому щороку показує значні темпи зростання та містить в собі великий потенціал. Теоретичні основи ціноутворення на фінансових ринках та їх аналіз були розроблені в країнах західної європи та сша. Сьогодні бурхливий розвиток фондового та інших фінансових ринків зумовлює відставання теорії від практики, а отже необхідність дослідження поставлених питань.

Серед наукових праць, у яких досліджуються теоретичні основи ціноутворення на активи фондового ринку, а також загальні питання розвитку ринків цінних паперів, необхідно виокремити дослідження таких зарубіжних учених - л. Башельє, з. Боді, г. Воркінга, г. Джонса, ф. Зарба, а. Каулеса, а. Кейна, м. Кендалла,

A.    Маркуса, м. Міллера, ф. Фабоцци, ю. Фами; зокрема і російських науковців - о. Буреніна, і. Іванченка,

B.    Малюгіна, я. Міркіна, в. Наливайського, б. Рубцова, о. Хмиз. Назвемо також імена вітчизняних дослідників - м. Назарчука, о. Мозгового, в. Шапрана та багатьох ін.

Розглядаючи теоретичний аспект досліджуваного питання слід зазначити, що існують дві основні концепції, які дають відповіді на запитання щодо ціноутворення на активи фінансових ринків. Не вдаючись до аналізу та повної характеристики, зазначимо, що такими розробками є гіпотеза ефективного ринку та гіпотеза фрактального ринку. Відповідно до них, траєкторії цін на короткострокових відрізках ведуть себе випадково, подібно до броунівського руху, і підлягають розгляду за допомогою фрактальної геометрії та технічного аналізу, а на середньострокових та довгострокових відрізках часу ціни активів підпорядковуються тим тенденціям, які проходять в тій чи іншій економічній системі, тобто підлягюать фундаментальному аналізу, змінюються не випадково. Прибічники одної твердять, що інвестори виходять суто із раціональних міркувань (купують на гарних новинах, а продають на поганих), при цьому ринок є ефективним. Зазначимо, що ефективним ринком є такий ринок, в ціни активів якого закладена вся інформація, що доступна інвесторам, окрім інформації інсайдерської. Саме тому прибічники даного напрямку стверджують, що зміна цін може бути узагальнена, а цінова динаміка може бути передбачена за допомогою математичних моделей (модель ціноутворення основних активів, атбітражна модель ціноутворення та ін.) Та цілого ряда статистичних методів та прийомів. Як правило, для дослідження ступеня ефективності ринку пропонується використовувати в різних статистичних методах дохідність активів. Для дослідження ступеня ефективності фондового ринку україни застосовуються методи регресійного аналізу з використанням сучасних економетричних моделей, а також можуть бути використані метод ірвіна, 2-статистика, ^статистика та ін.

Хоча дані розробки працювали і працюють досить ефективно, на противагу ним була розроблена гіпотеза фрактального ринка, яка стверджувала, що інвестори приймають рішення не з раціональних міркувань, а тому неможливості визначити ринок за допомогою лінійних моделей параметричної статистики та ряда математичних методів. Слід зазначити, що дана гіпотеза базується на припущеннях теорії хаоса, а тому її висновки значно відрізняються від висновків попередньої концепції [2].

У будь-якому випадку аналіз на фінансових ринках за загальносвітовою практикою класифікується залежно від методів, що використовуються на фундаментальний аналіз та технічний аналіз. Дані види аналізу ставлять на меті за допомогою системи емпіричних показників різного характеру визначити стан ринку, а також дати прогноз на певний період часу. Фундаментальний аналіз використовує такі показники як темпи приросту ввп, динаміка безробіття, величина та зміна торгівельного та платіжного балансів, інфляція, облікова ставка, показники ділової активності, прогноз прибутків певної компанії, її фінансовий стан та інші показники, що мають вплив на економічну систему та ціну акцій компаній. Технічний аналіз за допомогою статистичних методів та прийомів намагається узагальнити інформацію та на підставі цього визначити напрям руху ринку. Вихідними даними у більшості випадків є характеристика ціни (відкриття, закриття, максимум, мінімум) та об'єми.

У тому та іншому випадку необхідно використовувати систему показників значного проміжку часу, яка б могла охарактеризувати дану економічну систему, визначити етап розвитку, відповісти на запитання щодо стадії ділового циклу, на якій знаходитья економічна система [3].

Якщо адаптувати зазначене до сьогодення української економіки, то слід зазначити, що інвестор (трейдер) у діяльності повинен використовувати систему показників, яка на довгостроковому періоді не відображає тенденцій. Економічні показники 90-их років взагалі навряд чи можна взяти за такі, щодо яких можна відштовхуватись. Застосування у повному розумінні технічного аналізу фінансових інструментів фондового ринку україни є проблематичним, так як ринок є неефективним [1]. На ринок мають вплив крупні інвестори, що може бути поясненим незначною його величиною, недостатньою кількістю покупців і продавців. Заперечити існування певних закономірностей у поведінці ринку також неможливо, проте слід зазначити, що до ризиків, які взагалі притаманні ринку додається група таких, які передбачити та уникнути неможливо, якщо звичайно інвестор не використовує інсайдерську інформацію.

Література

1.            Баторшина а. Дослідження ефективності фондового ринку україни // міжнародна економічна політика. - 2006. - вип. 4. Http://www.kneu.kiev.ua/journal /index.html.php? Pageindex=9&first=1& 8ейа^=2&юріс=1

2.            Билл вильямс. Торговый хаос. Экспертные методики максимизации прибыли. - москва ик аналитика, 2000. С. 139.

3.            Лиховидов в.н. фундаментальный анализ мировых валютных рынков: методы прогнозирования и принятия решений. - владивосток - 1999. С. 234.

Резерви зростання доходів місцевих бюджетів в сучасних умовах

Дячук т.і., форкун і.в.

Хмельницький національний університет

У статті розглянуто питання оптимізації формування доходів місцевих бюджетів та виявлення резервів їх зростання. Звернуто увагу на власні доходи на прикладі показників бюджету хмельницької області та їх вплив на загальну величину доходів.

Актуальність дослідження. Питання оптимізації формування доходів місцевих бюджетів та виявлення резервів їх зростання набувають особливої актуальності в умовах ринкових трансформацій українського суспільства. Діюча система акумулювання доходів бюджетів україни характеризується низьким рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів, що відображається нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів. Реальні фінансові можливості місцевих органів влади значно обмежуються, що, у свою чергу, є гальмівним фактором демократичних перетворень у державі. У зв'язку з цим постає нагальна потреба у поглибленому дослідженні концептуальних засад доходів місцевих бюджетів та обґрунтуванні системи практичних рекомендацій щодо їх стабільності та зміцнення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчизняній економічній науці дослідженню проблем місцевих бюджетів присвячені праці сучасних вчених-економістів й.бескида, о.василика, а.даниленка, в.дем'янишина, о.кириленко, в.кравченка, і.луніної, і.лютого, в.опаріна, к.павлюк, о.романенко, в.федосова, с.юрія та інших. Належне місце у розробці цих проблем займають роботи західних вчених а.вагнера, р.гнейста, л.штейна. Серед досліджень російських вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток теорії та практики місцевих бюджетів, відзначимо а.бабича, л.дробозіну, ю.константінову, л.окуневу, г.поляка, л.павлову, в.родіонову, б.сабанті, в.сенчагова, д.черніка. Більшість наукових праць названих економістів орієнтована на виявлення загальних тенденцій функціонування місцевих бюджетів, їх формування

Та використання коштів. Водночас бракує наукових і практичних напрацювань щодо окреслення шляхів оптимізації формування власних доходів місцевих бюджетів, які б відповідали сучасним вимогам і задовольняли потреби суспільства.

Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо резервів зростання доходів місцевих бюджетів.

Виклад основного матеріалу. Необхідність формування доходів місцевих бюджетів, відповідно, пошук ефективних, стабільних джерел надходжень визначені потребами суспільства у бюджетних ресурсах з метою виконання власних та делегованих повноважень органами місцевого самоврядування. Саме в умовах ринкової трансформації національної економіки, роздержавлення і приватизації, становлення, розвитку, зміцнення демократичних відносин впродовж останніх років суттєво змінився механізм формування доходів місцевих бюджетів та їх призначення. Їм властиві специфічні особливості, притаманні кожному із видів надходжень, та внутрішня єдність, обумовлена метою формування дохідних частин та обов'язковістю їх сплати до бюджетів місцевого рівня.

Одна з основних функцій місцевого самоврядування - діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов'язана з впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров'я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а також діяльність, що пов'язана з наданням послуг та забезпеченням ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є місцеві бюджети, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів [1,с.99].

В цілому ж серед доходів місцевих бюджетів можна виділити такі види надходжень:

-                    Загальнодержавні податки і збори;

-                    Місцеві податки і збори;

-                    Надходження коштів від приватизації майна;

-                    Дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

-                    Інші надходження.

Умовно всі ці види доходів можна поділити на власні, закріплені та регулюючі.

Особливу увагу звернемо на першу групу, а саме - власні доходи.

Власні доходи - це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цьог

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292