Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Еволюція та розвиток центральних банків

Лежанська м.в., капінос г.і.

Хмельницький національний університет

У статті розглядається еволюція становлення центральних банків передових країн світу та принципи і результати їх діяльності сьогодні.

Актуальність дослідження. У xix ст. Стало очевидним, що держава повинна певним чином регулювати грошовий обіг і захищати вкладників банків і держателів банкнот від банківських крахів, кількість яких зростала. Частиною цього регулятивного процесу стала поступова централізація, а потім і концентрація емісії банкнот у межах одного банку. Цей процес затягнувся на тривалий час. Спочатку було обмежено коло банків, які мали право емісії банкнот, - це були, як правило, найбільші та надійні банки. З часом право емітувати банкноти держава закріпила за одним банком, надавши йому статус емісійного банку. Завдяки концентрації та монополізації банкнотної емісії держава дістала можливість впливати на пропозицію грошей і використовувати емісію для фінансування державних витрат. Таким чином в історичному плані саме об'єктивна потреба в централізації банкнотної емісії спричинила виникнення емісійних банків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема центральних банків передових країн світу досить актуальна тому її досліджувала досить велика кількість вчених, зокрема українських, а саме: в. Харченко, д. Гладких, о. Заруцька, в. Герасименко, в. Козюк, р. Набок, б. Стефаник, а. Даниленко та інші.

Метою даної статті. Дослідження основних функцій, ролі, та значення центральних банків передових країн світу. Дослідити еволюцію та причину виникнення національних банків різних держав.

Виклад основного матеріалу. Класичним прикладом виникнення емісійного банку є становлення і розвиток банку англії, одного з найстаріших і найбільш авторитетних банків світу. Він був заснований у 1694 р. Як перший англійський акціонерний банк. Створення банку, як виняток, на акціонерній основі стало можливим завдяки позикам, які уряд отримав від банку для фінансування війни із францією. Спочатку банк функціонував як звичайний комерційний. Проте акціонерна форма власності, яка давала можливість швидко нарощувати капітал, а також особлива наближеність до уряду дозволила йому з часом зайняти провідне місце в банківській системі країни. Поступово банк англії монополізував право випуску банкнот. Згідно з законами про банківські привілеї 1833 р. І 1844 р. Права існуючих приватних банків, а також права новостворених банків на випуск банкнот були обмежені, в той час як банк англії дістав повноваження на необмежений випуск банкнот. Для нього були встановлені межі тільки фідуціарної емісії. Загальна сума фідуціарної емісії не повинна була перевищувати 14 млн фунтів стерлінгів, проте вона могла збільшуватись, якщо інші банки з тих чи інших причин втрачали право емісії банкнот. Наприкінці xix ст. Емісія банкнот була майже повністю зосереджена в банку англії. Остаточно емісійний статус банку англії був закріплений тільки у 1928 р. Згідно з законом про валюту і банкноти.

Схожий еволюційний шлях пройшов і банк франції, заснований у 1800 р. Як акціонерна компанія. У 1803 р. Банк дістав монопольне право емісії банкнот у парижі, а у 1848 р. - в усій франції. У росії державний банк, заснований у 1860р., набув статусу емісійного в результаті проведення грошової реформи у 1895-1897р., за якою росія перейшла до золотомонетного стандарту. На початок xx ст. Централізація банкнотної емісії була завершена головним чином в європейських країнах. У більшості інших країн цей процес завершився у xx ст. І був уже пов'язаний із заснуванням центральних банків.

У сша до 1913 р. Не було єдиного емісійного банку. На початок 1913 р. Правом емісії банкнот користувались усі національні комерційні банки, які були засновані згідно з національним банківським актом 1863 р. (їх було 7475). За цим актом банки мали право здійснювати емісію банкнот у межах суми власного капіталу, вкладеного в облігації державних позик. Американська громадськість вороже ставилась до централізації влади взагалі і до централізації фінансової влади, уособленням якої був центральний емісійний банк, зокрема. Таке ставлення простежується з невдач перших двох спроб утворити емісійний банк сша. Перший банк було розформовано у 1811 р., а другий - ліквідовано у 1836 р. У xix ст. І на початку xx ст. Банкрутства банків і банківські паніки в межах всієї країни стали в сша регулярним явищем. Паніка 1907 р. Закінчилась такими значними втратами для вкладників банків, що американська громадськість, зрештою, переконалася у необхідності створення особливого банку, діяльність якого була б спрямована на забезпечення стабільності грошового обігу і банківської системи. Згідно з федеральним резервним актом 1913 р. У сша було створено 12 федеральних резервних банків, які виконують роль центрального банку на чолі з федеральною резервною радою (яка пізніше стала радою керуючих). Федеральні банки дістали право: емісії банкнот; надання комерційним банкам позичок для підтримки їх ліквідності; накопичення частки резервів комерційних банків у межах установленої норми обов'язкових резервів з метою гарантування депозитів.

У сучасних умовах головною ланкою банківської системи країни, як правило, є центральний банк. У різних країнах цей банк називається по-різному: національний, центральний, резервний, народний, державний банк (австрійський національний банк, резервний банк австралії, народний банк китаю, шведський державний банк, центральний банк російської федерації) або зовсім скорочено - банк японії, банк італії, враховуючи його ключову роль у банківській системі країни [1].

Розглянемо сучасний стан національних банків. Резерви іноземної валюти в національному банку грузії другий раз підряд досягли історичного максимуму і перевищили 809 мільйонів доларів [2]. Об'єм валютних резервів в порівнянні з початком року виріс на 70 відсотків. За даними на 4 січня поточного року, валютні резерви нацбанку грузії складали 475 млн доларів, а на 31 січня 2004 року - тільки 191,9 млн доларів. Найнижчий показник об'єму валютних резервів був зафіксований 8 грудня 1998 року - 62 млн доларів [2].

Японія є унітарною державою, що певною мірою визначає організаційну структуру центрального банку. Банк японії - це єдиний центральний банк, який за згодою міністерства фінансів має право відкривати філії, відділення, представництва. Капітал банку частково належить державі (55 %), а частково приватним акціонерам (страховим компаніям, фінансовим інститутам, приватним особам). Акціонерам гарантовані дивіденди, розмір яких зафіксовано на законодавчому рівні. Невикористаний прибуток банку надходить до державного бюджету. Керівництво банком покладається на правління, яке складається з 9 осіб. Голова та два заступники голови та інші члени правління призначаються кабінетом міністрів. Усі особи призначаються на посади на п'ять років. На засіданнях правління в разі необхідності можуть бути присутні представники уряду. Вони можуть вносити на розгляд правління свої пропозиції стосовно монетарної політики, але остаточне рішення з усіх питань приймає правління банку. Банк японії виконує функції, що є традиційними для центральних банків. Метою монетарної політики банку є збалансований розвиток національної економіки шляхом підтримки цінової стабільності. Двічі на рік центральний банк подає парламенту звіт про свою діяльність [3].

В італії на місцевому рівні банк італії представлений практично в усіх провінціях своїми філіями різного рангу: основні регіональні філії та звичайні філії, загальною чисельністю - 99 [5, 221]. В минулому банк італії був зобов'язаний мати філії в кожній провінції. Прийнятий у 80-ті роки xx ст. Закон зробив це положення більш гнучким і зобов'язання було скасовано. Присутність банку італії в провінціях на сучасному етапі визначається функціональними та економічними причинами. Як і в україні, італійські держбанки мають «слабкість» до кредитування державних і муніципальних організацій. Якщо в структурі кредитного портфеля приватних банків частка кредитів державним інститутам усіх рівнів становить 1,6 %, то в держбанків ця частина сягає вже 11 відсотків [4].

Більш того, виявляється, що банки використовуються для «покупки» голосів виборців. Принаймні, ті банки, політична приналежність керівництва яких до тих або інших політичних партій відома, воліли кредитувати по ставках нижче ринкових саме ті провінції італії, у яких ці партії одержували відносно більш високу підтримку на виборах 1987, 1992 і 1994 років [5].

До 1979 року у китаї був один-єдиний, природно, державний банк, який гордо носив назву «народний банк китаю». Кошти, що їх держава через цю структуру виділяла на грандіозні явно неокупні проекти, кредитами називалися тільки з любові до справи.

З метою певної лібералізації, із цієї фінансової інституції було виділено три спеціалізовані державні банки: банк китаю, сільськогосподарський банк китаю і будівельний китайський банк, доповнені трохи пізніше промислово-торговим банком китаю. Паралельно створювалася мережа акціонерних комерційних банків, які фактично також залишалися державними, адже основними акціонерами ставали державні підприємства, центральні та місцеві органи державної влади. До народного ж банку китаю поступово переходили повноваження центробанку, і 1986-го за ним законодавчо було закріплено повноваження з регулювання всієї фінансової системи та формування грошово-кредитної політики.

Щоправда, до 1997 року нбк не мав навіть формальної незалежності. А реальної, як стверджують західні аналітики, немає й досі. Дуже далекими від світових стандартів були й методи роботи в інших китайських банках, які, видаючи кредити, мало турбувалися про те, хто і як їх погашатиме. В результаті частка безнадійних кредитів досягла позамежних розмірів, і саме слабкість фінансової системи китаю вважається найсерйознішим чинником ризику однієї з найбільших економік світу [6]. Обсяг валютних резервів китаю, найбільших у світі, від початку 2007 року до кінця березня виріс на 135,7 млрд доларів (12,2 %) - до 1,2 трлн. Доларів, повідомив народний банк кнр [7].

У iv кварталі 2006 року цей показник збільшився на 78,4 млрд доларів та склав 1,07 трлн. Доларів, а в iii кварталі 2006 року - на 46,8 млрд доларів. У цілому за 2006 рік обсяг валютних резервів китаю виріс на 247,3 млрд доларів, передає reuters.

У 2005 році цей показник виріс на 209 млрд доларів, а в 2004 році - на 207 млрд доларів. У 2003 році ріст обсягу валютних резервів склав 117 млрд доларів.

Стрімке зростання валютних резервів піднебесної забезпечується політикою центробанку країни, який для стабілізації курсу юаню скуповує на внутрішньому ринку валюту, яка надходить за рахунок профіциту торгівельного балансу та припливу інвестицій [7].

Центральне місце у фінансовій системі швеції належить державному банку, який виконує такі функції: здійснює на емісію національної валюти; здійснює управління золотим та валютним резервом країни; є головною оперативною ланкою платіжної системи; відповідає за формування кредитно-грошової політики.

Управління державним банком здійснює рада вповноважених у складі восьми чоловік, семеро з яких обираються риксдагом на термін 4 роки. Рада вповноважених обирає голову державного банку терміном на 5 років. Разом з державною фінансовою інспекцією держбанк несе відповідальність за підтримання стабільності та ефективності фінансової системи.

Безпосередній контроль за діяльністю фінансових інститутів здійснює державна фінансова інспекція. Головними сферами, діяльність яких підлягає фінансовому контролю з боку держфінінспекції, є грошово- кредитний та страховий ринки. Під наглядом цієї установи перебувають банки, інвестиційні та страхові компанії, фінансові групи, стокгольмська фондова біржа, управління реєстрації цінних паперів, брокерсько- клірингові корпорації, маклери [8].

В австралії з 1966 прийнята десяткова грошова система. Австралійський долар випускається резервним банком австралії, який регулює процентні ставки і здійснює контроль за фінансовою системою. Чотири найбільших австралійських банки - національний банк австралії, союзний банк австралії, банківська корпорація вестпак і австралійська і новозеландська банківська група - контролюють більше половини всіх банківських активів. Злиття цих чотирьох великих банків заборонене державою, що прагне забезпечити конкурентоздатність банківського сектора [9].

Висновок. Таким чином, сучасні центральні банки пройшли складний і тернистий шлях становлення. На кожному їх історичному етапі їхні функції ускладнювалися та диференціювалися. Сьогодні центральний банк кожної країни є верхівкою банківської системи і головними його функціями є забезпечення емісії готівки та нагляд за діяльністю комерційних банків.

Література

1.           http://enbv.narod.ru

2.            http://www.bbc.co.uk

3.            http://news.finance.ua

4.            http://www.lawbook.by.ru

5.            http://epravda.com.ua

6.            http://www.dt.ua

7.            http://ua.korrespondent.net

8.            http://forinsurer.com

9.            http://studik.nm.ru

10.            Латковська н.н. нбу - особливий центральний орган державного управління.\\ підприємство, господарство і право. - 2005. - № 9. - с. 21-24.

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292