Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

Гончарук в.в., капінос г.і.

Хмельницький національний університет.

Проаналізовано головні тенденції та динаміку розвитку ринку депозитів для фізичних осіб. Наведено структуру ринку банківських послуг в україні. Висвітлено динаміку зміни ставок за депозитними вкладами.

Актуальність дослідження. Банківські ресурси - це основа основ банківської діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв'язку. Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти. Вони становлять більше ніж 90 % усіх банківських ресурсів. Основну частину залучених коштів комерційного банку становлять депозити громадян. У сучасних умовах формування ринкової економіки і становлення банківської системи україни проблема залучення депозитів особливо важлива для банку, тому що депозити - це, як правило, головне і найдешевше джерело фінансових ресурсів. Велика, диверсифікована й досить стабільна депозитна база є істотним чинником в обмеженні ризику втрати ліквідності банку, що забезпечує можливість ефективно управляти активами банку. Таким чином, проблема залучення коштів населення на сьогодні є однією з найбільш актуальних для банків.

Аналіз останніх публікацій. Проблему функціонування ринку депозитів в банківській системі досліджували такі вчені як: трегуб д.в., дідківський є.м., мишкін ф.с., сазонець і.л., дзюба н., кульчицька р.

Об'єктом дослідження є процес формування ринку депозитів в банківській системі україни.

Метою публікації є висвітлення сучасних тенденцій та динаміки розвитку депозитів для фізичних осіб в україні.

Виклад основного матеріалу. Залучення коштів на депозит є важливим джерелом формування ресурсної бази комерційних банків. Тому кожен банк повинен розробляти й упроваджувати відповідну депозитну політику, що включає комплекс заходів комерційного банку з формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій на даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази [2, с. 428].

В сучасних умовах існує негативна тенденція до зростання доларизації депозитів в україні, яка є надзвичайно негативною навіть з огляду на те, що доларизація депозитів не досягла свого максимуму. Максимальне значення доларизації було зафіксовано у січні 2000 року, коли вона становила близько 45 %. До 2004 року частка доларових депозитів постійно спадала і на початку президентських виборів становила приблизно 32 %. З початку 2005 року структура депозитів знову почала змінюватися на користь іноземної валюти - це пов'язано, очевидно, із зменшенням довіри домогосподарств до національної валюти через складну політичну ситуацію в країні. Восени 2005 року для задоволення потреб населення нбу продав близько 3 млрд дол. Сша. Сьогодні відсоток доларизації становить 40 % і продовжує зростати [3, с. 42].

За останніх 5 років значно збільшилась величина коштів фізичних осіб на депозитних рахунках у банках, а також змінилося співвідношення між строковими рахунками та рахунками до запитань.

На 1.01.2002 кошти фізичних осіб становили 11 164 млн грн, тоді як на 1 січня поточного року становлять 106 078 млн грн, тобто депозити домогосподарств збільшилися майже у десять разів. Протягом цих п' яти років розмір депозитів збільшувався майже постійно, проте слід відмітити, що наприкінці 2004 року відбувся значний спад - політична криза спричинила нестабільність у роботі банківської системи. Виявилося це у тому, що населення почало масово знімати свої гроші з депозитних вкладів у банках. Більшість великих «гравців» на цьому ринку відзначала великий відплив депозитів, що загрожував стабільності банківської системи загалом. За «кризовий» період - кінець листопада - грудень 2004 року - з банківської системи україни «пішло» приблизно 5 млрд грн. Щодо структури депозитів домогосподарств, то строкові вклади у порівнянні із 2002 роком збільшилися на 5 % і становлять 77,2 % (на 1.01.2002р. - 72,2 %).

Тепер розглянемо частку вкладів від фізичних осіб у загальній кількості депозитів. Тут спостерігається стабільна тенденція до збільшення частки вкладів домогосподарств - на 1.01.2002 р. Це відношення становило 43 % на 57 % на користь вкладів від суб'єктів господарювання, на 1.04.2005 - 51,5 % на 48,5 % уже на користь вкладів від фізичних осіб, а на 1 січня 2007 року частка домогосподарств у загальній кількості депозитів уже становить 58 %. Це є дуже позитивним моментом тому, що депозити домогосподарств є здебільшого строковими (на відміну від депозитів юридичних осіб). Це, у свою чергу, може створити надійнішу та передбачувану базу для кредитної діяльності комерційних банків [4, с. 52].

Щодо відсоткових ставок, то вони майже не змінилися протягом останніх чотирьох років. У середньому відсоткова ставка у національній валюті за кредитами становить 16-17 %, а за депозитами 8-9 %.

Збільшенню грошової маси в країні сприяє поступове відновлення темпів кредитування економіки. Так, комерційні банки з великою швидкістю збільшують свої кредитні портфелі. На 1.01.2001 р. Кредитний портфель усіх банків україни становив близько 24 млрд гривень. Відтоді він кожного року збільшувався на

50 %, а у 2005-2006 роках кредитний портфель збільшувався майже удвічі щорічно і на 1.01.2007 він становить близько 270 млрд гривень. Цікаво відзначити, що змінилася структура кредитного портфелю - значно збільшилась частка кредитів, що були надані фізичним особам - з 5 % у 2001 році до 29 % у 2006 році [1, с. 74].

Станом на 1.01.2007 р. В україні зареєстровано 193 банки, з яких 170 мають ліцензію. В україні 35 банків із іноземним капіталом, в тому числі 13 із 100-відсотковим іноземним капіталом [4, с. 52].

Найістотніший вплив на ситуацію на банківському ринку мають найбільші 8 банків, яким належать понад 47 % сукупного банківського ринку (рис. 1). Найбільша концентрація банків в україні - це київ та київська область - у ній зареєстровано 101 банк (52,3 % від загальної кількості), до групи середньої концентрації належать дніпропетровська, донецька, харківська та одеська області на яких припадає приблизно по 6 % відсотків усіх зареєстрованих банків. Також станом на 1 січня 2007 року є 10 областей у яких не зареєстровано жодного банку (у тому числі хмельницька область) - це в основному області із групи низької концентрації банків [5, с. 48-49].

Приватба нк 10%

Ра йффа йзеи ба нк ава/- ь

Е%

Укрсибба нк

7%

Ук рс ксіллба м к 6%

П зсілії і иес і 6а 11 к

5%

У к рсоцба нк

5%

Рис. 1. Поділ банківського ринку (за активами)

Розглянемо також структуру чистих прибутків банків (рис. 2). Можна побачити, що прибутки не точно відповідають активам банків, тобто банки не однаково ефективно використовують залученні фінансові засоби. Також із даної структури можна помітити, що незважаючи на 47 % активів у руках найбільших 8 банків, вони отримують 58 % прибутку [5, с. 64-65]. Тобто, ми можемо припустити, що у подальшому буде укрупнення банківської системи україни. Більші банки зможуть ефективніше використовувати залучені ресурси та є більш стабільними ніж маленькі банки.

Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки й впровадження модифікацій окремих дефіцитів, передбачає встановлення детально обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати більшу кількість клієнтів і проводити успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.

Висновок. Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог депозитний продукт не може бути реалізованим сам по собі. Для цього необхідно розробити зважену збутову політику, яка б передбачала можливість комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів, спільний збут тощо. Заходи організаційного характеру передбачають наявність відповідної матеріально-технологічної бази для

Забезпечення приймання депозитів, а саме: спеціальних приміщень; зручного місцезнаходження; гнучкого графіка роботи банку; спеціально підготовленого персоналу; рекламно-інформаційних проспектів, буклетів для клієнтів; ефективних засобів прогнозування ресурсів комерційного банку.

Література

1.            Власенко о.о. розвиток українського ринку депозитів для фізичних осіб // фінанси. - 2006. - № 3. -

С. 74-77.

2.             Скрипник ю.о. досвід організації депозитних операцій акб «райффайзенбанк україна» // держава та регіони. - 2006. - № 6. - с.427-430.

3.            Вісник національного банку україни. - 2007. - № 1. - с. 42.

4.             Вісник національного банку україни. - 2007. - № 2. - с. 53.

5.            Вісник національного банку україни. - 2007. - № 3. - с. 48-69.

Розподіл ризиків та фінансового результату між структурними підрозділами банку

Жердецька л. В., русєва о. П.

Одеський державний економічний університет

Статтю присвячено вивченню існуючих механізмів розподілу фінансового результату та банківських ризиків між структурними підрозділами банку. У роботі доведено необхідність децентралізації системи управління організацією; визначено основні види механізмів перерозподілу фінансового результату та ризиків між структурними підрозділами банку; проведено порівняння таких механізмів за виділеними критеріями.

У сучасних умовах - лібералізація фінансових ринків, прихід іноземного капіталу, необхідність вступу україни до сот - вітчизняним банкам доводиться пристосовуватися до мінливого зовнішнього середовища. Впровадження рекомендацій базельського комітету з банківського нагляду (ваєеі-п) вимагає комплексного й системного підходу до управління всіма видами ризиків. Постійно зростаючі вимоги клієнтів і посилення конкуренції на ринку банківських послуг, перш за все з боку іноземних банків, примушують вітчизняні банківські установи зайнятись пошуком джерел збільшення фінансового результату за умови збереження припустимого рівня ризику. З огляду на це вважається, що розвиток процесів фінансового управління у банку є одним з найбільш важливих у сучасній українській банківській науці та практиці. Разом з тим, процеси фінансового управління у банку нерозривно пов'язані з розмежуванням зон фінансової відповідальності, визначенням зв'язків між ними та оцінкою ефективності кожної з таких структурних одиниць.

Питанням побудови фінансової структури банку, визначення принципів взаємодії підрозділів банку, оцінки внеску структурних одиниць банку у загальний фінансовий результат присвячені праці таких зарубіжних науковців та практиків як роуз. Пітер с., сінкі дж., кенжалієв а. Дж., російських - косована к.с., зубарева в.о., селезньової в.ю., масленченкова ю.с., смірнова а.в., та вітчизняних - шульги н. П., криклій о. А., жидко к., васильченка з.м., волошка і. В. У той же час аналітичне вивчення робіт перерахованих вище авторів дає підстави стверджувати, що багато науково-методологічних аспектів означеного питання залишаються недостатньо розробленими: кожен з авторів пропонує застосовувати ту чи іншу методику оцінки внеску підрозділів банку у його фінансовий результат; разом з тим, цілісна оцінка механізмів розподілу ризиків та фінансового результату між структурними підрозділами банку, яка б враховувала переваги та недоліки кожного з методів, у сучасній економічній літературі відсутня. Тому метою цього дослідження є всебічний розгляд та порівняльна характеристика таких механізмів. Це зумовлює постановку та вирішення наступних завдань: довести необхідність децентралізації системи управління організацією; визначити основні види механізмів перерозподілу фінансового результату та ризиків; розробити критерії порівняння цих механізмів.

Пошук шляхів підвищення ефективності банківського бізнесу вимагає глибокого аналізу на рівні окремої банківської установи. Аналіз роботи окремих підрозділів банку дозволяє виявити та локалізувати найбільш „вузькі" місця його роботи. Такий аналіз повинен забезпечити здобуття банком конкурентних переваг, покращити якість управління банком та підвищити прибутковість роботи. Вирішити вищевказані завдання дозволяє метод персоніфікації доходів та витрат банку - внутрішній госпрозрахунок, ціллю якого є реалізація фінансового управління діяльністю персоналу, підрозділів та банку в цілому [1, с. 154]; у працях вчених-економістів окремо підкреслюється роль госпрозрахунку як „ефективного регулятора внутрішніх фінансових відносин у банку з філіями" [2, с. 91], організація внутрішньобанківського госпрозрахунку, його методологія є складовою ефективного фінансового менеджменту в банку [3]. На нашу думку, поняття внутрішньобанківського госпрозрахунку нерозривно пов'язане з так званою дуальною концепцією управління банком, яка ґрунтується на децентралізації прийняття рішень шляхом делегування повноважень „зверху вниз" з одночасним підвищенням відповідальності за прийняті рішення [4]. Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що госпрозрахунок як метод розмежування зон фінансової відповідальності - це спосіб організації діяльності банку, що дозволяє вирішувати питання децентралізації системи управління організацією та спрямований на досягнення стратегічних цілей банка. Разом з тим, його використання неможливе без застосування фінансової структуризації, бюджетування та трансфертного ціноутворення, які являють собою інструменти господарського розрахунку. Оскільки поряд із делегуванням прав щодо прийняття рішень делегується відповідальність за фінансові результати, то виникає потреба у розмежуванні зон фінансової відповідальності всередині організації. Таким чином, перед банком постає необхідність впровадження фінансової структуризації. Її суть полягає у групуванні різноманітних елементів організаційної структури в елементи фінансової структури, тобто із одного і того ж набору структурних підрозділів будуються дві моделі організації - організаційна та фінансова. Процес бюджетування включає роботу по складанню оперативного, фінансового і загального бюджетів, управлінню і контролю за виконанням основних бюджетних показників як для банку в цілому, так і для окремих центрів

Відповідальності. У ході перевірки виконання фінансових планів (бюджетів) визначається ступінь ефективності роботи кожного з центрів відповідальності, а трансфертне ціноутворення визначає кількісний характер взаємодії підрозділів, оцінки їх ефективності (рис. 1).

Рис. 1. Трансфертне ціноутворення при внутрішньобанківському перерозподілі ресурсів

Разом з тим, поряд з таким інструментом як трансфертне ціноутворення для оцінки внеску центрів фінансової відповідальності у загальний фінансовий результат банку виділяють метод ринкової процентної ставки - базову модель та модель приведеної вартості. Цей метод, на відміну від трансфертного ціноутворення, виключає торгівлю ресурсами між структурними одиницями банку [4] та полягає у перерозподілі чистого процентного доходу та спреду між окремими процентними продуктами (послугами) (рис. 2). Модель приведеної вартості відрізняється від базової тим, що передбачає оцінку ринкової вартості активу (пасиву) у будь-який момент часу до його погашення. Такий метод дозволяє моделювати розмір ризику та фінансового результату залежно від дій казначейства по управлінню відкритими позиціями [4].

Казначейство або куап

(в залежності від організаційно-функціональної структури)

Встановлення розміру базової ставки

Ставка розміщення,%

Базова ставка,%

Денна ставка,%

Актив, млн од.

Пасив, млн од.

Денна ставка,%

Базовва ставка,%

Ставка залучення,%

6,5

6,0

4,0

100

100

4,0

4,3

4,0

Внесок активних операцій

Внесок казначейства (трансформації строків)

Внесок пасивних операцій

6,5 - 6,0

6,0 - 4,0 =

2,0

4,0 - 4,3 =

-0,3

4,3 - 4,0

0,5 %

1,7 %

0,3 %

Процентний спред, всього

2,5 %

50 млн. Од.

170 млн. Од.

30 млн. Од.

Чистий процентний доход, всього

250 млн. Од.

Рис. 2. Розподіл чистого процентного доходу та спреду банку між окремими продуктами за допомогою методу ринкової (базової) процентної ставки

Розглянувши умовні приклади використання трансфертного ціноутворення та базової процентної ставки для оцінки внеску структурних підрозділів банку у його фінансовий результат, проведемо порівняння цих інструментів за такими критеріями (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика інструментів оцінки внеску структурних підрозділів у фінансовий результат банку_____________________________

Критерії порівняння

Базова ставка

Трансфертна ціна

Фінансова модель банку

 

 

Кредитно-ресурсний план

Включає тільки операції центру відповідальності з клієнтами

Окрім операцій з клієнтами, передбачає операції на внутрішньобанківському ринку (торгівля ресурсами між підрозділами та казначей-ством)

- бюджет (план доходів та видатків)

Фінансові результати за операціями з казначейством відсутні

Містить трансфертні резуль-тати (торгівля ресурсами за трансфертними цінами)

Роль казначейства

Операції на міжбанківському та валютних ринках з метою регулювання банківських ризиків

Окрім перерахованого для базової ставки, координація перерозподілу ресурсів усередині банку

Управління ризиками

 

 

- процентним

Здійснюється казначейством та/або куап за допомогою своїх операцій та встановлення лімітів для децентралізованих підрозділів

Окрім перерахованого для базової ставки, шляхом встановлення трансфертних цін

- ліквідності

Операції казначейства на зовнішніх ринках, встановлення лімітів

Окрім перерахованого для базової ставки, коригування маржі казначейства за

Внутрішньобанківськими операціями, ліміти

Методичні підходи до розрахунку ставки

У якості базової ставки використовується середньо ринкова ставка для кожного з інструментів

Окрім ринкового, можливе використання витратного та експертного підходів. Може коригуватися залежно від стану ліквідності.

Оцінка прибутковості кожного продукту (послуги)

Дає змогу порівняти процентну ставку за кожним з банківських продуктів (послуг) із середньо ринковою.

Порівняння ціни надання продукту (послуги) з ринковою не передбачається, але, як правило, оцінюється собівартість.

 

Як бачимо з таблиці, методи трансфертного ціноутворення та базової ставки відрізняються переліком виконуваних завдань. Метод базової ставки є найбільш подібним до трансфертного ціноутворення, ґрунтованому на ринковому підході, разом з тим можливість використання інших підходів до встановлення внутрішніх цін перерозподілу ресурсів дозволяють збільшити перелік виконуваних ними завдань. Так, основним завданням базової ставки є перерозподіл процентних доходів та витрат, а відтак і процентного спреду між структурними одиницями банку, тоді як за допомогою трансфертних цін може здійснюватись управління такими банківськими ризиками як ліквідності та процентного - шляхом коректування розміру трансфертних цін на купівлю та продаж ресурсів окремого виду залежно від потреб банківської установи в цілому. При використанні базової ставки застосовуються інші механізми управління банківськими ризиками - операції казначейства на міжбанківському та валютному ринках, встановлення лімітів та обмежень для центрів фінансової відповідальності тощо. Треба зазначити, що використання механізму трансфертного ціноутворення не виключає управління ризиками у тому числі за рахунок операцій казначейства та встановлення лімітів і обмежень децентралізованим підрозділам.

Після проведення узагальнення теоретичних та методичних основ децентралізованого управління банківською установою та аналізу механізмів розподілу фінансового результату та банківських ризиків між структурними підрозділами банку можна зробити наступні висновки. Метод базової ставки є відносно простим у використанні, а застосування розширеної моделі приведеної вартості дозволяє оцінити майбутню вартість активів банку. Суттєвим недоліком цього методу є те, що, на відміну від трансфертного ціноутворення, виключається торгівля ресурсами між структурними одиницями банку. Тому вважаємо для багатофілійних банків найбільш прийнятним є механізм встановлення цін на ресурси, що перерозподіляються всередині банку - трансфертного ціноутворення. Неадекватний підхід до визначення трансфертних цін може призвести до прийняття менеджерами рішень, що формально є прийнятними з погляду фінансових результатів діяльності їхніх підрозділів або бізнесів, але приводять до фінансових втрат для банку в цілому. Таким чином, у ході подальшого вивчення даного питання необхідно особливу увагу приділити формуванню трансфертної ціни банківських ресурсів.

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Література

1.             Смирнов а.в. управление ресурсами и финансово-аналитическая работа в коммерческом банке. - м.: издательская группа «бдц пресс», 2002 г. - 176 с.

2.             Криклій о.а. внутрішній госпрозрахунок як основа управління фінансовою діяльністю філій банку // вісник української академії банківської справи. - 2002. - № 2 (13). - с. 91-93.

3.             Зубарев а.в. внутренний хозрасчет в банке, трансфертное ценообразование. // http://www.cfin.ru

4.             Кенжалиев а.дж. Современные функции казначейства в банке и применяемые им методы управления результатом и риском // http://www.bankclub.ru

Зацікавило?

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292