Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Сучасні концепції менеджменту

Шматко о. С., бурий с. А.

Хмельницький національний університет

Визначення та характеристика сучасних концепцій управління та перспективи їх застосування в умовах функціонування українських підприємств.

В умовах формування ринкових умов перед економічною наукою та господарською практикою виникають проблеми принципово нового характеру. На сьогодні, коли на розвиток і успіх підприємства впливає багато факторів, потребують перегляду концепції управління, що сформувалися раніше, необхідні зміни організаційно-правових форм, застосування нових методів аналізу і побудови управління підприємством.

Україна має величезний потенціал людських талантів, інтелекту і значні природні ресурси. Ринкова система надає безліч можливостей для реалізації цього потенціалу. Поєднати талант, вміння, навички, професіоналізм може сучасна система управління - менеджмент.

Українські вчені з менеджменту поглиблено вивчають цінності, характерні для заходу і сходу та на їх основі здійснюють спроби побудувати систему цінностей і сформувати норми поведінки для українських менеджерів, бізнесменів та підприємців.

На сьогодні багато українських підприємств розробили та впроваджують програми реформ та оздоровлення для успішної роботи в умовах ринкової економіки. Накопичено певний досвід у формуванні внутрішньофірмового менеджменту, запровадженні принципів стратегічного планування, застосуванні методів антикризового управління, виробленні дієвої системи мотивації персоналу та інше. Тому важливою є потреба наукового узагальнення та аналізу цього досвіду для отримання об' єктивної оцінки процесу становлення менеджменту в україні і його особливостей.

У зв'язку з прийняттям концепції побудови в україні відкритої ринкової економіки виникла практична потреба у відмові від класичної багаторівневої централізованої (бюрократичної) структури управління і переході до децентралізованої та демократичної організації. Трансформаційні процеси вимагають іншого ставлення до завдань управління. При існуванні різноманітних форм власності формуються різні організаційно - управлінські і соціально-економічні відносини як у державних, змішаних і приватних структурах, так і між суб'єктами господарювання. Процес перебудови таких структур буде успішним лише тоді, якщо він спи­ратиметься на нову управлінську філософію, яка визначає:

-                     Об' єкти управління: організації чи підприємства-товаровиробники. Процеси, що беруть початок від

Людини;

-                     Тип гнучкої організаційної системи управління комерційними і недержавними підприємствами;

-                     Гнучка система ділового та інноваційного керівництва, спроможного чутливо реагувати на кон' юнктуру ринку, умови конкуренції і здатність своєчасно перебудовуватися з врахуванням вимог навколишнього середовища;

-                     Складне соціально-економічне і організаційно-технологічне явище, процес діяльності якого має справу із зміною становищ, якостей об'єкта;

-                     Процес, що включає знання, навички, вміння, прийоми, операції, процедури і алгоритм впливу через мотивацію;

-                     Елемент культури, системи цінностей і переконань.

Така різноманітність визначень констатує той факт, що наукова думка менеджменту продовжує доповнюватися новими знаннями. Старі парадигми управління піддаються критиці. У центрі уваги - нові реальності: глобалізація, електронні засоби, освіченість робочої сили, швидкі зміни в технологіях, ринках та споживчому попиті. Ієрархічна структура поступається мережам, формальні посадові повноваження - делегуванню повноважень. Замість створення конгломератів перевага віддається малому бізнесу, орієн­тованому на продукт чи споживчі потреби. Системи загальної (зрівняльної) компенсації праці витісняються економічним стимулюванням індивідуального внеску та ефективною колективною працею. Такий підхід проголошував, що добре підготовлені професійні менеджери можуть керувати чим завгодно. Раціоналізм, на думку деяких вчених і практиків, вже призвів деякі корпорації до серйозних помилок, оскільки не спонукає менеджерів до стимулювання внутрішньофірмової конкуренції, перш за все щодо оновлення продукції та послуг. Погодимося з думкою і. Ансоффа, що на сьогодні ми повинні мати інше управління - інноваційно- стратегічне, випереджаюче і мотивуюче до розвитку. Звідси, завдання менеджменту не лише в тому, щоб зрозуміти закони і принципи старої управлінської дії, немов повернутися до них, але й усвідомити їх у сучасних умовах. У зв'язку з цим доречними згадати а. Лінкольна: «догми спокійного минулого не будуть працювати в бурхливому майбутньому. Якщо ми взялися за нову справу, ми повинні інакше думати і діяти» [1, с.196]. І все ж нові тенденції постіндустріального розвитку не ліквідують повністю минулих, а наслоюються па них, трансформують їх, вступають з ними в протиріччя. «постіндустріальнс суспільство не «заміщує» індустріальне або навіть аграрне суспільство, - як зазначав д. Белл. - постіндустріальне суспільство вносить новий вимір в продовжуючу існувати індустріальну реальність» [6, с.25].

На сьогодні одною із суттєвих характеристик менеджменту є «неозначеність» як постійна мінливість умов поведінки, швидка і гнучка переорієнтація виробництва і збуту. За цих обставин потрібно експериментувати, шукати, творити в умовах підвищеного господарського ризику, тобто вимагається нове, більш гнучке управління. Тому сучасний менеджмент дедалі більше стає практичною діяльністю, яка пов'язана з: аналізом, діагностикою ситуації, визначенням головних задач, протиріч та тенденцій; постановкою управлінських цілей та засобів їх вирішення; розробкою альтернативних варіантів дій; розробкою конкретної програми дій, яка буде ефективною для конкретної управлінської ситуації. А першочергове завдання менеджменту полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх зусиллям ефективність і результативність. У зв'язку з цим сучасний менеджмент надає перевагу соціально-економічним, соціально-психологічним методам управління на відміну від традиційних адміністративних методів. Від керівників організацій, які діють в умовах ринку, вимагається більш високий, ніж раніше, рівень професійного вміння.

Останнім часом за умов сильної конкуренції між підприємствами в стилі керівництва підприємством відбулися істотні зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше за усіх реагував на зміни ситуації на ринку, то сьогодні вдалий менеджер - фахівець, який для свого підприємства створює нові ринки. Завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним. Принциповою відмінністю менеджерів від керівників підприємств старого стилю є спроможність створювати рентабельне підприємство на основі наявних людських та матеріальних ресурсів.

Менеджмент на мікрорівні господарювання передбачає керівництво спільною діяльністю в таких соціально-економічних системах, як підприємства та їх підрозділи. Поняття «організація» - центральне в теорії менеджменту, це особливий тип соціальної системи чи групи людей, об'єднаних загальною метою [3, с.315]. Люди є найважливішим елементом виробничого процесу, тому роботу на підприємстві слід організовувати з таким розрахунком, щоб вона максимально відповідала потребам співробітників і дозволяла активізувати їх діяльність та підвищити її ефективність.

. У зв'язку з цим, погоджуємося з й. Хентце, що специфіка функціонування і розвитку кадрового господарства на підприємстві на сьогодні пов' язана перш за все з висуванням нових вимог до кваліфікації та психофізичних якостей працівників, обумовлених економічними, організаційними та технологічними нововведеннями у виробничому процесі [7]. Отже, актуальними на сьогодні є соціальні аспекти менеджменту.

Формується так званий «соціальний інститут» керуючих. Ідея представити керівництво економічною діяльністю у вигляді соціального інституту належить американському соціологу т. Парсонсу. У сучасній соціологічній теорії під соціальним інститутом розуміють самостійний елемент суспільної культури, що розглядається як історична форма організації [4]. Ця ідея розвинута американськими спеціалістами з менеджменту п. Друкером та французькими прогнозистами р. Ароном та ж. Фурастьє, що передбачили розповсюдження влади технократії в майбутній «технократичній цивілізації». Менеджери розглядаються як особливий клас суспільства, що забезпечує максимальну продуктивність ресурсів та несе відповідальність за організацію науково-технічного процесу та ефективність усього економічного життя.

В сучасному світі найбільшого значення набуває управління відносинами, тому менеджерів потрібно відбирати за наявністю у них відповідних управлінських здібностей. У зв'язку з цим п. Друкер відмічає: «і на

Заході, і на сході знання завжди співвідносились зі сферою буття, існування. І раптово майже миттєво знання почали розглядати як сферу дії. Воно стало одним з видів ресурсів, однією з споживацьких послуг. В усі часи знання були приватним товаром. Тепер практично водночас вони перетворилися в товар суспільний» [6, с.27].

Сьогодні в теорії і практиці управління соціальними системами велика зацікавленість до ідей самоорганізації. Чи потрібно організовувати самоорганізуючі структури? Співвідношення цілеспрямованої дії і самоорганізації шрайегг г. Та ноесс к [8, с.36] виразили так: «час «організованих організацій» пройшов, основна компетенція менеджера полягає в усвідомленні важливості самоорганізації та всебічного стимулювання її».

У науці існують різні підходи до визнання за системою властивості са~ моорганізуючої. Класичний кібернетичний підхід, акцентуючи увагу на управлінні, визнає самоорганізуючою ту систему, в якій структурування керується з середини і детерміновано процесом ціледосягнення. Синергічна модель не вимагає цілі і звертає увагу на спонтанність виникнення організації, незаданість ззовні.

Будь-які самоорганізуючі системи та процеси відображають «ефект хокінга», який визначає принци­пові моменти, що відмінні від традиційних підходів: самоменеджмент має справу з самоорганізованими системами, в якій менеджер може знаходитися як всередині, так і поза системою; при колапсі управління чи самоорганізації «пустоти» неефективності заповнюють нетривіальні процеси як результат порушення управлінських зв'язків.

Суть самоменеджмеиту проявляється в роботі з феноменами, породженими саморухом систем (самоприватизацією ресурсів), вона відображається в фундаментальних закономірностях соціума, біоса, управління в сукупності.

Предметом самоменеджменту, на думку ф. М. Русінова, є сам феномен самоорганізації людського фактора на основі відносин клієнтів між собою і, в першу чергу, з конкретним менеджером чи уповноваженим представником конкретної корпорації, чи як незалежним елементом інфраструктури конкретного ринку. Самоменеджмент, відображаючи корпоративний характер роботи, має справу з такими елементами: самоорганізацією людського фактора; неасоційованими індивідами; асоційованими елементами корпорацій та малого бізнесу; самодіагностикою функціонуючої горизонтальної структури.

Актуальною для теорії і практики сучасного менеджменту є концепція управління ресурсним обміном, яка виходить з того, що обмін являє собою підсумок всієї діяльності менеджменту економічної системи, при цьому для отримання задовільного кінцевого результату необхідно, щоб всі елементи управління якісно і синхронно виконувались в кожному обмінному циклі [5].

Головним недоліком показників, що використовуються в практиці управління підприємством, є їх грошове вираження, що не дозволяє розкрити низку важливих аспектів роботи. Тому р. Каплан та д. Нортон запропонували концепцію збалансованої системи показників, яка відповідає бажанням менеджменту отримати зважений набір монетарних і немонетарних показників для внутрішньофірмових управлінських цілей. Нова система дає відповідь на чотири важливі для підприємства питання: як його оцінюють клієнти (аспект клієнта); які процеси можуть забезпечити йому виняткове положення (вну-трішньофірмовий аспект); яким чином можна досягти подальшого поліпшення положення (аспект інновацій та навчання); як оцінюють підприємство акціонери (фінансовий аспект) [6].

Впровадження цієї концепції означає широку перебудову всього процесу здійснення організаційної стратегії. Перевагами концепції є: ув' язка оперативного і стратегічного менеджменту досягається за допомогою багатоаспектного і практичного методу; споживацький, господарський, інноваційний та фінансовий аспекти утворюють схему для проведення зверху вниз стратегії підприємства по всіх його ієрархічних рівнях; можливість широкої зорієнтованої на навчання комунікації на всіх рівнях підприємства; дана система вдало інтегрується з системою контролінгу і добре ув'язується з методами управління, націленими на підвищення вартості підприємства. Недоліком концепції можна назвати відсутність в ній критично важливої компоненти - засобу оцінки (не передбачені механізми вирішення конфліктів; компоненти схеми зверху вниз по ієрархії організації можуть гальмувати мотивацію здійснення проекту; увага надмірно фокусується на управлінні, що започатковується на показниках, та ігноруються «м'які» фактори).

Нез'ясованим і дискусійним на сьогодні залишається питання про відношення між контролем та контролінгом. Так, х. - у. Кюппер [6, с.45] відмічає: «ймовірний зв'язок між контролем і контролінгом. На практиці стикаються дві крайні позиції: одні стверджують, що в дійсності контролінг - це просто контроль; інші особливий наголос роблять на тому, що їх ніяк неможливо змішувати. Перша позиція притаманна противникам контролінгу, які стверджують, шо його впровадження явно слугує посиленню контролю. Протилежна точка зору прагне зняти заперечення проти контролінгу, применшуючи аспекти контролю, шо вміщуються в ньому». Ю. Вебер констатує: «неважко визнати, що контроль належить до управлінської функції, з якою пов' язані особливо сильні, переважно негативні емоції. Тому нічого дивного, що контролери уникають вживати поняття «контроль» («не потрібно плутати контроль з контролінгом»). Але все ж таки контроль, безпе­речно, відноситься до кола завдань контролерів, незважаючи на мовне маскування» [6, с.46].

Таким чином, на сьогодні існує значна кількість нових сучасних підходів та концепцій, які можуть скласти теоретичне підґрунття для подальшого розвитку науки менеджменту і які повинні бути адаптовані до специфіки українських підприємств.

Література

1.           Ансофф и. Новая корпоративная стратегия. - спб.: питер, 1999. - 384 с.

2.            Журавлев а. Управление ресурсным обменом // проблемы теории и практики управления. - 2002. - № 5. - с. 79-80.

3.            Мильнер б. З. Теория организаций. - 3-е изд. - м. Инфра-м, 2003. - 468 с.

4.            Пригожин а. И. Современая социология организаций. - м.: инфра-м. 568 с.

5.            Русинов ф. М., никулин л. Ф., фаткин л. В. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений: учеб. Пособие. - м.: инфра, 1996. - 352 с.

6.            Федулова л. І. Актуальні проблеми менеджменту в україні. - к.: «фенікс», 2005. - 320 с.

7.            Хентце й. Теория управления кадрами в рыночной экономике: пер. С нем. Г. А. Рахманина. - м.: международные отношения, 1997. - 464 с.

8.            Шрайэгг г., ноесс к. Изжила ли себя организационная структура // проблеми теории и практики управления? - 1994. - № 4. - с. 34-37.

Зацікавило?

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292