Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Ференс н.в., сокирник і.в.

Хмельницький національний університет

Дана стаття дає можливість оцінити ситуацію, яка склалася на вітчизняному ринку пива за останні три роки. Розглянуто характерні особливості розвитку основних вітчизняних пивоварів країни, обсяг виробництва пива в україні, експорт і імпорт пива, особливості стратегії та конкурентні переваги підприємств регіонального ринку (на прикладі ват "хмельпиво").

Досягнення вітчизняними підприємствами, що працюють в харчовій промисловості, стійких конкурентних переваг, неможливе без застосування нових методів господарювання і, перш за все, стратегічного управління, основою якого є розробка та впровадження стратегії. Стратегічне планування являє собою процес вибору мети діяльності підприємства та шляхи її реалізації, забезпечує основу для прийняття всіх управлінських рішень, визначає функції організації, мотивації і контролю, орієнтуючи на розробку стратегічних планів.

Питанням стратегічного управління, вибору стратегії розвитку присвячені роботи багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених: і. Ансоффа, о. Виханського, а. Градова, ф. Котлера, м. Мескона, дж. Стрикленда, а. Томпсона, р. Фатхутдинова, а. Чандлера, в. Стівенсона, м. Альберта, п. Доль, м. Круглова, г. Міцберга, б. Альтсренда, д. Лємпела, м. Хамеля та інших.

За г. Міцбергом, стратегія - це: план, керівництво, орієнтир чи напрямок розвитку, шлях із сьогодення в майбутнє; принцип поведінки або слідування деякій моделі поведінки; позиція, тобто розташування певних товарів на конкурентних ринках; перспектива, тобто основний спосіб дії організації; вдалий прийом, особливий «маневр»,що впроваджується з метою перехитрити суперника або конкурента [3, с.39, 2, с.12].

За ігорем ансоффом, стратегія є набором правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. При цьому існують чотири різні групи правил: 1) правила, що використовуються при оцінці результатів діяльності фірми; 2) правила, за якими складаються відносини фірми з її зовнішнім оточенням; 3) правила, за якими встановлюються відносини та процедури всередині організації; 4) правила, за якими фірма здійснює свою щоденну діяльність [1, с.35].

Розробити стратегію неможливо, не знаючи конкурентного середовища, в якому працює фірма. Так, аналіз розвитку ринку пива в україні характеризується тенденціями, які пов' язані з різким розвитком збуту пива в метало-пластикових банках та „преміум" сегментів. Так, за 8 місяців 2006 року, порівняно з аналогічним періодом 2005 року, пивний „преміум-сегмент" зріс на 57 %. Ще одна тенденція - збільшення реалізації пива в метало пластикових банках. Хоча частка цього сегменту в структурі реалізації пива в україні поки невелика (2­3 %), випуск пінного в „металі" за 8 місяців 2006 року, порівняно з аналогічним періодом 2005 року, зріс на 60­70 %. Характерною особливістю в просуванні пива є використання мультимедійних кампаній, зовнішньої реклами, преси, спонсорства. [6, с.147].

Починаючи з 2004 році вітчизняний ринок пива продемонстрував рекордний за останні п' ять років ріст. За різними оцінками, в 2005 році порівняно з 2004 роком, він зріс на 23-25 % - до 211- 212 млн дал в фізичному та приблизно до 6 млрд грн, в грошовому вираженні. В 2005 році пивовари виготовили 238 млн дал пива - на 23 % більше, ніж у 2004 році. А в 2006 році обсяг виробництва пива зріс ще на 14 % порівняно з 2005 роком і склав 268- 270 млн дал. На сьогодні, вітчизняний ринок пива включає чотирьох найкрупніших пивоварів країни.троє з них в 2005 році збільшили свої ринкові долі: „сан інтербрю україна" - на 0,3в.п., до 35,8 %; зат „оболонь" - на 3,7в.п., до 26,2 %; група „сармат" - 0,2в.п., до 13,2 %. Доля компанії „ввн україни" в 2005 році скоротилася на 2в.п., до 19,1 %. На фоні різкого зростання українського пивного ринку, активізації виробничої та рекламної діяльності великих пивних компаній, долі малих компаній в 2005 році скоротилися на 2,2в.п.,і, по різним оцінкам, склала 5,7 %.

Стратегія розвитку цих підприємств характеризується значним інвестуванням в розвиток виробництва, що дає можливість збільшувати потужності по випуску пива, нарощувати обсяги виробництва нових, вдосконалених видів пива.

Зростаюча конкуренція на ринку пива змушує пивоварів значно збільшувати витрати на рекламу, щодо просування своєї продукції. В середньому, інвестиції в рекламу щорічно у пивоварів зростають на 60 %.

За оцінками експертів, доля імпортованого пива на українському ринку за останні роки залишилася майже стабільною (в фізичному вираженні) і коливається в межах 1,7-2 %. При цьому майже 90 % імпортованого пива завозилося з росії. Наприклад, за даними 2005 року з 3,2 млн дал закордонного пива 3 млн дал було російського виробництва.. Отже, поступово вітчизняний пивний ринок насичується та поступово переходить на стадію зрілості.. Оцінки експертів відносно подальшого зростання пивного ринку різняться. Оптимісти нарікають 15 %-вий ріст ринку, песимісти - 8 %-вий. Отже, поступово вітчизняний пивний ринок насичується та поступово переходить на стадію зрілості.. Оцінки експертів відносно подальшого зростання пивного ринку різняться. Оптимісти нарікають 15 %-вий ріст ринку, песимісти - 8 %-вий. Характерним представником цієї групи підприємств є пивоварне підприємство ват "хмельпиво", що має більш як столітній досвід роботи на ринку. Основним ринком збуту пива для цього підприємства являється хмельницька область. Але роблячи спроби виходу за рамки ніші шляхом розширення дистриб'юторської мережі пивзавод виходить на ринки збуту і в інші області україни: чернівецьку, вінницьку, тернопільську

На нашу думку, основними конкурентними перевагами ват "хмельпиво" є:

-                    Достатній рівень компетенції та досвід у виробничій діяльності;

-                     Наявність на підприємстві нового устаткування та обладнання, що дає можливість забезпечувати санітарні вимоги, естетичне оформлення, якість та стійкість пива.

-                     Можливість розширення асортименту продукції за рахунок швидкого освоєння нових технологій;

-                     Широка збутова мережа (продукція заводу реалізується на території всієї україни);

-                     Кваліфікований персонал;

-                     Високоякісна продукція без додавання хімічних домішок;

-                     Обізнаність щодо ринку та потреб покупців;

-                     Систематичне освоєння нових сегментів ринку, залучення нових груп покупців;

-                     Своєчасна та безперебійна доставка сировини, що дає можливість виготовлення свіжого живого

Пива.

- нижче ніж у конкурентів доступна ціна продукції.

На наш погляд основою комплексу стратегічних змін ват "хмельпиво" повинне стати ключова конкурентна перевага - наявність оригінальних рецептів за старовинними технологіями, заходи щодо підтримки своєї репутації в очах споживачів, утримання традиційних споживачів, збільшення соціальної складової своєї стратегії.

Література

1.            Ансофф и. Новая корпоративная стратегия. - спб.: питер, 2001. - 519с.

2.             Шеховцева л. С. О некоторых понятиях стратегического управления // менеджмент в россии и за рубежом. - 2002. - № 6. - с.34-40..

3.            Шубін о. Стратегічне управління як основна частина системи менеджменту підприємства // журнал європейської економіки. - 2003. - № 4,т.2. - с.467-485.

4.             Васильева н. Утоление жажды // журнал „бизнес". - 2005. - № 38. - с.124-125.

5.            Васильева н. Бочечная достаточность // журнал „бизнес". - 2006. - № 18-19. - с.144-147.

6.             Васильева н. Своя игра // журнал „бизнес". - 2006. - № 38. - с.122-123.

Сучасні підходи формування системи управління витратами підприємства

Чорноус о. М., смелянська т. П.

Хмельницький національний університет

Розглянуто проблему розробки системи управління витратами за допомогою створення центрів відповідальності. Розглянуті теоретичні, методичні питання організації системи управління витратами.

Вступ. Одним з елементів цілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі. Управління витратами містить у собі комплекс наступних управлінських впливів: прогнозування і планування, організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання, аналіз і контроль. Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й актуально для всіх місць виникнення і центрів витрат. Важко переоцінити значення управління витратами при управлінні запасами, збутом, а також і ціноутворенням продукції.

Основна частина. Система управління витратами передбачає комплекс заходів, спрямований на формування найбільш необхідних і разом з тим доцільних з економічної і технічної точок зору витрат, яке забезпечується з допомогою раціонального їх нормування, оптимального планування, оперативного економічного аналізу та своєчасного і всебічно контролю. Тому дослідження сутності управління починають із визначення його компонентів, взаємозв'язків між ними та зовнішнім середовищем, встановлення розбіжностей між управлінням щодо функціонування системи в заданих умовах і управлінням щодо її розвитку [1].

Зважаючи на те, яку роль відіграють витрати у розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів його власників, вочевидь постає потреба побудови ефективної системи управління витратами підприємства, що є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їхнього формування й розподілу на підприємстві. При цьому важливо зазначити, що витрати є основною складовою показника ефективності діяльності підприємства - прибутку, тому побудову системи управління витратами слід розглядати як комплексну систему управління чинниками, що прямо або опосередковано впливають на розмір прибутку. З метою ефективного управління витратами важливого значення набуває визначення затрат на кожній стадії економічного життєвого циклу продукту. Це досить складне завдання, однак вирішення його дає змогу зробити продукцію конкурентоспроможною. Складність цього завдання зумовлена тим, що кількість чинників, які впливають на формування затрат, доволі значна. Головним серед них є складність і характер виготовлення продукції, вимоги до якості та умов транспортування, експлуатації (виробничого споживання) і утилізації. [4].

Для ефективної організації управління витратами на місцях їх виникнення потрібно також визначитися з питанням хто цим буде займатися. Цими функціями на підприємстві повинні займатися такі підрозділи підприємства, як: відділ збуту, відділ постачання, відділ ціноутворення, планово-економічний відділ, фінансовий відділ.

Система управління витратами підприємства має грунтуватися на найдосконаліших формах і методах контролю й управління витратами. Метою контролю є виявлення стану, а метою управління - забезпечення роботи, яка відповідає первісним планам. Тому "контроль" дає змогу одержати інформацію, на підставі якої здійснюється "управління", тобто приймаються відповідні рішення. Іншими словами, контроль - це показник, застосування якого сприяє організації роботи для досягнення поставлених цілей. [2].

На сьогодні досвід підприємств в організації системи управління витратами зводиться переважно до перевірок виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Але за умови економічної зацікавленості у кінцевих результатах необхідна така система управління, функції якої зумовлені ефективністю використання ресурсів. Вона має створювати умови для зберігання майна підприємства і забезпечувати інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень. А тому може складатися із двох підсистем: зовнішньої, тобто фінансової, що забезпечує облік майна, виявлення результатів діяльності підприємства, скла­дання звітів, та внутрішньої - управлінської, що забезпечує вирішення управлінських завдань на підставі оперативної, своєчасної і достовірної інформації про витрати на підприємстві й результати роботи у цілому та на окремих ділянках.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно - технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Тому установлені норми витрат можна вважати граничними витратами окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження.

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місцем витрат є місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех), а вони, в свою чергу, складають центри відповідальності, під якими розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень, а також, це є важлива й характерна особливість системи управління витратами. Вони дають змогу контролювати фінансові результати і зв'язати кінцеві результати з конкретними співробітниками підприємства. [3].

Можна виділити такі типи центрів відповідальності: центри витрат, центри надходжень, центри прибутку, центри інвестицій.

На практиці вважають, що центр відповідальності збігається з місцем витрат, хоча це не обов'язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремлені просторово.

За центрами відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням ресурсів. При цьому важливе значення має поділ витрат стосовно кожного центру відповідальності на прямі й непрямі, змінні та постійні. Перший поділ має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносять на продукцію центрів відповідальності (місць витрат), а непрямі - формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на змінні та постійні стосовно центрів відповідальності (місць витрат) важливий для складання так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції під час аналізу та оцінки роботи підрозділів.

Висновок. Отже, управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. З огляду на те, яку роль відіграють витрати у розвитку підприємства виникає необхідність створення ефективної системи управління витратами підприємства, що є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їхнього формування й розподілу на підприємстві, а також є однією з найважливіших частин управління підприємством.

Література

1.             Давидович і. Управління витратами як напрямки підвищення ефективності роботи підприємств та організацій // вісник. Тернопільської академії народного господарства. - 2001. - № 18. - с.17-19.

2.             Деменіна о.м. методика визначення оптимального рівня витрат на оперативне регулювання в системі контролінгу // актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 10. - с.114-120.

3.            Лисенко в.п. системний підхід до процесу управління оперативними витратами торговельних підприємств // економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 4. - с. 23-27.

4.            Шандора н.в. створення ефективної системи управління витратами підприємства // фінанси україни. - 2003. № 7. - с. 97-100.

Управління витратами підприємства в рамках логістичної концепції

Чорток ю.в., сотник і.м.

Сумський державний університет

Логістика - це організація бізнес-процесів на підприємстві, яка має за мету підвищити ефективність управління матеріальними, інформаційними, фінансовими та іншими супутніми потоками підприємства.

Мета написання статті - обґрунтувати необхідність та доцільність застосування логістичної концепції в управлінні підприємствами, показати, наскільки вона необхідна в умовах сьогодення, на що спрямована та яких результатів можна досягти з її допомогою.

Процес управління матеріальними ресурсами на виробничому підприємстві ділиться на декілька відособлених процесів, які, зазвичай, носять протирічливий характер. Кожен функціональний підрозділ діє у відповідності до поставлених перед ним задач та критеріїв по збільшенню прибутку та зменшенню витрат. Тому виникає необхідність комплексної оптимізації параметрів матеріальних ресурсів, коли забезпечується дійсне зростання ефективності постачально-збутових операцій. Досягти цього можна на основі застосування в діяльності підприємства логістичної концепції, суть якої полягає в інтеграції виробництва, матеріально- технічного забезпечення, транспортування, інформатики та комунікації. Дана концепція трансформується у новий вид теорії управління виробництвом та збутом продукції.

Причини відсутності логістичної стратегії на більшості вітчизняних підприємств полягають, перш за все, в загальному нерозумінні топ-менеджерами призначення логістики як інтегрованого інструменту менеджменту, який дозволяє оптимізувати матеріальні та фінансові ресурси фірми. Крім того, катастрофічно не вистачає кваліфікованих логістичних менеджерів різного рівня і спеціалізації, яких необхідно цілеспрямовано готувати.

Освоєння логістики як наукового способу організації бізнес-процесів починається зі зміни поглядів та звичок керівників управляти окремими підрозділами заради управління суцільним матеріальним потоком. Якщо потрібно знизити витрати, то доцільніше управляти сумарними витратами, а не скорочувати їх по кожному підрозділу окремо. Оскільки кожен з них робитиме це по-своєму. Наприклад, транспортна служба збільшуватиме обсяги перевезень товару, що, в свою чергу, збільшить витрати на утримання складів і бажаного ефекту можна не досягти, зменшення площі складів, а відповідно і витрат на їх утримання, може призвести до зупинки виробництва. Якщо, наприклад, зекономити на упаковці, то існує можливість зіпсувати товар при транспортуванні. При певних умовах можливий такий перерозподіл витрат, при якому незначне їх збільшення в одній області може дати значну економію в іншій, що в кінцевому рахунку приведе до зниження сумарних витрат по всій системі в цілому. На відомому підприємстві-автовиробнику «toyota» час перебування запасів на місцях відвантаження готової продукції складає не більше однієї робочої зміни, а на звичайних автовиробничих підприємствах до запровадження логістики запаси складу готової продукції «живуть» по декілька місяців.

До найбільш загальних логістичних стратегій відносять «худу» стратегію, динамічну стратегію і стратегію, засновану на стратегічних союзах. «худа» стратегія базується на принципі управління витратами, тобто виробництві тих самих або схожих продуктів, що і в конкурентів, але дешевше. Мета «худої» логістики - виконувати кожну операцію, використовуючи меншу кількість кожного виду ресурсів: людей, простору, запасів, устаткування, часу і т.д. Для цього «худа» стратегія прагне відшукати способи усунення непродуктивних витрат ресурсів.

Перші спроби здійснення «худих» операцій були здійснені у виробничій сфері за ініціативою «toyota». Використані для цього методи привели до таких високих результатів, що їх почали використовувати і в інших областях діяльності підприємства і зрештою виникла ідея «худого» підприємства. Відомий фахівець в області менеджменту роберт таунсенд затверджує, що «у всіх організаціях принаймні 50 % ресурсів (людей, зусиль, місця, часу) витрачається даремно».

Типовим підходом до реалізації «худої» стратегії є: докладний аналіз поточних операцій і подальша відмова від операцій, що не додають цінності; усунення простоїв, спрощення переміщень; використання більш досконалої технології для підвищення ефективності; розміщення потужностей ближче до споживачів з метою скорочення транспортних витрат; пошук можливостей одержати економію від масштабу; усунення з ланцюга поставок непотрібних ланок.

Слід враховувати, що «худі» операції можуть не працювати в дуже динамічних або невизначених умовах. В цих випадках можна скористатися більш гнучкою стратегією, заснованою на динамічності. Мета динамічної стратегії - забезпечити високу якість обслуговування споживачів, оперативно реагуючи на появу нових або зміну колишніх умов. Виділяють два аспекти динамічності:

-                     Швидкість реагування на зовнішні умови: динамічні організації уважно і постійно відстежують запити споживачів і оперативно на них реагують;

-                    Здатність коригувати логістичні характеристики з урахуванням запитів окремих споживачів.

Організації, що використовують динамічну стратегію, сфокусовані на споживачах, тобто:

-                     Прагнуть досягти повного задоволення запитів споживачів;

-                     Створюють зручний доступ споживачів до своєї організації;

-                     Гнучко й оперативно реагують на запити, що змінюються;

-                     Проектують логістику так, щоб вона задовольняла запити споживачів і навіть перевищувала їх;

-                     Здійснюють післяпродажні перевірки, щоб переконатися, що споживачі залишилися задоволеними і після здійснення покупки;

-                     Піклуються про підготовку майбутніх операцій, завжди зберігаючи контакти зі своїми споживачами, потенційними покупцями і т.д.

Організації, що мають задоволених споживачів, одержують важливі переваги - повторні угоди і позитивні рекомендації про себе іншим людям і організаціям.

Прагнення до об' єднання постачання, виробництва, збуту є можливою перспективою у вирішенні питань досягнення цілей в рамках логістичної стратегії. Це робить можливим отримання точної інформації про стан та місцезнаходження продукції в будь-який момент часу - від виходу у джерела сировини до отримання товару кінцевим споживачем - інформації про виробничий процес та всю систему розподілу.

Раціонально обрані та побудовані логістична стратегія та технологія підприємства повинні бути здатними об' єднати та покращити взаємодію між базисними функціональними сферами організації бізнесу, такими як постачання, виробництво, маркетинг, дистрибуція, організація продажів. При цьому логістичний менеджмент може забезпечити ефективну підтримку корпоративної стратегії, згладжуючи внутрішні протиріччя між підрозділами та оптимізуючи міжорганізаційні взаємовідносини з логістичними посередниками.

Література

1.             Алесинская т.в. основы логистики. Общие вопросы управления. Учебное пособие. - таганрог: изд- во трту, 2005.

2.             Бочкарёв а. Бизнес под зонтиком. Http://www.big.spb.ru/consulting/consulting_projects/logistics/

3.             Гаджинский а.м. основы логистики. - м.: маркетинг, 1995.

4.             Карп і.м. застосування логістичного підходу в управлінні промисловим підприємством // актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 4 (46). - с. 27-33.

5.             Логистика / под.ред. Б. А. Аникина. - м.: инфра-м, 1997.

6.            Пруненко д. Применение логистики для управления производством // бизнес информ. - 1999. - № 7­8. - с.89-92.

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292