Розвиток соціально–економічних відносин в умовах трансформації України

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Поліщук є.о., тюріна н.м.

Хмельницький національний університет

Розглянуто питання організації роботи по впровадженню контролінгу на українських підприємствах. Наведені рекомендації щодо вимог до кадрового забезпечення та формування функціональних обов 'язків служб контролінгу. Запропоновано можливі різні варіанти організації служби контролінгу.

Актуальність дослідження. Економічне середовище в умовах переходу до ринкової економіки вкрай нестабільне, що вимагає нових підходів до управління: на перший план виходять економічні критерії ефективності, які підвищують вимоги до гнучкості управління. Для забезпечення керованості таких складних систем як сучасне підприємство, виникає потреба в застосуванні контролінгу як функціонального напрямку економічної роботи, пов'язаного з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті, що забезпечує прийняття оперативних і стратегічних управлінських функцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над проблемою контролінгу працювали такі відомі західні вчені як: є.майєр, р.манн, д.хан, а.дайлє, к.друрі. Популяризації контролінгу на теренах колишнього срср активно сприяли російські фахівці н.г.данилочкіна, с.в.данилочкін, о.о.ананькіна, л.в.попова, р.є.ісакова, т. О.гологвіна. Кращому розумінню системи контролінгу сприяли праці українських вчених-економістів м.г.чумаченка, с.ф.голова, м.с.пушкаря, с.м.петренко, м.р.лучка, о.м.десятнюка та інших. Водночас невирішеними залишаються питання конкретизації окремих аспектів, пов' язаних з реальним впровадженням системи контролінгу.

Постановка завдання. Завданням статті є визначення основних організаційних аспектів впровадження контролінгу.

Виклад основного матеріалу. Успішне функціонування системи контролінгу значною мірою залежить від того, як саме вирішені організаційні питання щодо його застосування на тому чи іншому підприємстві. Важливу роль у цьому відіграє зарубіжний досвід.

Дуже корисним для україни може бути приклад застосування системи контролінгу країнами, які досягли найбільших успіхів у цьому питанні, серед них - німеччина та сша. Проте, це не означає, що вітчизняна практика може машинально скопіювати варіанти зарубіжної організації служби контролінгу. Необхідно пристосувати чужий досвід до вітчизняної специфіки господарювання.

На кожному підприємстві, де впроваджується або вже функціонує система контролінгу, постає питання про відповідальність за неї. Хто повинен нести цю відповідальність: підприємець, бухгалтер, радник з податкових питань, можливо, для виконання такої функції необхідно затвердити нову посаду?

На думку німецьких вчених р. Манна та е. Майора, відповідальність за впровадження системи контролінгу доцільно покласти на підприємця-власника. Звичайно, в процесі застосування даної концепції необхідна допомога стороннього консультанта. Адже підприємець не обов'язково має бути спеціалістом з економіки й організації виробництва, бухгалтером, радником з податкових питань тощо. Але всю повноту відповідальності за процес впровадження та необхідний рівень функціонування контролінгу несе саме підприємець [3,166].

Можна погодитись з пропозицією німецьких вчених, згідно якої на вітчизняних підприємствах або в організаціях відповідальність за впровадження системи контролінгу покласти на їх керівника, відзначивши, цим самим, важливість даного процесу.

На початковому етапі впровадження контролінгу не менш значимим є і визначення служби, що повинна займатись такими питаннями.

В економічній літературі є різні думки з цього приводу. Переважна більшість авторів схильна вважати, що це справа управлінської бухгалтерії, а контролінг - це не що інше, як внутрішньогосподарський облік. Водночас, існує думка, що питаннями контролінгу повинні займатись спеціалісти з внутрішнього контролю (аудиту).

Відповідно до наших переконань та на основі тих функцій, які властиві контролінгу, доцільно утворити окрему функціональну службу - відділ контролінгу. Головним аргументом такого висновку слід вважати те, що контролінг, як складова частина управління, використовує найновіші знання з теорії і практики планування обліку, контролю, аналізу, інформаційних систем з метою прийняття виважених управлінських рішень. Найважливіша функція контролінгу зводиться до координації діяльності тих систем, які забезпечують виконання вищенаведених різновидів господарювання.

Здійснити таку координацію різних систем під силу лише структурно відокремленому підрозділу підприємства чи організації - відділу або службі контролінгу. А отже й сам контролінг слід розглядати набагато ширше від внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Він є обов'язковим атрибутом стратегічного управління, а сам контролер найбільше підходить на роль стратега корпорації чи фірми. Це зайвий раз доводить об'єктивність наведених тверджень.

Суттєвого значення на стадії вирішення проблеми впровадження контролінгу набувають питання вибору підприємств та організацій, на яких варто створювати окремі відділи (служби) контролінгу.

Досі немає єдиного рецепту організації служби контролінгу. Практика діяльності німецьких фірм засвідчує, що на підприємствах з чисельністю працюючих до 100 осіб взагалі відсутня посада контролера. Його

Функцію бере на себе керівник секції обліку та звітності.

Таку посаду вводять на великих і середніх фірмах. Зі звичайної структури заводоуправління контролеру в адміністративне підпорядкування передають виробничу бухгалтерію, відділи статистики, планування та прогнозування. Головний бухгалтер і його служба безпосередньо контролеру не підпорядковуються. Проте й цьому немає єдності, ні в теорії, ні на практиці.

У сша в більшості випадків контролер - це комерційний директор підприємства або, згідно з нашою термінологією, заступник директора з економічних питань, головний економіст. Йому підпорядковані відділи та служби зовнішнього аудиту (фінансова бухгалтерія), виробничої бухгалтерії, ревізії, організації виробництва страхування і доволі часто - інформаційно-обчислювальний центр [3,12].

Безперечно, для вітчизняного малого бізнесу також не може бути й мови про створення відокремленого підрозділу чи навіть введення у штатний розклад посади контролера. Найкраще в наших умовах для виконання функціональних обов' язків контролера на вітчизняних підприємствах підходить головний бухгалтер або ж керівник такого підприємства.

На підприємствах з чисельністю працюючих 500 - 900 осіб може бути введена посада контролера. Але, звичайно ж, контролер на середньому підприємстві буде зайнятий не лише контролінгом. Він може виконувати й інші завдання, наприклад керувати комерційним відділом, фінансовою бухгалтерією, обчислювальним центром, займатися кадровими питаннями і т. Ін. Але у випадку необхідності він має бути готовим взяти на себе відповідальність за систему контролінгу.

Виходячи з цих міркувань, найкраще вести пошук кандидатури, яка відповідатиме за контролінг, на самому підприємстві, оскільки це зменшує ризик. Недоліки і слабкі місця власних співробітників керівнику відомі, і їх можна виправити. Значно важче це зробити, коли маєш справу з працівником, що прийшов зі сторони.

Отже, коли вибір зупинився на працівникові свого підприємства, необхідно попередньо навчити майбутнього контроллера новій справі, у тому числі й техніці роботи, щоб він якомога швидше усвідомив своє завдання.

При цьому контролер має бути незалежним від інших організаційних структур і підпорядковуватись лише керівнику організації. Щоб володіти усією необхідною інформацією, і не тільки документально зафіксованою, контролеру слід входити у менеджмент організації. Адже не секрет, що безпосередня участь його в різних виробничих нарадах, теоретичних семінарах, зборах акціонерів стимулюватиме підготовку найбільш вдалих управлінських рішень.

Надзвичайно важливо усвідомити вислів ельмара майєра щодо контролера: "контролером є або стає той, хто більше, ніж інші, вчиться, бачить і в усіх ситуаціях мислить та діє цілеспрямовано, з думками про майбутнє, з бажанням краще управляти підприємством" [3, 167]. Це визначення певною мірою стосується підприємців, менеджерів і контролерів на всіх рівнях управління, якщо вони працюють над вирішенням складних проблем.

Важливого значення, безперечно, набувають вимоги, що ставлять до контролера. Серед них слід виокремити найважливіші, такі як кваліфікація, знання та особистісні риси.

Щодо кваліфікації, то в цьому випадку необхідна вища економічна освіта з напрямків підготовки "економіка і підприємництво" чи "менеджмент" і обов'язково багаторічний професійний досвід у сфері бухгалтерського обліку, фінансів, інформаційних систем та організації виробництва. Базового рівня знань, як правило, недостатньо для цієї посади, тому необхідно регулярно здійснювати підвищення кваліфікації. Воно може відбуватись шляхом вивчення спеціальної вітчизняної та іноземної (перекладеної або ж мовою оригіналу) літератури, навчання на курсах підвищення кваліфікації (які обов'язково слід організовувати за регіональною ознакою при вищих навчальних закладах).

Отже, контролер повинен мати достатні знання в галузі бухгалтерського обліку, балансоведення, аналізу, фінансів, платоспроможності, їх планування й управління; володіти сучасними методами обліку витрат за допомогою зіставлення нормативних і фактичних затрат, обліку капіталовкладень і методів оцінки ефективності; мати навики в організації структури виробничих процесів, у використанні персональних комп' ютерів і програмного забезпечення; знати методи керівництва, термінологію маркетингу, основи управління і, як мінімум, володіти іноземною мовою (бажано англійською); мати міцні знання і досвід у використанні основних типів обліку сум покриття (розрахунок фактичних планових витрат та одноелементних затрат); уміти впроваджувати оперативні і стратегічні методи планування, а також методи оперативного і стратегічного контролінгу.

Контролер має відзначатись такими якостями як: принциповість, відповідальність, спроможність себе проявити, здатність бути корисним, вміння вести переговори та ін [5, 476-477].

Підприємець, менеджер і контролер (на середньому підприємстві вони працюють у тісному союзі один з одним) як керівники у певному розумінні (а не лише як носії цих звань) повинні вміти так мобілізувати свою команду, щоб вона прагнула досягти сумісно поставленої мети.

Девіз контролера: "я перш за все служу підприємству" і ні в якому разі: "підприємство - це я". Вже сьогодні необхідно робити те, про що інші будуть думати лише завтра [3,168].

Зі зростанням кількості працівників до 1000 і більше осіб одному контролеру не під силу виконувати свої функціональні обов'язки. У такому випадку, на нашу думку, доцільно передбачити у штатному розкладі ще й посаду помічника контролера. При цьому слід чітко продумати та розподілити між ними обов' язки.

Разом з тим, незважаючи на те, якими б конкретними і продуманими вони не були, помічник контролера зобов' язаний допомагати останньому у спеціальних галузях (сферах). Необхідно, щоб кваліфікація помічника при цьому доповнювала кваліфікацію контролера. Якщо основна спеціалізація контролера - бухгалтерський облік, то помічник контролера має бути спеціалістом з нормування витрат, статистики, бюджетування або з інших сфер, що вимагають спеціальних знань [1,47].

Створення спеціальних відділів (служб) контролінгу виправдовує себе на великих підприємствах, оскільки обсяги діяльності та інформації у цьому випадку не викликатимуть розслабленої роботи працівників такого відділу чи служби. Відділ (службу) контролінгу рекомендується сформувати у кількості 3-4 співробітників (контролерів), у кожного з яких будуть свої посадові обов'язки. Водночас, має дотримуватись командний принцип роботи, коли певне велике аналітичне завдання співробітники служби контролінгу виконують усі разом, допомагаючи один одному.

Зарубіжний досвід впровадження контролінгу на великих підприємствах свідчить, що раціональним є такий склад служби контролінгу [2,146 -149]:

-                     Начальник служби контролінгу;

-                     Контролер-куратор цехів;

-                     Контролер-спеціаліст з управлінського обліку;

-                     Контролер-спеціаліст з інформаційних систем.

Зупинимось дещо детальніше на характеристиці посадових осіб служби контролінгу.

Начальник служби контролінгу - це найкваліфікованіший спеціаліст з достатнім досвідом роботи на підприємстві, який знає його "зсередини".

Для вітчизняної практики найбільш доцільно підпорядкувати службу контролінгу та її начальника безпосередньо керівнику підприємства, що обумовлює підвищені вимоги до кваліфікації та інтелектуальних можливостей начальника служби контролінгу.

Контролер - куратор цехів - кваліфікований фахівець, що знає організацію роботи і проблеми всіх цехів підприємства, розуміє сутність роботи й технологічні аспекти кожного цеху.

Контролер - спеціаліст з управлінського обліку - фахівець, здатний до аналітичного мислення, який володіє теорією та інструментарієм контролінгу.

Контролер - спеціаліст з інформаційних систем - це кваліфікований спеціаліст відділу автоматизації, який детально знає документообіг підприємства і здатний поставити завдання щодо автоматизації контролінгової роботи [6, 341].

Висновок. Система контролінгу на підприємстві містить у собі не тільки аналітичні показники й висновки. У системі контролінгу є сильна організаційна складова - люди, які займаються цією концепцією. Вітчизняна наука та практика має безліч думок з приводу організаційних аспектів впровадження контролінгу. Однак, самостійність, незалежність та підпорядкованість служби контролінгу залежить, перш за все, від розміру підприємства (кількість працюючих, рівень доходу), а також виду концепції (американська чи німецька), яку планується застосувати. Отже, організаційна складова - досить складний, проте невід'ємний елемент, запорука успішного впровадження системи контролінгу на будь-якому підприємстві.

Література

1.            Гудмен с.р. функции контроллеров и казначеев // контроллинг. - 1991. - № 3. - с.43-53

2.             Контроллинг как инструмент управления предприятием / е.а. ананькина, с.в. данилочкин, н.г. данилочкина. - м.: аудит, юнити, 1999. - 297с.

3.            Манн р., майер э. Контроллинг для начинающих: пер. С нем. - м.: финансы и статистика, 1992. - 208с.

4.             Давидович і. Організаційні аспекти впровадження контролінгу // вісник танг. - 2004. - № 2. - с.48-57.

5.             Вурм б. Фактичні та концептуальні принципи здійснення контролінгу // журнал європейської економіки. - 2005. - № 4. - с.466-480.

6.             Менеджмент організацій / за заг.ред. Л.і.федулової. - к.: либідь, 2004. - 448с.

7.             Яковлєв ю.п. контролінг на базі інформаційних технологій. - к.: центр навчальної літератури, 2006. - 318с.

Зацікавило?

Змiст

Мотивация персонала в системах менеджмента качества

Проблеми інвестування технологічного розвитку підприємства

Створення логістичних систем на підприємстві

Система управління витратами промислового підприємства

Технологія менеджменту

Інноваційна модель розвитку підприємств україни

Структура фінансового потенціалу підприємства

Організація управління ефективністю виробництва

Вплив організаційної культури на ефективність роботи персоналу

Інтелектуальна власність в україні та проблеми її розвитку

Проблеми розробки програми антикризового фінансового управління ват «городоцьке» атп 16838

Формування системи стратегічного менеджменту у банківських установах

Забезпечення якості продукції на підприємствах

Сучасні підходи до оцінки вартості підприємства

Розвиток творчого потенціалу в інноваційній діяльності підприємства

Основні аспекти організації та впровадження контролінгу на підприємствах

Фінансове планування як важлива складова системи менеджменту підприємства

Застосування стандартів iso 9001:2000 при створенні систем управління якістю

Формирование эффективной системы управления затратами предприятия

Теоретичне обґрунтування сучасних методів управління підприємницької діяльності

Особливості мотивації та стимулювання праці на сучасних підприємствах

Логістична система та проблеми, що пов'язані з її формуванням

Сучасні аспекти формування ефективної системи мотивації праці на підприємстві

Реинжиниринг как фактор повышения эффективности деятельности производственных предприятий

Інноваційна діяльність на підприємствах україни

Організаційна культура в системі стратегічних змін

Формування раціональної структури управління відповідно до змін зовнішнього середовища підприємства

Персонал під управлінням. Проблематизація поняття „праця"

Стратегії розвитку підприємств на ринку пива

Класифікація стратегій промислового підприємства як необхідний елемент їх ефективного використання

Проблеми формування витрат управління запасами на підприємстві

Сучасні концепції менеджменту

Проблеми теорії і практики маркетингу в умовах ринкової економіки

Проблеми здійснення комунікаційної політики в освітніх закладах україни

Організація маркетингового планування на підприємстві

Оценка параметров развития торговой марки: конкурентный аспект

Діагностика процесу маркетингового управління реалізацією стратегічного набору підприємств: функціональний зріз

Інноваційна маркетингова модель розвитку державотворчих процесів в україні

Банківська система україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Завдання стратегічного банківського менеджменту в умовах інтеграції банківської системи україни у світовий фінансовий простір

Вплив доходів та споживчих настроїв населення на розвиток сфери банківських послуг

Сутність і етапи відмивання грошей

Вплив фінансової глобалізації на розвиток банківського сектору україни

Формування ринку депозитів для фізичних осіб в банківській системі україни

До питання щодо визначення ефективності кредитних операцій комерційного банку

Сучасні аспекти розвитку банківської системи україни

Еволюція та розвиток центральних банків

Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в україні

Місце та роль комерційних банків україни в системі недержавного пенсійного забезпечення

Можливості удосконалення політики кредитування комерційними банками україни

Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів малого бізнесу в україні

Розвиток кредитного ринку україни в умовах глобалізації фінансового простору

Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави

Емісія цінних паперів як один з перспективних напрямів фінансування капіталу підприємства

Місцеві податки і збори та їх вдосконалення

Лізингові відносини в національній економіці україни

Методика пошуку найефективніших джерел фінансування малого і середнього бізнесу

Порівняння вітчизняної та зарубіжних систем оподаткування

Сутність управління фінансовими ресурсами підприємств

Податкова політика україни: характеристика, шляхи модернізації

Деякі аспекти внутрішньої структури національної фінансової системи

Механізм регулювання процесу формування доходів державного бюджету: теоретичний аспект

Складання, розгляд та затвердження доходів бюджету

Моніторинг, аналіз та аудит за доходами бюджету

Проблеми і перспективи розвитку місцевого оподаткування

В статті проаналізований наявний стан місцевого оподаткування, розглянуті актуальні проблеми і перспективи розвитку.


Нові надходження

Всього підручників:

292