Підприємство як суб’єкт господарювання

78.Політика та стратегія ціноутворення.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної соціально-економічної політики держави. Вона спрямована на забезпечення:

— рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності; — економічної самостійності суб´єктів господарювання, регіонів країни; — збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; — оптимальних співвідношень у цінах на продукцію і послуги різних галузей та сфер економіки з метою забезпечення еквівалентного обміну; — протидії монопольним тенденціям виробників продукції; — сприяння підвищенню якості продукції; — соціальних гарантій громадян у зв´язку зі зростанням цін і тарифів; — економічних гарантій виробникам; — орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Управлінням з питань ціноутворення місцевих державних адміністрацій надано право регулювати ціни на паливно-енергетичні ресурси для побутових потреб населення; тарифи на послуги житлово-комунальних господарств; граничні рівні прибутковості та торговельні надбавки на дитяче харчування; тарифи на послуги лікувально-профілактичних закладів, окремі види ліків тощо.

З урахуванням державної цінової політики підприємницькі структури, які існують в умовах розвиненого ринку, розробляють власну цінову стратегію і здійснюють цінову політику в умовах зміни співвідношення попиту і пропозиції.

Цінова стратегія визначає напрям діяльності підприємства з метою виходу на ринок, закріплення на ньому, отримання прибутку і утвердження на нових ринках. Розробка стратегії не є одноразовою акцією, її треба переглядати тоді, коли модернізується і створюється новий продукт, змінюється конкуренція і витрати виробництва, товар проходить через різні стадії життєвого циклу та ін.

Виділяють такі етапи розробки цінової стратегії: встановлення мети і завдань ціноутворення з врахуванням загальної політики ціноутворення, формування цінової стратегії, реалізація цінової стратегії, пристосування (коригування) цін до ситуації на ринку.

На перший погляд, існує єдина головна мета ціноутворення в умовах вільного ринку - отримання прибутку. Але практика свідчить, що завдань постає значно більше. Можна виділити три групи завдань ціноутворення.

Перша група - завдання, які ґрунтуються на політиці збуту продукції: збільшення частки ринку та обсягу продажу на існуючому ринку, вихід на нові ринки, стимулювання попиту на новий товар на ринку. Ці завдання спрямовані на досягнення високого обсягу продажу товару, який дасть змогу зменшити витрати на одиницю продукції і збільшити сукупний прибуток.

Друга група завдань орієнтує підприємство на отримання прибутку: максимізація прибутку в найкоротший термін, підтримання максимальної норми прибутку в довгостроковому плані, швидке отримання готівки. Ці завдання орієнтують підприємство на досягнення високого рівня прибутку, пов´язують його з величиною капітальних вкладень.

Третя група завдань ґрунтується на існуючому стані підприємства: досягнення стабільних цін, підтримання сприятливого "іміджу" підприємства на ринку. Реалізація цих завдань може забезпечити стабільність і збереження сприятливих умов для діяльності підприємства.

На підприємствах, звичайно, ставлять декілька завдань різних груп і бажано, щоб вони не суперечили одне одному.

Визначивши завдання ціноутворення, необхідно розробити механізм їх досягнення - багатоетапний процес встановлення цін, де кожний етап накладає обмеження на наступний: 1) визначення цільового ринку; 2) аналіз взірця торгової марки; 3) аналіз інших елементів стратегії маркетингу; 4) визначення загальної цінової політики; 5) розробка цінової стратегії; 6) встановлення конкретних цін.

Цінова політика залежить від типу ринку. Спеціалісти виділяють в основному чотири типи ринків, вибір кожного з яких ставить свої проблеми при визначенні цінової політики.

1.  Ринок чистої конкуренції характеризується великою кількістю покупців і продавців. Ціна встановлюється співвідношенням попиту і пропозиції. Переважають вільні ціни і тарифи.

2.  Ринок монополістичної конкуренції, на якому існує велика кількість покупців і продавців, що випускають різні варіанти товару, внаслідок чого встановлюється певний діапазон цін. Політика цін на такому ринку полягає у виділенні в товарі конкретного підприємства переваг над товарами конкурентів (рівень якості, зовнішнє оформлення, технічні параметри) і встановлення базової ціни. Переважають вільні ціни і тарифи.

3.Олігопольний ринок характеризується невеликою кількістю продавців, які контролюють ситуацію на ринку, що ускладнює проникнення нових конкурентів. Виробники спостерігають за зміною цін, поведінкою конкурентів і своєчасно реагують на ці зміни. Переважають регульовані ціни.

4.Ринок чистої монополії характеризується присутністю на ньому одного продавця (державна організація, приватна монополія). Політика цін формується в кожному конкретному випадку і спрямована на стимулювання споживання. Переважають фіксовані ціни.

Після визначення загального механізму ціноутворення й аналізу інших елементів стратегії маркетингу розробляється цінова стратегія для конкретного товару, що впроваджується на конкретний ринок.

Розрізняють три групи цінових стратегій. Це стратегії, засновані на: витратах, попиті, конкуренції.

Стратегія, яка ґрунтується на витратах, передбачає їхнє покриття з урахуванням прибутку. Це неефективна стратегія, але поширена в практиці господарювання.

Стратегія, яка ґрунтується на попиті, вимагає встановлення ціни з урахуванням побажань споживача і ціни цільового ринку.

Стратегія, яка ґрунтується на конкуренції, передбачає встановлення ціни з урахуванням ціни конкурента.

Політика і стратегія ціноутворення залежить від стадії життєвого циклу товарів, що випускаються підприємством. Життєвий цикл характеризує процес розвитку виробництва та продажу товару на ринку і включає певні етапи

 Нульова фаза - розробка або народження товару.  Перший етап - випуск, або дитинство.  Другий етап - розширення, або юність.  Третій етап - закріплення товару на ринку, або зрілість.  Четвертий етап - стабілізація на ринку, або насичення.  П´ятий етап - вихід товару з ринку, або спад. 

79.Показники ефективності використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства та вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (С зал )

К об = РП / С зал, оборотів

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - величина, обернена коефіцієнту оборотності

К зав = С зал / РП.

Цей коефіцієнт показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту оборотних коштів показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і визначається як

Т об = Т / К об ,

де Т – період (360,90,30 днів)

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Змiст

1. Підприємство як суб’єкт господарювання: визначення, мета та напрямки діяльності. Правові основи діяльності підприємства

38. Оборотні кошти підприємства, їх склад і структура. Нормовані та ненормовані

39.ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИчого процесу

40. виробничий цикл та його складові

41. Методи організації виробництва

42. Типи організації виробництва

43. Планування діяльності підприємства. Основні принципи

44 Стратегічне планування на підприємстві

45 Тактичне планування на підприємтсві

46. Бізнес планування : сутність зміст та призначення

47 .Методи планування

48. Продукція під-ва та основні її вимірники

49. Виробнича програма та її ресурсне забезпечення

50. Матеріало-технічне забезпечення виробництва. Методи регулювання запасів матеріальних ресурсів.

51. Структура аробітної плати. Форми і системи оплати праці.

52. Тарифна система оплати праці

53. Фонд оплати праці

54 Суть показники та методи оцінки якості продукції.

55 Конкурентоспроможність продукції та  засоби  її підвищення.

56. Стандартизація та сертифікація продукції.

57. Витрати під-ва. Класифікація витрат

58 Собівартість продукції. Види собівартості.

59. Кошторис витрат виробництва

60 Калькуляція продукції : сутність та види

61. Загальна характристика ціни.види цін. Структурні елементи цін

62.Методи ціноутворення на продукцію.

63.Дохід підприємства, види доходів та джерела їх отримання. Чинники, що впливають на його величину.

64.Поняття і види прибутку підприємства.. Розподіл чистого прибутку підприємства.

65. Показники оцінки фінансового стану підприємства.

66. Рентабельність, види рентабельності.

67.Види господарських товариств, особливості їх створення.

68.Поняття та класифікація продукції. Вимірники обсягу продукції.

69. Виробнича програма підприємства. Ресурсне забезпечення виробничої програми. Регулювання запасів матеріалів.

70. Сутність та основні показники якості продукції. Рівень якості продукції, характеристика основних видів.

71.Основні методи оцінки рівня якості продукції.

72.Конкурентоспроможність продукції. Основні чинники підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

73. Стандартизація та сертифікація продукції.

74. Державне регулювання цін.

76.Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

77.Класифікація чинників підвищення ефективності діяльності підприємств.

78.Політика та стратегія ціноутворення.

80.Маркування продукції в Україні.


Нові надходження

Всього підручників:

292