Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Підприємство як суб’єкт господарювання: визначення, мета та напрямки діяльності. Правові основи діяльності підприємства

Підприємство- основна  організаційна ланка народного господарства. Самостійний госп суб’єкт з правами юридичної особи, що здійснює виробничу, науково-технічну, інвестиційну, комерційну діяльність з метою отримання прибутку через задоволення суспільних потреб.

Засновниками підприємств можуть бути:

-         Фізичні особи

-         Юридичні особи

-         Фіз. і юридичні особи

-         Громадські організації

-         Держава

-         Органи місцевого самоврядування

-         Іноземні фіз./юр особи

-         Інші держави

Ознаки підприємства як юридичної особи: має майно (самостійний баланс)

-         є засновницькі документи (статут)

-         наявність юридичної адреси

-         наявн. печатки / штампів

-         наявн. трудового колективу

-         рахунок в банку

-         товарний знак

-         може виступати в суді як позивач/відповідач

Свою діяльність підприємства здійснюють згідно з Господарським і Цивільним кодексами України, закон України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні»

Мета функціонування – отримання прибутку через задоволення суспільних проблем.

Основні напрями діяльності підприємства:

-                   виробнича (організація та регулювання виробництва)

-                   комерційна (реклама, організація збуту,  постачання)

-                   економічна (планування поточне і стратегічне, облік і звітність, ціноутворення)

-                   інноваційна (НТР та її впровадження у виробництво)

-                   інвестиційна

-                   гарантійне обслуговування

-                   післяпродажний сервіс

-                   соціальна діяльність

-                   дослідження зовнішнього середовища

2. Продуктивність праці як показник ефективності виробництва. Методи обчислення виробітку та трудомісткості

Продуктивність праці – кількість виготовленої  продукції, виконаних робіт, наданих послуг одним працівником за одиницю часу або це кількість витрат часу для виготовлення одиниці продукції одним робітником.

Продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

Продуктивність праці підвищується в результаті зміни технології, застосування більш досконалого обладнання, застосування нових прийомів праці і не завжди вимагає підвищення заробітної плати. Характеризується ефективністю роботи.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення усіх величин маємо 2 показника рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Прямий – виробіток: (Т – витрати часу)

Виробіток – показник що визначається кількістю продукції виробленої одним працівником за одиницю робочого часу.

Обернений – трудомісткість:

Трудомісткість – показник що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції.

види трудомісткості:

-                   трудом. технологічна (витрати праці основних робітників, розрах для окремих операцій, деталей, виробів)

-                   трудом. обслуговування (витрати праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва)

-                   трудом. виробнича (технологічна+обслуговування; витрати праці основних і допоміжних працівників на виконання одиниці роботи)

-                   трудом. управління (витрати праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців)

-                   ∑ - повна трудомісткість (виробнича+ управління)

Фактори, що визначають можливість підвищення ПП:

-                   матеріально-технічні (повязані з НТР що забезпечує підвищення ефективності технічних удосконалень, економічних матеріалів)

-                   організаційні (пов’язані з підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, раціонального розміщення підприємств, забезпечення ефективності організації виробничих процесів праці, ЗП)

-                   економічні (пов’язані з впровадженням у виробництво економічних методів управління)

-                   соціальні (пов’язані з умовами життя та діяльності людей на виробництві й інших сферах суспільного життя)

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту і доходу, а тому є важливим показником економічного зростання.

3. Класифікація підприємств за різними ознаками. Види підприємств

За сферою діяльності:

 виробничі

-                   невиробничі

За правовим статусом і формою господарювання:

-                   одноосібні – унітарні (власність однієї особи або родини, + індивідуальне партнерство)

-                   корпоративні (двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав)

-                   орендні

-                   господарські товариства (+ кооперативи - це добровільне об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності, є виробничі і споживчі)

За формою власності:

-                   приватні (засноване на приватній власності громадян чи суб’єкта господарювання)

-                   колективні (засноване на власності трудового колективу підприємства)

-                   комунальні (засноване на власності відповідної територіальної громади)

-                   державні (в тому числі казенні)

-                   змішана форма

За галузевою ознакою:

-                   промисловості

-                   с/г

-                   будівельні

-                   транспорт …

-                   та інші

За належністю капіталу:

-                   національні

-                   з іноземними інвестиціями (не менше 10%)

-                   іноземні (100% іноземного капіталу)

-                   змішані

За розміром і чисельністю працюючих:

-                   малі (СОЧ за звітний рік до 50 чол, а обсяг валового доходу від реалізації до 70 млн. грн)

-                   середні

-                   великі (СОЧ – більше 250 осіб, обсяг валового доходу від реалізації більше 100 млн. грн)

за способом утворення та заснування:

унітарне- створене одним засновником (державні, комінальні, обєднання громадян)

корпоративні – створені 2 або більше засновників за спільним рішенням:

-кооперативи

- виробничі та споживчі

-у фортмі господарських товариств

За формою господарювання та юридичним статусоим:

Індивідуальне партнерство; господарські товариства; корпорації – акціонерні товариства( публічні та приватні)

4. Структура підприємства її види. Виробнича структура підприємства

Структура п-ва – внутрішня будова і зв'язок складових частин підприємства. Це є певне кількісне і якісне співвідношення елементів цілого, що визначають життєдіяльність підприємства і процес його розширеного відтворення.

Структура підприємства - це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодій між ними. У практиці господарювання виділяють соціальну, виробничу та організаційну структуру управління.

Організаційна – сукупність взаємозв’язків в процесі здійснення управління для забезпечення контролю і координації діяльності всіх підрозділів підприємства.

Соціальна – сукупність підрозділів що здійснюють соц. забезпечення працівників (медпункт, поліклініка, бази відпочинку, будинки культури, гуртожитки)

Виробнича – сукупність виробничих підрозділів та взаємозвязків між ними

Виробничі підрозділи підприємства - цехи, ділянки, обслуговуючі господарства і служби (прямо чи опосередковано), що беруть участь у виробничому процесі. Зв'язки між ними взяті в сукупності складають його виробничу структуру.

Робоче місце – частина виробничої площі на якій зосереджені засоби виробництва що використовуються працівником. Сукупність роб місць – виробнича дільниця. На великих підприємствах виробничі дільниці об’єднані у цехи.

Види робочих місць:

-                   просте (один робітник обслуговує 1 одиницю обладнання)

-                   багатоверстатне (один працівник і декілька одиниць обладнання)

-                   колективне або комплексне (декілька прац. на одну одиницю устаткування)

Цех – відокремлена частина підприємства у якій відбувається виробничий процес основного або допоміжного виробництва.

– Основні – процес виготовлення продукції для реалізації на сторону, заготівельні, складальні, деревообробні

-                   Допоміжні – виготовлення продукції  або робіт для власних потреб, інструментальний, ремонтний, енергетичний цехи

-                   Обслуговуючі – забезпечують належну діяльність основних і допоміжних, складське і транспортне господарство

-                   Експерементальні

-                   Побічні - переробка відходів та використання відходів осн господарства

-                   Підсобні - здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції

В залежності яка структурна од. є основною розрізняють види вир. структур:

-                   безцехова (для малих підприємств)

-                   цехова

-                   корпусна

-                   комбінаторська (виробничі підрозділи об’єднані єдиним технолог процесом)

В залежності від принципу спеціалізації:

-                   предметна (основні цехи та їх участки займаються виготовленням одного виробу, або групи виробів; для масового виробництва)

-                   технологічна (кожний цех спеціаліз на виконанні певної частки виробн. процесу)

-                   змішана

Шляхи вдосконалення виробничої структури п-ва:

-                   встановлення раціонального співвідношення між основними обслуговуючими і допоміжними цехами (збільшення питомої ваги основних цехів за розміром персоналу, основних виробничих площ)

-                   вдосконалення планування підприємства

-                   розвиток спеціалізації і кооперування

5. Державна реєстрація субєктів підприємницької діяльності. Статут та установчий договір

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи – власник, уповноважений ним орган чи особа особисто або поштою подають до органу державної реєстрації такі документи:

1.  рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів у випадках, передбачених законом;

2. статут, якщо це необхідно для створюваної організаційно-правової форми підприємництва;

3.реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

4. документ, що засвідчує сплату власником  внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. За проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у такому розмірі:  10 неорподаткованих мінімумів доходів громадяна за проведення держ.реєстр. юр. осіб. Та 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадяна за проведення держ. реєстрації фіз. особи підприємця.

Статут підприємства — це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Установчий договір — це угода (договір), яка укладається між двома або декількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. В установчому договорі визначаються предмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціонування підприємства (фірми).

6. Персонал підприємства, його склад та структура. Основні чинники що впливають на структуру персоналу п-ва

Персонал – колектив працівників, постійно закріплених на підприємстві, що має відповідну проф. підготовку та певний досвід практичної роботи.

Промислово-виробничий персонал – зайняті процесом виробництва, його обслуговуванням.

Непромисловий персонал – зайнятий у соц. сфері

Структура персоналу – співвідношення окремих груп персоналу з його загальною кількістю.

Види структур:

-                   професійна (професія - комплекс спец теоретичних знань і практичних навичок що набуваються внаслідок спец проф. підготовки та досвіду роботи в певній галузі і дають змогу здійснювати відповідний вид діяльності)

-                   за спеціальністю (спеціальність - різновид трудової діяльності в межах професії, характеризує вужче коло використання функцій і передбачає використання спец засобів праці)

-                   кваліфікаційна (кваліфікація - рівень проф. підготовки, необхідний для виконання трудових функцій певної складності)

-                   за стажем роботи

-                   за віковою структурою (частка працівників відповідного віку в їх загальній чисельності )

-                   за статевою структурою

-                   за соціальною структурою (кількісне співвідношення між різними категоріями працівників що розрізняються за характером трудових функцій)

Залежно від виконуваних функцій персонал поділяють на категорії:

-                   керівники – особи з високим рівнем освіти та професійною підготовкою, які безпосередньо зайняті управлінням виробництвом та незліченним персоналом, вищий – організація вцілому, генеральний директор, директори; середній – (основні структурні підрозділи) начальники цехів, відділів, центрів; нижчий – головний інженер, головний технолог, головний бухгалтер та інші, а також заступники всіх названих працівників.

-                   спеціалісти (фахівці)  - виконують інженерно-технічну, економічну, фінансову та ін. функції (інженери, юристи, економісти)

-                   службовці – працівники що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік, контроль за діяльністю підприємства, госп обслуговування (діловоди, секретарі)

-                   робітники – безпосередньо зайняті у виробничій сфері для створення матеріальних цінностей. Поділяються на основних і допоміжних.

7. Планування чисельності працівників на підприємстві. Планові показники та їх обчислення

Мета планування чисельності працівників – формування високопрофесійного, оптимального за чисельністю персоналу з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Методи визначення планов. Чисельн. Робітників.:

·                   В залежності від індексів обсягів виробництва і індексів продуктивності праці.

·                   На основі повної трудомісткості виробничої програми

Де: Т- заг. Трудом/ загальна кількість годин необхідн. Для виготовл продукції;

Фк(д) – фонд корисного робочого часу одного робітника в годинах. Визнач. При складанні балансу робочого часу;

Квнв.-коеф. Викон норми виробітку.

·                   Визначення чисельності працівників за нормами виробітку:

Де:  – планов випуск продукції у натур виміру.

- коеф викон норми виробітку;

Пв.- планова норма виробітку за од часу у натур одиниц виміру

Основні методи при планування потреб управління персоналу:

·                   На основі середніх даних по галузі;

·                   Прямого нормування (метод визначення чисельності персоналу на основі норми керованості)

·                   Метод на основі штатного розпису (розробляється на підприємстві, затверджується керівником під-ва)

8. Ремонт основних засобів, види ремонту, їх сутність. Обґрунтування економічної доцільності капітального ремонту

Ремонт – комплекс робіт щодо підтримання основних засобів у робочому стані протягом усього строку експлуатації.

Види ремонту:

1.                Поточний ремонт - усунення дрібних неполадок, ушкодження, зміна окремих деталей, попередження зносу;

2.                Капітальний ремонт - повний демонтаж об’єктів основних засобів, заміна або відновлення конструктивних  елементів; оновлення основних засобів;

3.                Відновний ремонт – ремонт основних засобів у наслідок стихійних лих або тривалої бездіяльності.

Ефективність капітального ремонту:

Порівняння двох видів витрат: 1. Капітальний ремонт зношеного устаткування; 2. Придбання нового устаткування, що замінить старе.

Витрати за першим варіантом будуть складатися з витрат на ремонт — вартість замінюваних елементів, витрати на заробіт-ну плату при проведенні ремонту та експлуатаційних витрат протягом одного ремонтного циклу.

Витрати за другим варіантом охоплюють вартість придбання та встановлення нової машини, експлуатаційні витрати по новій машині та втрати від недоамортизації діючої машини. Крім цього, необхідно враховувати відмінність у продуктивності та тривалості ремонтного циклу капітально відремонтованого та нового устаткування.

         де: a- коеф співвідн продукт діючого та нового устаткув.

- співвідношення ремонтного циклу того самого устаткув.

                          де - коеф ефективн витр на здійсн капіт темонту.

 – капіт ремонт доцільний

Ер<0 недоцільний

                                                                                                                 

9. Форми об'єднання підприємств в Україні. Мета їх створення та особливості діяльності

Підприємства можуть об'єднуватись в:

     асоціації  - договірні об'єднання, створені з метою постійної  координації  господарської  діяльності.  Асоціація  не  має  права  втручатися  у  виробничу  і  комерційну  діяльність будь-кого з її учасників;

     корпорації  -  договірні  об'єднання,  створені   на   основі  поєднання   виробничих,   наукових  та  комерційних  інтересів,  з делегуванням  окремих  повноважень  централізованого   регулювання діяльності кожного з учасників;

     консорціуми  -  тимчасові  статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

     концерни -  статутні  об'єднання  підприємств  промисловості, наукових  організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

     інші  об'єднання  за  галузевим,  територіальним  та   іншими принципами.

     Об'єднання   діють  на  основі  договору  або  статуту,  який затверджується їх засновниками або власниками.  Підприємства,  які входять  до  складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Підприємства   мають   право   на  добровільних  засадах об'єднувати  свою  виробничу,  наукову,  комерційну  та  інші види  діяльності,  якщо  інше  не  передбачено  законодавством  України.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити   підприємства   інших   союзних   республік   та  держав. Підприємства  України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у  зазначених  випадках  здійснюється  відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання  є  юридичною  особою, може мати самостійний і зведений   баланси,  поточні  та  вкладні  (депозитні)  рахунки  в установах банків, печатку із своїм найменуванням.     Реєстрація  об'єднання  провадиться  в порядку, встановленому  цим Законом для підприємства.

Об'єднання не відповідає  за  зобов'язаннями  підприємств, які  входять  до  його  складу,  а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо  інше  не  передбачено  установчим договором.

Підприємства,  які  входять  в об'єднання, можуть вийти з його  складу  із  береженням  взаємних  зобов'язань  та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

10. Основні виробничі засоби: поняття, видовий склад і структура. Класифікація ОЗ

Виробничі засоби: основін засоби( засоби праці) та оборотні засоби( предмети праці).

До виробничих засобів не відносяться засоби праці, які не залучені в процес виробництва, неведені в дію основні засоби, засоби праці у процесі монтажу, демонтоване обладнання..

Спільною рисою основних та оборотних засобів є те, що вони спільно приймають участь у процесі виробництва.

Відмінні риси: спосіб перенесення; зміна чи незміна натуральної форми, термін відчуження, реалізації; термін використання, вартість.

Основні засоби –домінуюча складова виробничих засобів, що частково переносять свою вартість на вартість новоствореної продукції. Засоби праці, які приймають багаторазову участь у процесі виробництва, при цьому не змінюють свою натурально-речову форму і свою вартість на вартість новоствореної продукції переносять поступово по мірі зносу засобів праці.

До виробничих засобів НЕ належать засоби праці, не залучені в процес виробництва, демонтоване обладнання тощо.

Класифікація

-                     від сфери функціонування

а) основні виробничі засоби – ті, які функціонують  в с фері матеріального виробництва, за допомогою їх виробляють продукцію)

б) основні невиробничі ( ті, які функціонують у невиробничій сфері, відносяться до соц. структури)

-                     за віком (до 5, 5-10, 10-20, більше 20)

-                     за видом – 16 груп за Податк Кодексом(земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, споруди, будинки, машини, обладнання, транспорт, багаторічні насадження, худоба)

Структура основних засобів- співвідношення окремих груп основних засобів до їх загальної величини. (активна і пасивна частина засобів)

Виробнича структура – співвідношення активної та пасивної частин ОЗ.

Активна частина – ті що приймають безпосередню участь у процесі виробництва

Пасивна – ті що створюють належні умови для виробничого процесу.

На виробничу структуру впливають фактори:

-                   виробничі та матеріально-технічні особливості галузі

-                   технічний рівень виробництва

-                   розміщення п-ва; форми відтворення ОЗ.

Галузева  структура – співвідношення величини ОЗ  різних галузей у загальній їх вартості.

Вікова структура – співвідношення різних вікових груп ОЗ у загальній їх вартості.

11. Облік і оцінка ОЗ. види оцінок ОЗ

Облік ОЗ здійснюється у натуральних та вартісних показниках.

Кожний об’єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях, які характеризують певні його параметри. Натуральні показники використовують для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану ОЗ.

 Вартісні показники дають змогу визначити загальний їх обсяг , динаміку, знос, нараховувати амортизацію, розраховувати собівартість, рентабельність підприємства.

Оцінка – це визначення величини вартості на певний момент часу.

Оцінка здійснюється за

1)балансовою вартістю( первісною та відновною)

2)балансовою вартістю з урахуванням зносу( первинна та залишкова вартість)

Види оцінок:

Первісна вартість- вартість ОЗ на дату придбання (ціна придбання+мито+перевезення, монтаж, установка+суми за виконання робіт)

Залишкова вартість- первісна- знос

Ліквідаційна вартість – залишкова вартість на момент списання основних засобів з балансу. Сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів після закінчення їх терміну корисного використання.

Справедлива (ринкова) вартість – вартість ОЗ за якою вони можуть бути обмінні або продані (визначається при переоцінці ОЗ).

Відновна вартість – вартість ОЗ в сучасних умовах їх відтворення. Сума коштів яку необхідно було б витратити для придбання такого самого засобу праці на певний момент часу.

12. Знос основних виробничих засобів. Види зносу і показники

Існує 2 види зносу: фізичний, моральний.

1.                Фізичний знос – поступова втрата основними засобами, яка обумовлена як функціонуванням так і бездіяльністю.

1.1.          Фіз знос функціональний – погіршення техніко-економічних характеристик (зниж продуктивності, збільш витрат на ремонт, збіль відсотку браку вир-ва)

1.2.          Під дією сил природи (вологість, корозія)

Чинники впливу на фізичний знос:

-технічна досконалість

-організація догляду

-якість і своєчасність ремонту

-усувний та неусувний знос

Показники фізичного зносу:

-коеф фіз. Зносу ; ;

                ЛВ-ликвідац варт; Тф – фактичн термін;

Тн(к)-нормат корисн термін

2.                Моральний знос.

Обумовлюється розвитку наук техн. Прогресу.

Форми морального зносу:

2.1.         Знецінення основних засобів в наслідок підвищ продукт праці у виробників основ засобів

2.1.1. Показник ; ВВ- відновна вартість

2.2.          Знецінення основних засобів в наслідок створ нових, більш прогресивних ,які здатні застаріти;

2.2.1. ; Де Тз – термін викрист застар;

ППз - прод праці застарілих засобів.

13. Показники використання ОЗ, їх суть та обчислення

Показники які характеризують використання засобів праці на підприємстві поділяють на узагальнюючі та індивідуальні.

До узагальнюючих відносять фондовіддачу – відношення виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів. Показує скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих засобів.

Фондоозброєність – вартість основних виробничих фондів що припадає на одного працівника, показник оснащеності праці основними виробничими фондами

Фондомісткість – показник що характеризує вартість основних виробничих фондів яка припадає на одиницю вартості товарної продукції, обернений фондовіддачі.

Рентабельність : прибуток поділений на ОВЗ

До системи окремих показників використання ОЗ належать показники їх інтенсивного та екстенсивного використання

   або   

Коефіцієнти екстенсивного використання :

-                   коефіцієнт залучення у виробництво устаткування: =

-                   коефіцієнт змінності роботи обладнання : =

-                   коефіцієнт використання календарного фонду часу: відношення робочого фонду часу до календарного

14. Виробничі потужності підприємства: сутність, види, розрахунок

Виробничі потужності –максимально можливий обсяг величини продукції за певний проміжок часу у визначеній номенклатурі та асортименті при повному завантаженні виробничого обладнання та при застосування найбільш прогресивних технологій.

-                   Проектна – яка закладена при проектуванні п-ва( закладена в проектно-кошторисну документацію)

-                   Поточна- враховує фактичні зміни в процесі виробництва

-                   Резервна – в окремих галузях для покриття пікових навантажень

ВП обчислюється окремо по кожній номенклатурній позиції. При обчисленні враховується все діюче та недіюче обладнання встановлене на початок року. При обчисленні припускають що п-во використовує найбільш прогресивну технологію та застосовує прогресивні норми продуктивності.

         Для обчислення потужності розраховують фонди робочого часу

- тривалість зміни, - вихідні, святкові, - передсвяткові, - кільк змін

- простої в планових поточних/капітальних ремонтах

- к-сть місяців до кінця року з моменту введення

к-сть пропрацьованих місяців

15. Оборотні засоби: поняття, натурально-речовий склад, структура, нормування витрат матеріальних ресурсів.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, що використовуються у вигляді предметів праці і повністю споживаються у кожному виробничому циклі, повністю переносячи свою вартість на вартість новоствореної продукції. Складають речовий зміст готової продукції.

Види : виробничі запаси; незавершене виробництво; витрати майб періодві

Склад оборотних фондів:

-                     виробничі запаси – найбільша складова оборотних фондів, їх питома вага займає 60-70% у загальному обсязі(сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі, тара, запчастини)

-             &n

Зацікавило?

Змiст

1. Підприємство як суб’єкт господарювання: визначення, мета та напрямки діяльності. Правові основи діяльності підприємства

38. Оборотні кошти підприємства, їх склад і структура. Нормовані та ненормовані

39.ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИчого процесу

40. виробничий цикл та його складові

41. Методи організації виробництва

42. Типи організації виробництва

43. Планування діяльності підприємства. Основні принципи

44 Стратегічне планування на підприємстві

45 Тактичне планування на підприємтсві

46. Бізнес планування : сутність зміст та призначення

47 .Методи планування

48. Продукція під-ва та основні її вимірники

49. Виробнича програма та її ресурсне забезпечення

50. Матеріало-технічне забезпечення виробництва. Методи регулювання запасів матеріальних ресурсів.

51. Структура аробітної плати. Форми і системи оплати праці.

52. Тарифна система оплати праці

53. Фонд оплати праці

54 Суть показники та методи оцінки якості продукції.

55 Конкурентоспроможність продукції та  засоби  її підвищення.

56. Стандартизація та сертифікація продукції.

57. Витрати під-ва. Класифікація витрат

58 Собівартість продукції. Види собівартості.

59. Кошторис витрат виробництва

60 Калькуляція продукції : сутність та види

61. Загальна характристика ціни.види цін. Структурні елементи цін

62.Методи ціноутворення на продукцію.

63.Дохід підприємства, види доходів та джерела їх отримання. Чинники, що впливають на його величину.

64.Поняття і види прибутку підприємства.. Розподіл чистого прибутку підприємства.

65. Показники оцінки фінансового стану підприємства.

66. Рентабельність, види рентабельності.

67.Види господарських товариств, особливості їх створення.

68.Поняття та класифікація продукції. Вимірники обсягу продукції.

69. Виробнича програма підприємства. Ресурсне забезпечення виробничої програми. Регулювання запасів матеріалів.

70. Сутність та основні показники якості продукції. Рівень якості продукції, характеристика основних видів.

71.Основні методи оцінки рівня якості продукції.

72.Конкурентоспроможність продукції. Основні чинники підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

73. Стандартизація та сертифікація продукції.

74. Державне регулювання цін.

76.Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

77.Класифікація чинників підвищення ефективності діяльності підприємств.

78.Політика та стратегія ціноутворення.

80.Маркування продукції в Україні.


Нові надходження

Всього підручників:

292