Методика викладання економіки

47.Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.

Одним із перспективних способів підготовки рішень у складних виробничих питаннях є розробка та проведення ділових ігор (ДІ).

Ділову гру можна визначити як імітацію господарської чи іншої діяльності підприємства (організації, колективу) у навчальних, виробничих або дослідницьких цілях, яку група осіб виконує на моделі об’єкта.

Ділова гра є важливим методичним засобом дослідження або вивчення певної проблеми, підготовки та прийняття рішень, а також навчання персоналу за реальних виробничих умов.

Основними ознаками ділових ігор є:

=наявність учасників гри (дослідників, виробників), загальним завданням яких є аналіз ситуації та прийняття рішень відповідно до призначеної посади;

=наявність керівника, завданням якого є інформування про ситуацію, аналіз рішень учасників гри та коригування;

=створення певних умов, за яких учасникам треба аналізувати ситуації, що виникають, і приймати рішення;

=обов’язкова наявність невизначеності, а подеколи — й конфлікту;

=неможливість цілковитої формалізації ситуації;

=динамічність зміни ситуації та залежність її від попередніх рішень учасників гри.

Далі додаються такі ознаки ділових ігор:

=існування проблеми чи об’єкта управління;

=наявність системи стимулювання або мотивів, що спонукають учасників гри діяти «як у житті».

Ділові ігри, на відміну від інших традиційних методів навчання, дають змогу повніше відтворювати діяльність менеджерів (керівників), виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіанти вирішення проблем, оцінювати кожен із них, приймати рішення і визначати механізм його реалізації. Це вможливлює розгляд проб­леми не в загальному плані, а як конкретну проблему, що випливає із господарської діяльності конкретного підприємства.

Згідно з метою використання ділові ігри можуть виконувати різні функції: навчальні, виробничі або дослідницькі.

Навчальні ділові ігри застосовують під час навчання керівників, менеджерів, спеціалістів, магістрів з метою розвитку навичок і вмінь практичного використання теоретичних знань в процесі виконання службових обов’язків, тобто в практичній діяльності.

Навчальні ділові ігри сприяють активізації навчального процесу і суттєво прискорюють формування у студентів комплексу теоретичних знань, умінь і навичок, які впливають на підвищення ефективності діяльності управлінця.

Метою виробничої ділової гри є розробка: системи управління на підприємстві, організаційного механізму впровадження нових методів господарювання, прогнозування подальшого розвитку підприємства.

Ділова гра має такі елементи:

=назву;

=навчальну мету;

=склад учасників;

=вихідну інформацію та порядок проведення;

=підбиття підсумків.

Дослідницькі ігри використовують у разі перевірки гіпотез, нових принципів організації та технології робіт тощо.

Слід мати на увазі, що переважно мають висловлюватися студенти, а не викладач. Він відкриває дискусію, підтримує рівновагу між учасниками ділової гри і керує нею за допомогою запитань.

Доцільно дотримуватися низки принципів організації проведення ділових імітаційних експериментів, серед яких найважливішими є такі:

1. Повне занурення учасників ділової гри у проблематику організаційної системи, що моделюється.

2. Поступовість входження учасників ділової гри в експериментальну ситуацію.

3. Рівномірне навантаження.

4. Правдоподібність експериментальної ситуації.

5. Участь певного керівника.

Практика проведення ділових ігор показує, що за неправильної організації, без чітко встановленого регламенту часу на її завершення не вистачає. Тому викладач має чітко встановити регламент, постійно стежити за часом, щоб його вистачило на цілковитий розгляд проблеми і висновки. Обов’язок викладача — довести до свідомості учасників гри основні положення та висновки, дати чітке резюме, показати учасникам гри, чого їм вдалося досягти.

Зацікавило?

Змiст

1.Методика викладання економіки як наука. Предмет та методи дослідження, її джерела та  зв’язок з іншими науками.

2.Основні задачі та функції методики викладання економіки.

3.«Методика викладання економіки» як навчальна дисципліна в системі формування професійної компетентності економіста та викладача економічних дисциплін.

4.Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”.

5.Економічні знання як складова наукового світогляду людини та предмет навчання. Специфіка економічних знань, особливості їх використання. Вплив економічних знань на формування економічної поведінки особистості.

6. Економічна культура – результат трансформації економічних знань. Особливості формування економічної культури України. Роль економічної освіти в процесі формування економічної культури суспільства.

7.Система економічної освіти в Україні. Мета та функції економічної освіти. Концепція неперервної економічної освіти в Україні. Державний стандарт економічної освіти та необхідність його дотримання закладами освіти.

8.Розвиток економічного мислення та формування поведінки як мета економічної освіти. Взаємозв’язок, джерела формування та розвитку економічної культури, мислення та економічної поведінки.

9. Методика викладання економіки – шлях розвитку економічного мислення особистості. Основи формування економічного мислення. Методичні прийоми і засоби, впровадження яких у навчальний процес дозволить забезпечити розвиток економічного мислення тих, хто навчається.

10. Навчальна програма економічної дисципліни: зміст, структура та методика розробки

11. Основні типи навчальних занять з економіки в середній загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах. Основні вимоги до навчального заняття з економіки, а також методи і прийоми підвищення його ефективності.

12. Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.

13. Методика підготовки та проведення семінарських занять з економіки

14. Розробка елементів навчальних занять з економіки (моделі засвоєння бази знань з економічних тем, методичної карти заняття, плану проведення занять) для різних вікових груп.

15. Методики стимулювання та мотивації до ефективної навчальної діяльності з економічних дисциплін.

16. Особливості викладання економічних дисциплін для різних вікових груп навчання (учні молодшого, середнього, старшого шкільного віку, студенти вищих навчальних закладів).

17. Характеристика системи інформаційно-методичного забезпечення процесу вивчення економіки.

18. Аналіз навчального заняття, його основні компоненти.

19. Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.

20. Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті

21. Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.

22. Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.

23. Контроль як методична проблема. Методичні вимоги до його організації та необхідність їх дотримання.

24. Завдання та функції контролю при вивченні економічних дисциплін.

25. Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.

26.Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.

27.Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».

28.Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.

29.Порівняння сучасних форм і  методів контролю в економічній освіті.

30.Сутність активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Переваги і недоліки методів активного  навчання економіки, сфери їх застосування. Фактори, що підвищують ефективність застосування активних методів навчання економіки.

31. Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.

32.Сучасні засоби навчання в економічній освіті.

33. Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.

34.Методичні рекомендації до розробки та застосування наочних засобів навчання при вивченні економіки відповідно до віку тих, хто навчається.

35.Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.

36. Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.

37.Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.

38.Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.

39.Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.

40.Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті.

41.Аналіз та оцінка результатів дискусії.

42.Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.

43.Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.

44.Типи кейсів та основні вимоги до змісту кейсу.

45.Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.

46.Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки  та проведення. Функції керівника навчальної гри.

47.Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.

48.Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.

49.Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.

50.Сучасні технології навчання в економічній освіті

51.Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.

52.Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.

53.Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.

54.Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.


Нові надходження

Всього підручників:

292