Матеріальне виробництво

21. Два способи виробництва додаткової вартості. Абсолютна та відносна, надлишкова додаткова вартість.

Додаткова вартість - це вартість, що створена понад еквівалента вартості робочої сили. Робочий день – час доби, протягом якого робочий працює на підприємстві капіталіста. Робочий день складається з необхідного і додаткового робочого часу. Абсолютна д.в.-д.в., що виробляється шляхом абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу. Нехай тривалість робочого дня дорівнювала 8 годинам, необхідний і додатковий час був однаковим – по 4 години, Припустимо, що капіталіст збільшив робочий день до 10 годин. Необхідний робочий час не змінився, але додатковий робочий час збільшився на 2 години і складає 6 годин. Норма додаткової вартості зросла, отже, зросла і маса додаткової вартості. Відносна д.в.-д.в., що створюється при незмінному робочому дні за рахунок скорочення необхідного робочого часу  і відповідного збільшення додаткового робочого часу на основі зростання продуктивності праці в галузях, котрі виробляють життєві засоби для найманих робітників та їх родин, або в галузях, котрі виробляють засоби виробництва для цих галузей. Тривалість робочого дня не змінюється, але зменшується необхідний робочий час. Тоді збільшується додатковий робочий час і норма додаткової вартості зростає. Припустимо, що необхідний робочий час скоротився до 2 годин, тоді додатковий робочий час складатиме 6 годин. Надлишкова д.в.-д.в., що отримують окремі капіталісти в результаті зниження індивідуальної вартості їх товарів, у порівнянні з суспільною вартістю, на основі більш високої продуктивності праці на окремих підприємствах, у порівнянні з суспільно нормальним рівнем (новації у процесі виробництва – техніці, технології, організації виробництва, використання більш кваліфікованої робочої сили). Підприємець буде отримувати надлишкову додаткову вартість до того часу, доки ця досконала технологія не розповсюдиться на інші підприємства. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості. Прагнення отримувати надлишкову додаткову вартість є потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.

22. Методи виробництва відносної додаткової вартості: кооперація, мануфактура, машинне виробництво. Кооперацією Маркс назвав таку форму труда, при якій багато осіб планомірно і спільно приймають участь в одному і тому ж процесі труда або в різних, але пов’язаних між собою процесах труда. Кооперативна форма труда була і до капіталізму, але тільки в цьому суспільстві вона стає переважною формою виробництва, причому такою, що базується на найманій праці, і має мету здобуття додаткової вартості. Крупне виробництво, що основане на експлуатації спільного труда, надає ряд переваг, у порівнянні з трудом самостійних ремісників: 1) менш помітні індивідуальні відмінності в праці окремих робітників – відхилення в кращу і в гіршу сторони компенсують один одного і витрати труда відбудуться в межах суспільної норми; 2) досягається економія на засобах виробництва, що здешевлює товари певного підприємства (1 будинок для 100 робітників або 100 будинків для кожного); 3) виникає дух змагання; 4) можливе виконання роботи непосильної окремим робітникам, причому за короткій термін. Результати нової, додаткової продуктивності труда, що виникає завдяки спільної праці, даром достаються капіталісту, тому що він оплачує лише індивідуальну робочу силу. Подальший розвиток простої капіталістичної кооперації приводить до виникнення капіталістичної мануфактури. Мануфактура – це кооперація, що базується на розподілі труда. Робітники спеціалізуються на виконанні окремих операцій, стають віртуозними частковими робітниками. Товар – результат їх спільного труда, ніхто з робітників не може сказати, що він сам його виробив. Товар є результатом функціонування сукупного робітника. Сукупний робітник – складна система взаємозв’язаних робочих сил, які виконують особливі функції в кооперованому труді. Мануфактура сприяє значному підвищенню продуктивності труда у зв’язку зі спеціалізацією робітників, зростанням різноманіття засобів праці, що пристосовують до виконання певних операцій. В той же час робітник, який спеціалізується на виконанні однієї операції має однобокий розвиток. Однобоко розвинутому робітнику вже важко відірватися від капіталу й самому зайнятись виробництвом, тому зростає його залежність від капіталу. Реальне підпорядкування труда капіталу зв’язане з корінним перетворенням продуктивних сил і створенням нового технологічного способу виробництва - мова йде про виникнення крупного машинного виробництва, про перехід від ручного труда до труда за допомогою машин. Це приводить до всебічного розвитку і утвердження капіталістичних виробничих відносин. З розвитком машин робітник  стає начебто живим придатком машини, яка визначає його функції, темп роботи. Проста капіталістична кооперація, капіталістична мануфактура, крупне машинне виробництво сприяли зростанню усуспільнення труда, усуспільнення виробництва.

Змiст

1.Матеріальне виробництво як основна умова існування та розвитку людини та суспільства.

2. Процес праці та його прості моменти.

3. Спосіб виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини. Засоби виробництва

4.Економічні закони та їх об’єктивний характер.

5.Визначення предмета політичної економії. Функції політичної економії.

6.Товарне виробництво: причини виникнення і основні риси.

7.Просте і капіталістичне товарне виробництво: загальні риси та відмінності.

8.Товар та його властивості: споживна вартість і вартість.

9.Подвійний характер праці, втіленої в товарі.

10.Величина вартості. Індивідуальний та суспільно-необхідний робочий час.

11.Продуктивна сила праці та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості.

12.Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.  

13.Сутність і функції грошей.

14.Закон вартості. Функції закону вартості.

15.Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя.

16.Робоча сила як товар. Споживна вартість і вартість товару робоча сила.

17.Робочий день та його структура і границі. Необхідна та додаткова праця.

18.Процес створення і зростання вартості у процесі капіталістичного виробництва.

19.Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.

20.Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.  

21. Два способи виробництва додаткової вартості. Абсолютна та відносна, надлишкова додаткова вартість.

23.Сутність заробітної плати.

24.Основні форми і системи заробітної плати.

25.Номінальна та реальна заробітна плата.

26.Зміст і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.

27.Нагромадження капіталу.

28.Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.

29.Нагромадження капіталу і утворення промислової армії зайнятих. Основні форми безробіття.

30.Процес централізації та концентрації.

31.Кругооборот капіталу і його 3 стадії.  

32. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.

33.Час обороту капіталу і складові частини.

34.Вартість та витрати виробництва.

35.Сутність прибутку. Маса і норма прибутку. Фактори, які визначають норму прибутку.

36.Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.

37.Утворення ціни виробництва.

38.Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку.

39.Закон тенденції норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.

40.Торговий капітал. Сутність та особливості.

42.Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості.

43.Позичковий процент. Норма позичкового проценту: сутність, джерело, норма, тенденція.

44.Банки, їх роль, функції та операції. Види банків. Банківський прибуток.

45.Кредит, його сутність і форми.

46.Акціонерний капітал.

47.Акції, їх види. Курс акцій.

48.Земельна рента та її особливості. Рента і орендна плата.

49. Рента та орендна плата. Ціна землі та її динаміка.

50.Диференційна рента 1і 2.

51. Монополія на землю як об'єкт капіталістичного господарювання і диференційна рента.

53.Відтворення індивідуального та суспільного капіталу.

54.Річний продукт суспільства і його вартісна та натурально-речова форми.

55.Просте відтворення суспільного капіталу. Умови реалізації.

56.Розширене відтворення. Умови реалізації при розширеному відтворенні.

57.Національний доход та фактори його зростання.

58.Виробництво, розподіл і перерозподіл національного доходу.

59.Циклічний характер відтворення в ринковій економіці.

60. Економічні кризи. Матеріальна причина періодичності.

61.Концентрація і централізація виробництва та капіталу.

62.Сутність і форми монополістичних об’єднань.

63.Фінансовий капітал.

64.Міграція капіталу: сутність, можливість, необхідність, основні форми, наслідки.


Нові надходження

Всього підручників:

292