Ландшафтная екология

Тема 7 Гірські та лісові ландшафти

1. Морфологічні одиниці гірських ландшафтів

2. Класифікація гірських ландшафтів

3. Лісова типологія: едафічна сітка, типи лісу

1. Морфологічні одиниці гірських ландшафтів

Диференціація гірських територій більш складна, ніж рівнинних, у зв'язку з появою висотної поясності, яка затушовує інші закономір­ності. Значні відмінності ландшафтів у горах зумовлені як зональними і азональними причинами, так і місцевими орографічними і структурно-літологічними факторами

Орографічні фактори - це експозиція схилів (макросхили, друго­рядні схили), густота ерозійного розчленування, глибина врізу долин, їх напрям тощо. Важливо врахувати солярну експозицію, яка найбіль­шого значення набуває в помірному поясі, і вітрову (циркуляційну). Остання має значення як бар’єр на шляху холодних повітряних мас, який підвищує ефект солярної експозиції на південних схилах і переймає вологу (інтенсифікуючи діяльність циклонів) на навітряних схилах. У бар’єрній тіні можуть утворюватися холодні пустелі (Памір) або між­гірні котловини з більш сухим кліматом. Спостерігається й інверсія висотних поясів, тобто обернена послідовність їх за висотою (Півден­ний Урал).

Хороший приклад впливу структурно-літологічного фактора - Кримсь­кі гори. Тут на глинистих сланцях і пісковиках (таврична формація) ростуть ліси, а на вапняках (юра) - степ. Отже, межа цих порід є межею різних ландшафтів.

Як зазначає А.Г.Ісаченко, гори в плані утворюють ландшафтні яруси:

1) - низькогір’я,

2) - середньогір’я,

3) - високогір’я, що ви­ражає зміну рельєфу за висотою (рис.1,2).

У відзначених ярусах роз­міщені висотні пояси. Приклади поясів: лісовий, гірсько-лучий, льодовиково-нівальний. Як правило, висотна поясність закінчується нівально-льодовиковим поясом, але не всі гори досягають його.

Морфологічні одиниці гірських ландшафтів мають додаткові (специфічні) для гірських ландшафтів морфологічні одиниці:

· літогенетичну стрію;

· морфогенетичну висотну місцевість;

· орокліматичний сек­тор.

 

Рис.1. Схема диференціації ярусів і ландшафтів гірських територій (за А.Г.Ісаченком): яруси:

1 – низькогірний;

2 – середньогірний;

3 – високогірний.

ландшафти:

а,б,г – низькогірні;

в – середньогірні;

д,е - ви­сокогірні.

 

Рис.2. Схема диференціації середньо- та низькогірних ландшафтів

У результаті морфологічні одиниці гірських ландшафтів формують такий ряд:

Ø фація - підурочище - просте урочище - складне урочище - стрія - висотна місцевість - сектор – ландшафт.

Стрія (від лат. – смуга) - це ПТК, який складається з ря­ду літологічно однорідних урочищ у межах однієї висотної місцевості. Стрію можна назвати за її головними властивостями. Наприклад:

· стрія на аргилітово-алевролітових відкладах з вологими ялицевими лісами (Карпати);

· стрія на піщано-глинистих (сарматських) відкладах зі свіжою дібровою (Кодри).

Приклад повної назви стрії: круті пригребеневі схили на пісковиках і пачках флішу з асоціацією чорниці і буяхи на гірських буроземних ґрунтах.

 

Висотна місцевість - це ПТК, що розвивається на основі висотних генетично звязаних комплексів мезоформ рельєфу. Вони можуть виник­нути в процесі розвитку окремих масивів, хребтів, котловин під впли­вом одного з факторів морфогенезу.

Висотні місцевості утворюють ніби певний поверх гірського ландшафту:

· давньольодовикове субальпійське високогір’я (ерозійне);

· крутосхилове ерозійно-денудаційне лісове середньогір’я;

· днище долин з низькими цокольно-алювіальними терасами, з луками на гірсько-дерно­вих ґрунтах тощо.

 

Ландшафтний сектор являє собою вертикальний ряд спряжених ділянок висотних місцевостей (груп стрій), які розвиваються в подібних умовах солярної і циркуляційної експозицій. Отже, вони виділяються за від­мінностями в кліматі, що відбуваються в умовах зволоження біокомпонентів тощо. Так, у ландшафті гірської групи Чорногори південно-західні макросхили дістають за рік на 200...300 мм опадів більше, ніж північно-східні, й середня температура вегетаційного періоду відповідно вища на 2°С. Наприклад, у межах висотної місцевості крутосхилового середньогір’я ландшафту Свидовецького масиву на схилах північно-східної макроекспозиції переважають ялинові ліси, тоді як на пі денно-західному макросхилі - букові.

 

Гірський ландшафт є цілісним багатоетапним позитивним чи від’ємним за формою природним територіальним макроком­плексом, який чітко відокремлений в геологічному фундаменті та рельєфі гірської області й складається з висотних місцевостей. Про його зонально-провінційне положення свідчать біогенні компоненти.

Приклади гірського ландшафту:

· масив Свидовець;

· Ясинська і Марморошська котловини;

· Верхньобистрицький низькогірний амфітеатр тощо.

Міжгірські впадини виділяються в самостійні ландшафти.

Територія, яка характеризується своєрідним висотним спектром знизу до верху, не може розглядатись як єдиний ландшафт, тому що розташована на неоднорідному структурно-літологічному і геоморфологічному фундаменті, в межах різних ярусів, і має різні умови кліматоутворення тощо (рис.1,2).

Іноді ландшафт не виходить за межі одного поясу (наприклад, ландшафт Ужгород-Хустського вулканічного хребта - низькогірний, розташований в поясі букових лісів).

7.2. Класифікація гірських ландшафтів

Питання диференціації й класифікації гірських ландшафтів розглядаються в працях А.Г.Ісаченка (І965(, Г.П.Міллера (І974(, М.М.Рибіна (І974( тощо М.М.Рибін у гірських країнах, крім названих щойно оди­ниць, виділяє також висотні зони, аналоги широтним зонам рівнини (типам ландшафтів(. Узагальнена класифікація гірських ландшафтів на­ведена в табл.2.

Класифікація гірських ландшафтів

Таксономічні одиниці (головні ознаки поділу)

Приклади

 Клас

(оротектонічні, морфоструктурні)

~ рівнинні,

~ гірські ландшафти

Підклас

(ландшафтна

ярус­ність гірської

території)

~ низькогірні,

~ середньогірні,

~ висо­когірні,

~ міжгірських впадин (котловин),

~ високих нагірних рівнин (плоскогір’я)

 Тип

(біокліматичні)

~ гірські лісові,

~ гірські лучні (луго­ві)

Підтип

(зонально-сектор­ні умови)

~ гірсько-лісові помірного клімату,

~ гірсько-лучні прохолодного вологого кліма­ту,

~ середземноморські гірські з вічно­зеленими лісами

Рід

(морфоскульптурні і літогенні особливості)

~ крутосхилове середньогір’я, складене флішем, під лісом,

~ крутосхилове середньогір’я, складене кристалічними породами, нівальне

Вид

(риси висотної пояс­ності)

~ згладжене великосхилове середньогір’я, складене флішем, з буковими, хвойно-буковими і хвойними лісами на бурих лісових грунтах;

~ крутосхилове високогір'я, складене вапняками з субальпійським криволіссям, субальпійськими і альпійськими лу­ками на гірських альпійських рендинах;

~ крутосхилове високогір’я, складене кристалічними породами, з фрагментами суб-анівальних луків на примітивних гірсько-лучних грунтах, з нівальним поясом;

~ міжгірські котловини середньогірного ярусу, заповнені алювіальними відкладами, зі степовою рослинністю на бурих ґрунтах,

~ передгірні горбисті височини, складені мелясами з вічнозеленими лісами на корич­невих лісових ґрунтах

 

У ландшафті Чорногіря в Карпатах слід виділяти два ландшафти:

· середньогірний, переважає гірсько-тайговий пояс,

· у верхній частині - субальпійський з ділянками альпійського.

7.3. Лісова типологія: едафічна сітка, типи лісу

При дослідженні ПТК лісових масивів використовуються лісотипологічні характеристики, які враховують типи умов місцезростання лісу, в основу класифікацій якого покладена едафічна сітка Алексеева-Погребняка, побудована за координатами багатства(трофності) й воло­гості (гідро тропи) місць перебування.

Едафічна сітка Алексевва-Погребняка

(координація типів місцезростання)

Екологічний ряд за ростом вологості,

гідротопи

Екологічний ряд за ростом багатства грунту, трофотопи

Бори

Субори

Сугруди

Груди

0 – Дуже сухі

А0

В0

С0

Д1

1 - Сухі

А1

В1

С1

Д2

2 - Свіжі

А2

В2

С2

Д3

3 - Вологі

А3

В3

С3

Д4

4- Сирі

А4

В4

С4

Д5

5 - Мокрі

А5

В5

С5

Д6

У наведеній сітці вся різноманітність умов росту об’єднуеться в 24 едатопи (типи місцезростання). Характеристика едатопів прово­диться за принципом проф. Д.В.Воробйова, а саме: кожний тип умов місцезростання є сукупністю типів лісу і типів умов середовища, а та­кож господарської діяльності людини.

Тип деревостою

Едатоп або тип умов місцезростання, - найбільша класифікаційна одиниця лісової типології, виділяється за багатством ґрунту й гідро­логічними умовами. Кліматичні (мікрокліматичні) умови можуть бути різними (бори, субори, груди, суг руди).

Тип лісу (сухий, свіжий, сирий тощо) об’єднує лісові та без­лісні ділянки, схожі як за трофністю і вологістю, так і за мікроклі­матичними умовами (отже, це кліматичні варіанти). Виділяють типи лі­су за складом корінного насадження: діброви, бори, бучини, судіброви (сухі, свіжі, сирі тощо).

Умови місцезростання можна визначати за характером ґрунтового покриву (індикатори):

1) неоглеені ґрунти на пісках вказують на сухі умови росту (су­хий бор, сухі луки);

2) неоглеені ґрунти на суглинках - на свіжі умови росту (свіжа діброва тощо);

3) глеюваті ґрунти - на вологі умови росту (волога бучина тощо);

4) глеєві ґрунти - на сирі умови росту (сирі луки);

5) болотні ґрунти - на мокрі умови (болото).

Тип лісу - важлива таксономічна одиниця. На базі аналізу типів лісу будується практика ведення лісового господарства. Тип лісу об’єднує і безлісні ділянки (в такому випадку для цих ділянок вико­ристовується індикаційний метод).

Приклади співвідношення типів умов місцезростання і типів лісу

Тип умов місцезростання, індекс

Тип лісу

Свіжий груд (Д2)

Свіжа букова діброва з дубом черешчатим

Свіжа дубово-грабова бучина

Свіжий сугрудок (С2)

Свіжа грабова субучина

Сирий груд (Д4)

Сирий чорновільховий груд

Типи деревостою в дрібнішою класифікаційною одиницею; врахо­вуються у складі деревостою (у межах типів лісу) як корінні, так і похідні типи.

Тут однакові грунтово-гідрологічні (едатоп) і клі­матичні (тип лісу) умови. Приклади окремих типів деревостою: буково-дубовий (свіжої бучини), буковий (свіжої букової діброви) тощо.

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292