Конституційне право України як провідна галузь національного права України

"Конституційне право України"

На тему

"Конституційний Суд України"

Тернопіль План лекції

Вступ..............................................................................................

Поняття Конституційного Суду України........................................ 4

Порядок формування Конституційного Суду України...................

Функції та повноваження Конституційного Суду України 12

Структура та організація (порядок) діяльності 17 Конституційного Суду України       

Висновки........................................................................................

Список використаних джерел................................................

Вступ

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції, основним призначенням якого є вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України. Наявність органу конституційної юрисдикції є важливою умовою побудови демократичного суспільства.

Створення Конституційного Суду в Україні нерозривно пов'язане з прийняттям Конституції України в 1996 р.

Конституцією України й Законом України „Про Конституційний Суд України" визначено конституційно-правовий статус цього органа, його роль і місце у системі державних органів України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються Верховною Радою України, Президентом України та з'їздом суддів України (по 6 суддів відповідно). Судді призначаються на 9 років без права повторного призначення.

У сучасних умовах зростає роль і значення Конституційного Суду України як арбітра між різними гілками влади, різними державними інституціями.

Метою даної лекції є дослідження конституційно-правового статусу Конституційного Суду України, його місця та ролі в системі органів державної влади України.

1. Поняття Конституційного Суду України

Проблема правового захисту конституції набула актуальності з часу появи перших конституційних актів. Так, достовірно відомим є судовий прецедент у справі Холмса проти Уолтона, що мав місце у 1780 р. У північноамериканському штаті Нью-Джерсі, коли закон штату було визнано таким, що не відповідає конституції штату, а в 1803 р. Верховний Суд США вперше прийняв рішення у справі Мербері щодо неконституційності загального федерального закону.

На кінець XIX ст. У ряді європейських країн (Данія, Норвегія, Франція, Швейцарія та ін.) Утверджується практика судового і парламентського контролю за дотриманням конституції, а вже на початку XX ст., після Першої світової війни з'являються перші спеціалізовані органи правової охорони конституції - конституційні суди.

На сьогодні у світі сформувалося кілька основних моделей спеціального правового захисту конституцій:

•  Американська модель (США, Бразилія, Аргентина та ін.) Передбачає здійснення конституційної юрисдикції судами загальної юрисдикції, як правило, верховними судами держави;

•  Романо-германська модель (Австрія, Німеччина, Польща та ін.) Ґрунтується на формуванні спеціальних органів конституційної юстиції - конституційних судів, конституційних рад тощо;

•   Мусульманська та традиційна моделі (Мавританія, Лесото та ін.) Передбачає здійснення конституційної юстиції вищими релігійними або традиційними органами (ради духовенства, ради вождів тощо).

Для вітчизняної конституційної теорії та практики спеціальні органи захисту конституції були практично невідомі до 90-х років XX ст. Правова охорона українських радянських конституцій покладалася на вищі органи державної влади та управління, які здійснювали дві основні функції - контроль за дотриманням радянських конституцій і забезпечення відповідності конституцій радянських союзних республік Конституції СРСР.

Спробу формування постійно діючого державного органу правового захисту конституції у колишньому СРСР прийнято пов'язувати з прийняттям 1 грудня 1988 р. Закону СРСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного закону) СРСР», який передбачав створення Комітету конституційного нагляду СРСР. Наглядові та контрольні повноваження цього спеціалізованого органу правового захисту радянської конституції закріплювалися в Законі СРСР «Про конституційний нагляд в СРСР». Але цей Комітет навряд чи можна вважати органом конституційної юстиції, оскільки він існував як своєрідний «додаток» до з'їзду народних депутатів СРСР, який і вирішував основні питання конституційного нагляду і контролю в СРСР. До того ж, розпад колишнього СРСР не дав можливості еволюціонувати Комітету конституційного нагляду СРСР у повноцінний самостійний постійно діючий орган конституційної юстиції'.

В Україні ж радянської доби Комітет конституційного нагляду УРСР, передбачений ст. 112 Конституції УРСР 1978 р., після внесення до неї змін 21 жовтня 1989 р., взагалі не був сформований. Натомість, після внесення змін до ст. 112 Конституції УРСР в 1990 р., передбачалося формування більш прогресивного органу правового захисту конституції - Конституційного Суду УРСР, склад якого мав обиратися Верховною Радою УРСР, але цей орган так і не був сформований.

Лише після здобуття Україною незалежності в 1991 р. Вдалося розпочати формування спеціалізованого органу правового захисту Конституції України - Конституційного Суду України. 3 липня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про

Конституційний Суд України», який визначив порядок формування й основні функції цього органу конституційної юстиції незалежної України.

Утім, діяльність Конституційного Суду України в період 1992-1996 рр. Була малоефективною тому, що Верховна Рада України обмежилася лише призначенням першого Голови Конституційного Суду України Л.П. Юзькова. Спроби обрати Верховною Радою України заступника Голови та суддів Конституційного Суду України виявилися безуспішними.

У зазначений період основні функції щодо правового захисту Конституції України здійснювалися Президентом України і Верховною Радою України.

Після прийняття нині чинної Конституції України від 28 червня 1996 р., що чітко визначила систему правового захисту Основного Закону, було ухвалено новий Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., який і поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України, у його вузькому розумінні, слід вести з 1996 р., коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України.

За десятирічний період діяльності (1996-2006 рр.) Конституційний Суд України став одним із найважливіших інститутів правової держави, формування якої проголошує Конституція України. Його рішення і висновки сприяли ефективному правовому захисту Основного Закону, вдосконаленню правових механізмів реалізації та гарантування основних конституційних прав і свобод людини і громадянина, упередженню і вирішенню конституційних конфліктів у державі, формуванню позитивного політичного іміджу України як правової держави.

Водночас, в 2005 р., після того як закінчився дев'ятирічний термін повноважень більшості суддів Конституційного Суду України, Верховна Рада України своєчасно не призначила суддів Конституційного Суду України від парламенту і не привела до присяги суддів Конституційного Суду України, призначених Президентом України та з'їздом суддів. Тим самим фактично було призупинено діяльність Конституційного Суду України.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

За своєю суттю, Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Не випадково саме у розд. VIII «Правосуддя» Конституції України зазначено, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного Суду України в системі судової влади України.

Конституційний Суд України також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина і виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції, рішення і висновки якого є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади.

За період свого існування Конституційний Суд України набув значного авторитету в суспільстві та державі. Слід сподіватися, що й надалі цей орган конституційної юрисдикції буде ефективно здійснювати завдання і функції, визначені для нього Конституцією та законами України.

2. Порядок формування Конституційного Суду України

Порядок формування Конституційного Суду України є спеціальним правовим механізмом, що забезпечує незалежність цього органу конституційної юрисдикції, рівне представництво в ньому вищих органів державної влади та гарантованість легітимності Конституційного Суду України. Цей порядок регулюється ст. 148 Конституції України та ст.ст. 6,7,8 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.

Згідно з Конституцією України, Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Утім, не кожна особа може бути кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України. Відповідно до ст. 16 Конституції України, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Як правило, виникає питання щодо попередньої професійної діяльності кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. Досвід формування першого повного складу Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що кандидатури суддів Конституційного Суду України рівною мірою були представлені найбільш відомими практичними працівниками у сфері юриспруденції, вченими-правознавцями та професорсько-викладацьким складом вищих закладів освіти.

Кандидати, які відповідають вимогам Конституції та Закону України «Про Конституційний Суд України», призначаються главою держави, парламентом і з'їздом суддів відповідно до спеціальної процедури.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України

Передбачає, що глава держави попередньо здійснює консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів. У разі узгодження запропонованих главою держави кандидатур Президент України видає відповідний указ, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, наприклад, при досягненні ним 65 років, Президент України у місячний строк призначає на цю посаду іншу кандидатуру.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України передбачає, що Верховна Рада України призначає суддів таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України можуть вноситися Головою Верховної Ради України або не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому, депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у відповідному порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, парламент у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписується постанова Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України з'їздом суддів України

Передбачає, що з'їзд суддів України, за пропозицією делегатів цього з'їзду, відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті такого голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписується рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України, яку він складає на засіданні Верховної ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніше як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України.

Текст присяги закріплено в ст. 17 Закону України «Про Конституційний Суд України»: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина.»

У зв'язку з формуванням Конституційного Суду України набуває важливості питання конституційно-правового статусу судді Конституційного Суду України, який визначається Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» та законами України про статус суддів і не може бути обмежений при введенні воєнного чи надзвичайного стану в Україні.

Конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України - це вид конституційно-правових відносин, пов'язаний з набуттям і припиненням повноважень судді Конституційного Суду України, здійсненням ним своїх конституційних прав і обов'язків і гарантіями діяльності суддів.

Сутність і зміст правового статусу судді Конституційного Суду України найбільш рельєфно відображується в їх повноваженнях. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Конституційний Суд України», суддя Конституційного Суду України здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ.

Суддя Конституційного Суду України має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,

Органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом України.

Суддя Конституційного Суду України також має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України, але - лише з тих справ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи висновок. Важливим елементом конституційно-правового статусу судді Конституційного Суду України є гарантії його діяльності, тобто умови і юридичні засоби діяльності судді Конституційного Суду України. До юридичних гарантій діяльності суддів відносяться принципи незалежності суддів, суддівський імунітет та індемнітет, соціальне і побутове забезпечення суддів та ін.

Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються законами України, крім тих законів, або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

На суддів Конституційного Суду України поширюється суддівська недоторканість. Так, ст. 28 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначає, що суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом, тобто йдеться про суддівський імунітет.

Суддівський індемнітет передбачає, що судді не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Суттєвим елементом гарантій діяльності судді Конституційного Суду України є його соціальне і побутове забезпечення. Відповідно до ст. 29 Закону про Конституційний Суд України, судді одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, у тому числі й встановленими Законом України «Про статус суддів».

Строк конституційних повноважень судді Конституційного Суду України складає дев'ять років. Повторне призначення на посаду судді Конституційного Суду України однієї і тієї ж самої особи забороняється Законом Про Конституційний Суд України.

Законом України «Про Конституційний Суд України» передбачені підстави дострокового припинення повноважень судді (ст. 23):

1)                Закінчення строку призначення;

2)                 Досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;

3)                 Неможливості виконувати свої обов'язки;

4)                 Порушення вимог щодо заборони перебування судді в політичних партіях і профспілках, мати представницький мандат, виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої;

5)                 Порушення суддею присяги;

6)                 Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7)                 Припинення його громадянства;

8)                 Визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9)                                          Подання суддею заяви про відставку або про звільнення з по сади за власним бажанням.

3. Функції та повноваження Конституційного Суду України

Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України. Під функціями Конституційного Суду України слід розуміти основні напрямки і види діяльності Конституційного Суду України, що здійснюється відповідно до Конституції та законів України.

Пріоритетною функцією Конституційного Суду України є, безперечно, здійснення конституційного судочинства в Україні! Утім, ця функція - не єдиний напрямок діяльності Конституційного Суду України, яка є досить багатоманітною і складається з різних функцій.

Функції Конституційного Суду України класифікуються, в першу чергу, за об'єктами та способами і засобами діяльності Конституційного Суду України.

Об'єктами діяльності Конституційного Суду України є Конституція України, закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України та правові акти Автономної Республіки Крим, щодо яких Конституційний Суд України приймає рішення і висновки. Норми зазначених нормативно-правових актів об'єднані в основних інститутах конституційного права України, а отже, класифікація функцій Конституційного Суду України за об'єктами його діяльності збігається з класифікацією предметних інститутів цієї галузі права. Тобто об'єктами діяльності Конституційного Суду України є:

•   Основи конституційного ладу України;

•   Конституційно-правовий статус людини і громадянина;

•   Форми безпосередньої демократії;

•  Основні засади організації та діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Рішення та висновки Конституційного Суду України в 1996-2005 рр. Приймалися стосовно:

•  Основ конституційного ладу України (народний суверенітет, правова держава, соціальна держава, поділ влади, державні символи України);

•  Прав і свобод людини та громадянина (місце проживання, майно вий стан, незворотна сила законів, принцип презумпції невинуватості, право на життя, захист конфіденційної інформації, право на свободу об'єднання, право на свободу зборів, мітингів і демонстрацій, право на участь в управлінні державними справами, виборче право, право на доступ до державної служби та ін.);

•   Безпосередньої демократії (всеукраїнський та місцеві референдуми, вибори);

•  Верховної Ради України (статус Верховної Ради України, по рядок формування і припинення повноважень Верховної Ради України, повноваження Верховної Ради України, статус народного депутата України, Уповноважений Верховної Ради України);

•  Президента України (повноваження Президента України);

•  Кабінету Міністрів України (повноваження Кабінету Міністрів України, статус члена Кабінету Міністрів України, формування Кабінету Міністрів України, інші органи виконавчої влади);

•  Конституційного Суду України (повноваження Конституційного Суду України);

•  Органів судової влади (повноваження судів, гарантії функціонування судів, статус суддів, суди загальної юрисдикції, господарські суди, Вища рада юстиції);

•   Прокуратури (повноваження прокуратури);

•  Автономної Республіки Крим (статус Автономної Республіки Крим, Конституція Автономної Республіки Крим, предмет відання Автономної Республіки Крим), місцевого

Само врядування (статус органів місцевого самоврядування, статус депутатів і посадових осіб органів місцевого самоврядування, особливості здійснення місцевого самоврядування).

За способами і засобами функції Конституційного Суду України можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення; правової охорони Конституції; забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція); здійснення конституційного правосуддя тощо.

Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Автономної Республіки Крим, тобто контролює їх відповідність Конституції України.

Зміст функції офіційного тлумачення визначається винятковими повноваженнями Конституційного Суду України офіційно тлумачити Конституцію та закони України. Рішення та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційного права, вони не потребують затвердження з боку будь-якого органу державної влади, а також не можуть бути піддані сумніву чи проігноровані.

Реалізуючи функцію правового захисту Основного Закону, Конституційний Суд України здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України й офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Тим самим Конституційний Суд України упереджує порушення Конституції України та скасовує правові акти, що є неконституційними.

Арбітражна функція Конституційного Суду України полягає в тому, що цей орган державної влади є важливим елементом системи стримування і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами. Незалежність як основний принцип організації та діяльності Конституційного Суду України і рівне представництво в його складі представників усіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство і приймати рішення і висновки, що не піддаються ревізії і є обов'язковими для всіх гілок влади в Україні.

Важливою функцією Конституційного Суду України є функція конституційного правосуддя, яка підкреслює належність Конституційного Суду України до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі.

Учені називають й інші функції Конституційного Суду України: інтеграційну, правотворчу, політичну

 Тощо, що у своїй сукупності утворюють систему функцій Конституційного Суду України.

З метою реалізації функцій Конституційного Суду України Конституція (ст.ст. 150,151,152), Закон України «Про Конституційний Суд України» (ст.ст. 13,14) та інші закони України визначають повноваження Конституційного Суду України.

Під повноваженнями Конституційного Суду України слід розуміти права й обов'язки цього органу державної влади, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій.

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у таких справах.

1.   Щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Автономної Республіки Крим. Перевірці відповідності Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд України не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів.

Розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України за зверненням (конституційним поданням) уповноважених суб'єктів.

Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). При цьому, визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами повторно в тій самій редакції;

2.   Про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду України є неконституційним, він втрачає обов'язковість для України.

Коли йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом України висновку щодо його неконституційності, Верховна Рада України не може надати згоди на його обов'язковість;

3.   Про додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Перевірці Конституційного Суду України підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується: ініціювання відповідним складом Верховної Ради України питання про усунення Президента України з поста в по рядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій; розгляду на засіданні парламенту висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії; прийняття Верховною Радою України рішення про звинувачення Президента України; прийняття Верховною Радою України рішення про звернення до Конституційного Суду України за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний Суд України виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи повинен бути припиненим;

4.   Щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України нормативних положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз'яснень щодо цього. При цьому, Конституційний Суд України уповноважений з'ясовувати і роз'ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до Конституції та законів України зміни чи доповнення.

Закон України «Про Конституційний Суд України» містить і законодавчі обмеження повноважень Конституційного Суду України. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

4. Структура та організація (порядок) діяльності Конституційного Суду України

Конституційний Суд України як єдиний колегіальний орган конституційної юстиції в Україні має певну організаційну структуру, яка дозволяє йому ефективно здійснювати свої основні повноваження.

Під структурою Конституційного Суду України слід розуміти його внутрішню організаційну побудову.

Структура Конституційного Суду України визначається Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р. Й передбачає порядок формування таких органів, посадових осіб і структурних підрозділів Конституційного Суду, як Голова Конституційного Суду України, заступники Голови Конституційного Суду України, колегії суддів Конституційного Суду України, комісії суддів Конституційного Суду України й Апарат Конституційного Суду України.

Після того, призначені судді Конституційного Суду України склали присягу і набули своїх повноважень, формуються керівні органи Конституційного Суду України - Голова Конституційного Суду України та заступники Голови Конституційного Суду України.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів із будь-яким числом кандидатур. Обраним на посаду Голови Конституційного Суду України вважається кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду України.

До повноважень Голови Конституційного Суду України належить: організація роботи колегій суддів Конституційного Суду України, комісій та Секретаріату; скликання і проведення засідань, пленарних засідань Конституційного Суду України; розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду України; здійснення інших повноважень, передбачених чинним законодавством.

Заступники Голови Конституційного Суду України обираються за пропозицією Голови лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів у порядку, передбаченому для обрання Голови Конституційного Суду України. Заступники виконують за дорученням Голови Конституційного Суду України окремі його доручення.

У складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів:

•  Для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями;

•  Для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.

Колегії суддів Конституційного Суду України утворюються на засіданні Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. На цьому засіданні затверджується також склад колегій суддів, призначаються секретарі цих колегій. До 2005 р. В Конституційному Суді України діяло три колегії суддів: перша, друга і третя. Колегії суддів проводять основну роботу щодо вирішення питань стосовно відкриття чи відмови у відкритті провадження у справі. Вони розглядають, вивчають і досліджують подання чи звернення і, якщо вбачають підстави для відкриття конституційного провадження чи відмови у відкритті конституційного провадження, приймають відповідну процесуальну ухвалу.

Допоміжними органами Конституційного суду України є постійні та тимчасові комісії

Конституційного Суду України. Постійні комісії, із числа суддів Конституційного Суду України, утворюються на засіданні Конституційного Суду України і є допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності Конституційного Суду України. Традиційними постійними комісіями Конституційного Суду України є: 1) Комісія з питань регламенту та етики; 2) Комісія з питань бюджету та кадрів; 3) Комісія з питань наукового та інформаційного забезпечення; 4) Комісія з міжнародних зв'язків. У разі необхідності Конституційний Суд України може створити нові комісії або реорганізувати існуючі.

З метою додаткового дослідження питань, пов'язаних із конституційним провадженням у справі, Конституційний Суд України створює тимчасові комісії із залученням до роботи у них фахівців із відповідних галузей права.

З метою забезпечення ефективної діяльності Конституційного Суду України створюється Апарат Конституційного Суду України у складі:

•   Секретаріату;

•   Служби Голови Конституційного Суду України та заступників Голови Конституційного Суду України;

•   Служби кожного із суддів Конституційного Суду України;

•  Інших підрозділів.

Важливим елементом структури апарату Конституційного Суду України є Секретаріат Конституційного Суду України. Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником Секретаріату, який призначається Конституційним Судом України за поданням Голови Конституційного Суду України з числа громадян України, що мають право обіймати посаду професійного судді, здійснює організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України.

Служби Голови Конституційного Суду України та заступників Голови Конституційного Суду України та кожного із суддів є групами наукових консультантів і помічників суддів Конституційного Суду України, які є патронажною службою Голови та суддів Конституційного Суду України.

Матеріали діяльності Конституційного Суду України зберігаються в Архіві Конституційного Суду України, який є структурним підрозділом Конституцій

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292