Колоніальна політика Англії

6 Ірл. пит. та конст криза напередодні ПСВ.  

Напруженою була ситуація в Ірландії. Коли в результаті прийняття парламентом серії аграрних законів на початку ХХ ст. відбулося відновлення в Ірландії дрібної селянської власності, що сприяло вирішенню найболючішої – земельної – проблеми, на передній план вийшла проблема самоупр Ірл. На поч. ХХ ст. зародилася нова течія  ірл. нац. руху під назвою «шин фейн» («ми самі») на чолі  А.Гріффітом, В 1905 р. рух «шин фейн» оформився в політичну партію. Головна ідея програми Гріффіна полягала в  збереженні  і подальш. розвиток ірл. як нації – справа самого ірландського народу. Програма шин фейнерів передб. значне поширення самодопомоги в економічній сфері, наголошувала на створенні вітчизняної промисловості.  Звідси витікали їх практичні пропозиції: застосування протекціонізму, бойкот англійських товарів, зміцнення торгівельних зв'язків  з іншими країнами, обминаючи Англію тощо. В соц.-пол. області програма передб. поступове зосередж. в руках ірландців шкільної справи, судових установ, організацію національної армії, створення парламенту, який повинен взяти у свої руки верховну владу на острові. Паралельно Ірландська соц. партія на чолі з Дж.Коннолі, яка була утворена в 1898 р., висунула гасло незалежної соціалістичної ірландської республіки  Залежний від голосів ірландської фракції в парламенті ліберальний уряд був змушений піти на поступки і в квітні 1912 р. вніс до палати громад новий білль про гомруль для Ірландії. Після його прийняття палатою громад, палата лордів двічі його відхиляла, але тепер вже не могла відкинути остаточно – білль про гомруль для Ірландії став законом в травні 1914 р. Оскільки консерв не мали можливості відхилити білль, вони виступили проти поширення гомрулю на Ольстер (шість найбільш розвинутих графств півночі Ірландії). Близько половини населення Ольстера складали протест, серед яких протягом поколінь виховувалася ненависть  до ірландських католиків. Консерва підтримали ольстерських екстремістів (оранжистів) у створенні в цьому районі збройних загонів. Восени 1912 р.оранжисти заклик. силою перешкодити поширенню гомруля на «протестантські» графства Ірландії. Створені  збройні загони нараховували 100 тис. Ірландці південної частини країни, побоюючись вторгнення загонів Карсона( їх лідер), також були змушені озброюватися.Почали створюватися загони волонтерів, які весною 1914 р. нараховували до 70 тис. чол.Загроза гром війни  Апогей весна 1914 р., коли уряд прийняв рішення ввести в Ольстер війська, щоб забезпечити там порядок, однак офіцери регулярних частин британської армії відмовилися виконати наказ військового міністра ліберального уряду. Це був найсерйозн. прояв збою в функціонуванні британської політичної системи. Парл. і уряд виявилися нездатними примусити держ. апарат виконувати прийнятий закон. Ситуація набула такого критичного стану, що Вел. Брит опинилася на межі громадянської війни. Уряд був змушений піти на поступки. Білль про гомруль було змінено таким чином, що Ольстер опинився поза сферою його дії. З початком  війни запровадження гомрулю було відкладено

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292