Государственное регулирование экономики

Тема 11. Государственное регулирование социального развития и повышения уровня жизни населения.

1. Государственное регулирование уровня доходов и потребления населения.

2. Система показателей плана социального развития и повышения уровня жизни населения.

3. Планирование реальных доходов населения.

4. Планирование общественных фондов потребления.

5. Баланс денежных доходов и расходов населения.

Основные сроки темы: уровень жизни, средний совокупный доход семьи, показатели уровней потребления товаров и платных услуг; минимальный потребительский бюджет; бюджет минимального достатка (социальный минимум); номинальные доходы; реальные доходы; общественные фонды потребления; баланс денежных доходов и расходов населения.  

1.Государственный регулирования уровня доходов и потребления населения

Особенностью социальной политики Украины в переходный период является предоставление приоритета проблемам социальной защиты населения, повышение роли личного трудового дохода и ликвидации системы удержаний, формирование нового механизма финансирования и регулирования развития социальной сферы.

Целью государственного регулирования доходов и потребления является социальная защита населения от роста цен для гарантированного обеспечения прожиточного минимума граждан. Для этого используют следующие меры:

·                     определяют минимальные потребительские бюджеты, прожиточный минимум, минимальную заработную плату;

·                     создают пенсионные фонды и фонды социальной помощи;

·                     меняют условия оплаты труда, разрабатывают новую систему пенсий, пособий, стипендий, ставок и окладов в бюджетных организациях с их финансовым обеспечением;

·                     вводят систему индексации зарплаты, доходов и сбережений населения в связи с инфляцией;

·                     разрабатывают общегосударственные и региональные программы помощи отдельным слоям населения;

·                     реализуют мероприятия по защите внутреннего потребительского рынка;

·                     создают в отдельные периоды систему нормированного распределения продуктов по карточкам или бонами;

·                     формируют государственные страховые фонды продовольствия и промышленных товаров, если возникла необходимость ввести карточную систему.

Средствами и условиями реализации государственной защиты (поддержки) населения являются: принятие соответствующих законодательных актов;формирования социальных прогнозов; определения показателей социально-экономических нормативов и показателей социальной защиты и уровня жизни в государственных индикативных планах; разработка и реализация социальных целевых комплексных программ; усовершенствование системы налогообложения доходов населения; регулирования процентных ставок на вклады, введение системы фиксированных или предельных цен на некоторые виды товаров и услуг населению.

На макрорівні функції державного регулювання рівня життя і соціального захисту населення виконують Міністерство економіки і Міністерство праці та соціальної політики України.

2. Система показників плану соціального розвитку та підвищення рівня життя населення.

За умов недосконалості ринкових механізмів головною формою державного регулювання є планові розробки системи показників, які характеризують матеріальні основи, стан і розвиток рівня життя населення.

Під рівнем життя розуміють ступінь задоволення потреб людей необхідними їм матеріальними та духовними благами. Рівень життя означає як живе населення, яке має житло, як проводить свій вільний час, соціальний стан та інше.

Для характеристики рівня життя у державних планах використовується система натуральних та вартісних показників. Зведений план підвищення рівня життя та соціального розвитку містять синтетичні показники, які в узагальненому вигляді відображають потреби населення як в матеріальних так і в духовних благах, а саме:

1. Номінальні та реальні доходи населення.

2. Суспільні фонди споживання.

3. Обсяг платних послуг.

4. Загальний обсяг споживання матеріальних благ та послуг.

5. Середньомісячна заробітна плата робітників та службовців.

6. Динаміка реальної заробітної плати.

7. Стан споживчого ринку.

8. Соціальні гарантії малозабезпеченим верствам населення.

Поряд з цими показниками до зведеного плану підвищення рівня життя включають показники, що характеризують окремі сторони добробуту населення. До них відносяться:

1. Споживання продуктів харчування і основних непродовольчих товарів в розрахунку на душу населення.

2. Забезпеченість сімей предметами довгострокового вжитку.

3. Забезпеченість населення житловою площею, школами, дитячими дошкільними закладами, лікарнями тощо.

Всього до плану соціального розвитку та підвищення рівня життя населення визначено близько 200 показників, рівень яких залежить від планування житлового будівництва, освіти, побутового обслуговування, комунального господарства та інше.

Важливе значення має розрахунок середнього сукупного доходу сім'ї та середнього сукупного доходу на особу. Останній показник є основою для визначення щомісячної допомоги на дітей до 16 років (учнів - до 18 років), грошових виплат матерям (батькам), що доглядають троє і більше дітей віком до 16 років тощо.

Індекси споживчих цін прожиткового мінімуму визначають стосовно фіксованого набору матеріальних благ та послуг, що введені до мінімального споживчого бюджету. Державний комітет статистики України ці індекси розраховує за власною методикою, а прогнозно-плановий період оцінює у зв'язку з інфляційними очікуваннями.

Показники рівнів споживання товарів і платних послуг характеризують середні рівні споживання населенням найважливіших продовольчих товарів (м'ясо, молоко, яйця, хлібопродукти, картопля, овочі) та платних послуг. Визначати середні рівні споживання продовольчих товарів на перспективу дають змогу балансові розрахунки валових ресурсів зерна, картоплі, овочів, м'яса, молока, яєць, які ведуть під час складання прогнозів розвитку агропромислового комплексу. Обсяг споживання платних послуг визначають відповідно до прогнозу доходів та структури витрат населення на підставі планів споживчих бюджетів і балансу грошових доходів і видатків.

Основою системи державного регулювання добробуту і доходів населення є показники соціальних гарантій населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, мінімальні рівні оплати праці, пенсій, стипендій, допомог та ін.

Мінімальний споживчий бюджет - це головний соціальний критерій, який визначає межу бідності і реальний рівень життя населення, можливість отримання послуг установ охорони здоров'я, житлово-комунальних тощо.

Для характеристики рівня життя можна використовувати ще один показник - бюджет мінімального достатку (соціальний мінімум), у який входить ширший і більш якісний асортимент товарів та послуг, що забезпечує родині потрібний достаток.

Структура прогнозованого нормативного МСБ така сама, як і звітного (табл.1). Розробляють лише його витратну частину, яка охоплює витрати на споживання продовольчих і непродовольчих товарів, послуг, внески і платежі.

Таблиця 1 Структура мінімального споживчого бюджету (грн. за рік на особу)

 

Показники

Усього

У тому числі

на дитину

на дорослого

На людину пенсійного віку

1. Продукти харчування

2.Непродовольчі товари у тому числі

а) одяг, білизна, взуття

б) предмети гігієни, санітарії, ліки

в) предмети культурно-побутового призначення та господарського вжитку

з них

іграшки, спорттовари, шкільне приладдя, товари тривалого вжитку, господарські товари, меблі тощо

г) товари для ведення особистого підсобного господарства

3. Послуги

а) житлово-комунальні

б) побутові

в) транспортні

г) зв'язку

д) дитячих установ

е) культури, освіти, відпочинку

4. Податки, внески, платежі

5. Алкогольні напої, тютюн

Усього за рік

Усього за місяць

 

3. Планування реальних доходів населення.

Головним синтетичним показником рівня життя населення є реальні доходи, які відображають частку населення у національному доході, що використовується.

Розрізняють поняття:

1) номінальних;

2) реальних доходів населення.

Номінальні доходи - це сума грошових, натуральних і доходів у вигляді так званого безплатного споживання суспільних благ.

Реальні доходи характеризують кількість придбаних матеріальних благ та послуг з урахуванням зміни роздрібних цін, а також витрат на виплату податків та інших обов’язкових платежів.

Реальні доходи, як узагальнюючий показник рівня життя населення, відображають частку національного доходу, яку безпосередньо використовують на споживання і нагромадження. До реальних доходів належать усі види грошових доходів населення, натуральні доходи колгоспників, фермерів, натуральні доходи від особистого підсобного господарства і доходи, отримувані у вигляді безоплатних послуг з суспільних фондів споживання (не враховуючи зношення основних невиробничих фондів).

Показник реальних доходів населення за економічним змістом відповідає фонду споживання у національному доході без тієї частки, яку споживають у галузі науки й управління. Тому прогнозні та планові розрахунки цього показника безпосередньо пов'язані з розрахунками національного доходу та його розподілу.

У практиці інших держав показник реальних доходів населення визначають шляхом коригування показника грошових доходів населення на індекс споживчих цін. В Україні прогнозування і планування реальних доходів пов'язане з розрахунком і використанням таких трьох показників: номінальні доходи, реальні доходи, кінцеві (реально використовувані) доходи.

Реальні доходи визначають на підставі величини кінцевих (реально використовуваних) доходів. Кінцеві доходи менші від реальних на величину приросту заощаджень населення і внесків до державних і громадських організацій, фондів.

Розрахунок кінцевих доходів населення потребує послідовного визначення таких складових:

1) номінальних доходів (грошових, натуральних, матеріального споживання в закладах, що надають суспільні послуги);

2) грошових доходів, не використаних для придбання товарів;

3) зміни заощаджень населення;

4) сальдо операцій за переказами та акредитивами.

Кінцеві (реально використовувані) доходи населення спочатку розраховують у цінах відповідних років, а пізніше - у порівняльних цінах. Для перерахунку кінцевих доходів у порівняльних цінах їх коригують на прогнозований індекс споживчих цін. В узагальненому вигляді розрахунок кінцевих доходів населення виконують за схемою, наведеною у табл. 2

Таблиця 2 Розрахунок кінцевих (реально використовуваних) доходів населення

 

Показники

Сума, млн. грн.

1. Грошові доходи - всього (зарплата, грошові доходи членів селянських спілок тощо, пенсії, допомоги, стипендії, надходження з фінансової системи)

2. Грошові доходи, витрачені на оплату послуг, обов'язкових платежів і добровільних внесків

3. Зміна заощаджень населення (зміна залишку вкладів в ощадних і комерційних банках, купівля чи продаж облігацій, інших цінних паперів, зміна залишку наявних грошей (на перспективу не враховують) на руках у населення)

4. Грошові доходи, використовувані для придбання товарів (1-2±3)

5. Натуральні доходи (у селянських спілках І від особистого підсобного господарства, мисливства, рибальства тощо)

6. Матеріальні затрати закладів невиробничої сфери, що обслуговують населення (матеріальні затрати, споживання енергії, газу, води; зношування державного житлового фонду тощо) і які відшкодовують з бюджету

7. Валова продукція житлово-кооперативного будівництва (у цінах відповідних років)

8. Кінцеві (реально використовувані) доходи у цінах відповідних років (4+5+6+7)

9. Кількість населення (середньорічна), тис. осіб

10. Реальні доходи на особу (в цінах відповідного року), грн. (8:9)

11. Індекс цін і тарифів

12. Кінцеві (реально використовувані) доходи у співставних цінах (8*11)

13. Реальні доходи на особу у співставних цінах (12:9), грн.

14. Динаміка (зміна) реальних доходів на особу. % до попереднього періоду

 

Кожний показник кінцевих доходів визначають для населення в цілому, а також для окремих соціальних груп. Динаміку реальних доходів населення визначають за допомогою Індексів, які дають змогу відобразити зміну цих доходів у порівняльних цінах.

Доходи населення формують на підставі їхніх складових: грошових (включаючи оплату праці, грошові виплати з суспільних фондів споживання) і натуральних.

4. Планування суспільних фондів споживання.

Іншим узагальнюючим показником рівня життя населення є суспільні фонди споживання. Суспільні фонди споживання – це частина фонду споживання в національному доході, яка характеризує обсяг матеріальних благ і послуг, які надає населенню держава безоплатно або на пільгових умовах, а також грошові виплати, які не є оплатою за працю.

Існує два джерела утворення суспільних фондів споживання:

1. Асигнування із державного бюджету.

2. Кошти підприємств, сільськогосподарських підприємств та суспільних організацій.

В суспільному фонді споживання виділяють 2 частини:

1. Матеріальна база для функціонування безоплатного та пільгового обслуговування населення.

2. Фонд грошових індивідуальних виплат (пенсії, допомоги, стипендії ).

Обсяг першої частини визначається та обґрунтовується при розробці плану розвитку відповідних галузей сфери обслуговування. Обсяг другої частини визначається при плануванні пенсій, допомог, стипендій, виходячи із кількості громадян відповідних категорій ( пенсіонери, студенти та інші ) та чинного законодавства.

В основі прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання є групування окремих елементів за їхнім призначенням:

- утримання і виховання дітей,

- підготовка кадрів,

- охорона здоров'я та відпочинок населення,

- утримання пенсіонерів і непрацездатних членів суспільства,

- суспільне культурно-побутове обслуговування населення.

Для кожної групи є окремі статті витрат, подані за джерелами їх формування, а саме: кошти державного бюджету, підприємств, спеціально створених позабюджетних фондів, профспілок та інших джерел.

Показники суспільних фондів споживання розраховують для України в цілому (у вартісному вираженні) і на особу (у вартісному вираженні і у відсотках до базового чи попереднього року). Схема такого розрахунку наведена у табл. 3

Таблиця 3 Суспільні фонди споживання

 

Показники

Всього

Утому числі з коштів

Держав-ного бюджету

Підпри-ємств

КСП

Спеціаль-них позабюд-жетних фондів

Проф-спілок

Інших

джерел

1 . Утримання і вихо- вання дітей та підлітків

2. Підготовка кадрів

3. Охорона здоров'я та відпочинок населення

4. Утримання пенсіонерів і непрацездатних членів суспільства

5. Громадське культурно-побутове обслуговування населення

6. Суспільні фонди споживання – Всього (1+2+3+4+5)

7. У тому числі грошові виплати, матеріальні блага і послуги

8. Суспільні фонди споживання на особу

 

У процесі розрахунку витрат на утримання та виховання дітей враховують ті кошти, які держава може виділити із держбюджету на утримання ясел, дитячих садків, загальноосвітніх шкіл, інтернатів тощо. У цій статті також враховано кошти державної допомоги вагітним жінкам і матерям, що доглядають малолітніх дітей, кошти на відшкодування витрат у зв'язку зі зношуванням невиробничих фондів дитячих закладів, витрат підприємств, профспілок та інших громадських і негромадських організацій на утримання різноманітних дитячих таборів тощо.

У групу витрат "Підготовка кадрів" введено такі статті, як бюджетне фінансування вищих навчальних закладів, коледжів, технікумів, ліцеїв, профтехучилищ, а також кошти підприємств на підготовку і перепідготовку працівників за рахунок витрат виробництва й обігу.

Охорона здоров'я і відпочинок населення передбачає такі статті, як витрати коштів держбюджету на лікарні, диспансери, поліклініки, санаторії, курорти, на фізичну культуру, а також на допомогу з тимчасової непрацездатності робітників і службовців, оплату відпусток, заміщення зношуваності невиробничих фондів закладів охорони здоров'я і відпочинку. Цю групу витрат частково фінансують з коштів підприємств (придбання путівок), профспілок та інших громадських організацій.

Утримання непрацездатних членів суспільства і пенсіонерів охоплює статті, які стосуються пенсії, допомоги, утримання будинків інвалідів і перестарілих, відшкодування зношуваності основних фондів цих будинків тощо.

Статті групи "Громадське культурно-побутове обслуговування населення" об'єднують витрати бюджетних коштів на оплату працівників культурно-просвітніх закладів, відшкодування зношеності їхніх основних невиробничих фондів, державні субсидії населенню, покриття видатків на утримання громадського житлового фонду, які не відшкодовує квартплата населення.

Крім коштів бюджету на такі цілі, використовують кошти підприємств на культурно-побутові заходи, утримання будівель, приміщень, садів, парків тощо.

В Україні за сучасних умов суми коштів, які держава виділяє на фінансування заходів, що стосуються суспільних фондів споживання, безперервно зменшуються.

5. Баланс грошових доходів і витрат населення.

Для розрахунків грошових доходів складають баланс грошових доходів і витрат населення. Цей баланс відображає обсяг і джерела грошових надходжень, обсяг і структуру їхніх витрат, співвідношення між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, обсягом платних послуг і заощаджень (див. табл.4).

На підставі балансу визначають рівень забезпечення населення готівкою, задають головні параметри для розрахунку показника емісії грошей. Баланс характеризує середній рівень достатку населення, дає змогу визначити реальні доходи, загальний обсяг платоспроможного попиту, розрахувати показники інфляції тощо.

Інформацію для розробки балансу надають Міністерство статистики, Міністерство фінансів, Національний банк. Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, інші позабюджетні державні та суспільні фонди, які є учасниками готівкового грошового обігу.

Таблиця 4 Баланс грошових доходів і видатків населення

 

Показники

Звіт

Очікуване виконання (оцінка)

Проект

Доходи

1. Доходи робітників і службовців підприємств та організацій

2. Доходи від підприємницької діяльності, спрямовані на особисте споживання

3. Грошові доходи колгоспників (членів селянських спілок)

4. Надходження від продажу продуктів сільського господарства

5. Трансфертні платежі

6. Надходження з фінансової системи

7. Гроші, одержані за переказами з-за кордону

8. Інші доходи

Перевищення витрат над доходами

Видатки і заощадження

1. Купівля товарів і оплата послуг

2. Обов'язкові платежі та добровільні внески

3. Приріст вкладів, придбання облігацій та інших цінних паперів

4. Придбання акцій і нерухомості

5. Гроші, відправлені за кордон

6. Інші витрати і збереження

Усього грошових видатків і заощаджень

Перевищення доходів над видатками

 

У процесі розрахунку грошових доходів робітників та службовців підприємств і організацій враховують грошові доходи населення, одержані в державних, кооперативних, спільних, орендних, акціонерних, приватних підприємствах і громадських організаціях, в інших установах, закладах, фондах тощо, а також доходи від підприємницької діяльності.

Стаття "Грошові доходи колгоспників (членів селянських спілок)" охоплює грошові доходи членів сільськогосподарських, риболовецьких колгоспів, а також заробітки працівників, залучених до сільськогосподарських робіт у колгоспах.

Розраховуючи надходження від продажу продуктів сільського господарства, враховують виторг від продажу сільгосппродуктів заготівельним організаціям у порядку державних закупівель, а також такі надходження: від продажу продукції сільського господарства державним підприємствам і організаціям для потреб торгівлі, промислової переробки і громадського харчування (крім держзакупівель); від продажу продуктів сільського господарства споживчій кооперації за домовленими цінами, продуктів сільського господарства на колгоспному ринку; від продажу худоби і сільськогосподарської продукції колгоспам та державним господарствам.

До статті "Трансфертні платежі" входять усі види одержуваних пенсій, допомог, стипендій та інших видів соціального забезпечення, отриманих через бюджет, спеціально створені соціальні позабюджетні фонди та інші джерела.

Надходження з фінансової системи охоплюють грошові виплати з державного страхування, позики, виграші, погашення позик, дивіденди, марку під час купівлі-продажу валюти тощо.

До складу витрат належать усі грошові витрати населення на придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати послуг, купівлю цінних паперів, сплату обов'язкових податків і зборів.

До статті "Придбання товарів і оплата послуг" входять грошові витрати населення на закупівлю товарів у державній і недержавній торгівлі, на колгоспних ринках; на оплату послуг, наданих державними, громадськими, приватними та іншими підприємствами, які займаються обслуговуванням населення. До обов'язкових платежів та добровільних внесків належать грошові витрати населення на сплату податків, платежів зі страхування, внесків до різних фондів і організацій, повернення кредитів, позик та інших добровільних і обов'язкових платежів.  

Стаття "Приріст вкладів, придбання облігацій та інших цінних паперів" відображає грошові витрати населення, спрямовані на приріст вкладів в ощадних та комерційних банках, придбання державних облігацій, сертифікатів.

До статті "Придбання акцій і нерухомості" належать грошові витрати населення на придбання акцій державних, приватних суб'єктів господарської діяльності, а також нерухомості

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1. Метою державного регулювання рівня доходів та споживання є гарантоване забезпечення прожиткового мінімуму громадян.

2. Засобами і умовами реалізації державного соціального захисту є прийняття відповідних законодавчих актів, визначення показників соціально-економічних нормативів рівня життя населення, реалізація соціальних цільових комплексних програм, вдосконалення системи оподаткування тощо.

3. Головною формою державного регулювання соціального розвитку та доходів і споживання населення є розробка системи показників, що характеризують матеріальні основи, стан і розвиток рівня життя населення. Найважливішим показником є номінальні і реальні доходи населення.

4. Основою системи державного регулювання добробуту і доходів населення є показники соціальних гарантій населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, мінімальні рівні оплати праці та ін.

5. Для розрахунків грошових доходів складають баланс грошових доходів і витрат населення, який відображає обсяг і джерела грошових надходжень, обсяг і структуру витрат, співвідношення між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, обсягом платних послуг і заощаджень.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які заходи вживає держава для забезпечення соціального захисту населення?

2. Наведіть визначення поняття “рівень життя населення” та показники, які його характеризують.

3. Назвіть показники зведеного плану підвищення рівня життя та соціального розвитку.

4. Яка різниця між номінальними та реальними доходами населення? Як здійснюється розрахунок кінцевих (реально використовуваних доходів населення) ?

5. Які показники є основою системи державного регулювання добробуту і доходів населення?

6. Назвіть головний соціальний критерій, який визначає межу бідності і реальний рівень життя населення.

7. За рахунок чого формуються і як використовуються суспільні фонди споживання?

8. Для чого складається і що відображає баланс грошових доходів і видатків населення?

Змiст

Тема 1. Объективная необходимость и теоретические основы государственного регулирования экономики.

Тема 2. Прогнозирование СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ.

Тема 3. макроэкономическое планирование В системе государственного регулирования экономики.

Тема 4. ОРГАНИЗАЦИЯ макроэкономического планирования.

Тема 5. Государственное регулирование структурных сдвигов И ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Тема 6. Государственное регулирование РАЗВИТИЯ НАУКИ И ТЕХНИКИ.

ТЕМА 7. ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ПРОМЫШЛЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА.

Тема 8. Государственное регулирование развития агропромышленного комплекса.

Тема 9. Государственное регулирование РАЗВИТИЯ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСА

Тема 10. Государственное регулирование рынка труда и оплаты труда.

Тема 11. Государственное регулирование социального развития и повышения уровня жизни населения.


Нові надходження

Всього підручників:

292