Фінансовий менеджмент в банку

Тема 8. Управління банківськими ризиками

8.1. Сутність та класифікація ризиків у банківській діяльності Ризики в банківській діяльності - це загроза невиконання управлінських планів щодо ресурсної та дохідної частин операцій, тобто це ймовірність того, що відбудеться подія, яка негативно відобразиться на прибутку чи капіталі банку.

Відправним документом, який використовується нині вітчизняними і зарубіжними дослідниками для побудови системи банківських ризиків є Консультативний лист з питань банківського регулювання. Таким чином, запропонований Базельським комітетом перерахунок складається із 8 самостійних видів ризиків.

1.                                    Кредитний ризик посідає важливе місце в банківському бізнесі. Йдеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконувати свої зобов'язання згідно з умовами кредитної угоди, інакше кажучи про ймовірність збитків у результаті кредитної діяльності.

2.                                Операційні ризики - відображають можливість непередбачених збитків унаслідок технічних помилок при проведенні операцій, навмисних і ненавмисних дій персоналу, аварійних ситуацій, збоїв апаратури тощо.

3.                             Правові (юридичні) ризики виникають унаслідок відсутності чітко визначених юридичних аспектів, що регулюють здійснення угоди.

- 4. Ризик країни - це можливість втрат, пов'язаних із розміщенням активів і здійсненням діяльності у певній країні.

5.                                Ризик репутації - виникнення ризику репутації Базельський комітет вважає "наслідком операційних прорахунків, неспроможності банку відповідати вимогам законів та іншим правовим актам чи з інших причин".

6.                              Ризик незбалансованої ліквідності має дві форми:

-                                    Ймовірність збитків через неможливість купити чи продати актив у потрібній кількості за короткий період через погіршення ринкової кон'юнктури;

-                                        Можливість виникнення дефіциту готівки чи інших високоліквідних

Активів для виконання зобов'язань перед контрагентами.

Значну частину у системі ризиків банківської діяльності становлять ринкові (цінові) ризики - це можливість негативної зміни вартості активів у результаті коливань процентних ставок, курсів валют, цін на фінансові активи і пасиви; вимірюються змінами у вартості відкритих позицій чи змінами дохідності.

Ринковий ризик охоплює валютний і ризик відкритої позиції.

Валютний ризик визначається як ймовірність настання негативної зміни вартості активів у зв'язку зі змінами курсу однієї валюти щодо іншої.

Ризик позиції передбачає процентний і ризик зміни курсу цінних паперів. Це ймовірні показники можливих збитків, які є наслідком зміни процентних ставок і вартості активів зі зміною курсів цінних паперів.

8.2. Організація управління банківськими ризиками

Управління ризиками - це проведення заходів, спрямованих на мінімізацію відповідних ризиків, і пошук оптимального співвідношення між дохідністю і ризиком; містить оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику.

Основні етапи управління банківськими ризиками:

1.           Ідентифікація ризиків - це формування переліку та класифікації ризиків і критеріїв у ринковій ситуації, тобто це виявлення змісту і складу ризику.

2.                 На 2 етапі банк має знайти джерела інформації для оцінювання рівня ризику. Інформація має бути об'єктивною, повною та різнобічною. Тут можуть використовуватися такі джерела інформації, як статистична інформація, звітні дані, експертні оцінки, прогнози та ін.

3.                 На третьому етапі слід здійснити вибір критеріїв та методів для оцінювання вірогідності практичної реалізації ризику. Спеціалісти банку розробляють систему показників, визначають критичні та оптимальні значення для кожного показника і всієї системи загалом. Також необхідно розробити метод зведення різних за суттю показників у єдине ціле.

4.                 Четвертий етап передбачає обрання засобів попередження ризику. Ці засоби можуть бути спрямовані на знешкодження впливу як окремих ризиків (мікрохедж), так і певної суми ризиків (макрохедж).

5.                 На останньому етапі банк аналізує результати, досягнуті в управлінні ризиками, і якщо це необхідно, відкориговує попередні етапи. Аналіз має здійснюватися як щодо оперативної політики окремих підрозділів банку, так і короткострокових та довгострокових програм заходів банку загалом.

До основних методів управління банківськими ризиками належать такі (рис. 8.1).

Методи управління ризиками

 

Передача (страхування) ризику

Зниження ступення ризику

 

Відмова від ненадійних клієнтів

На стадії прийняття рішень

Відмова від ненадійних проектів

У процесі діяльності

Часткова

Шляхом контрактної системи

Повна

Шляхом організаційної форми бізнесу

Створення структурних підрозділів управління ризиками

 

 

V 1Г 1Г 1Г

Диверсифікація зон господарювання та клієнтури

Розподіл ризику в часі

Диверсифікація напрямів діяльності

Відповідальність між учасниками операцій

 

Рис. 8.3. Методи управління банківськими ризиками

8.3. Система ризик-менеджменту в банку

Ефективним способом подолання чи мінімізації фінансових ризиків є їх

Регулювання, контроль і управління або ризик-менеджмент. Виникнення ризик- менеджменту як нової філософії стратегічного управління у фінансовому бізнесі припадає на середину 1990-х р., що зумовлено певними факторами і тенденціями, які радикально перетворили підходи до управління ризиками. До них, як правило, належать глобалізація світової економіки, процес дерегулювання, розвиток ринку похідних інструментів, взаємозв'язок фінансових ринків і ризиків, інформаційно-технологічний розвиток та ін.

На сучасному етапі ризик-менеджмент, набувши швидкого розвитку на Заході, оформився в окрему науку, яка вивчає, контролює і управляє фінансовими ризиками. Умовно розвиток ризик-менеджменту в банку можна поділити на два етапи. На першому основний акцент робиться на оцінці ризику поточної діяльності. На другому етапі, коли банк досягає вищого рівня розвитку, крім оперативного аналізу ризиків у межах системи фінансового менеджменту, здійснюється дослідження ризику, який супроводжує процес потенційного розвитку.

Доцільно зазначити, що в багатьох вітчизняних банках відсутні системи ризик-менеджменту, в інших - не забезпечується незалежність цієї функції. Окрім цього, донедавна не було жодних рекомендацій регулятивних органів щодо управління банківськими ризиками. Лише в серпні 2004 р. Національний банк України схвалив методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України [4]. Цей документ створено з метою викладення бачення Національного банку України щодо того, яким чином банки України мають забезпечити організацію та функціонування систем управління ризиками (ризик-менеджменту) з метою гарантування їх комплексності та надійності. Однак у даних рекомендаціях НБУ значна увага акцентується на організаційному забезпеченні ризик- менеджменту у банках і, на наш погляд, недостатньо висвітлений сам процес ризик-менеджменту. Тому проаналізуємо саме ці питання детальніше.

Система ризик-менеджменту дає змогу керівництву банку виявити, локалізувати, виміряти і проконтролювати той чи інший вид ризику і тим самим мінімізувати його вплив.

Отже, можна зробити висновок, що ризик-менеджмент - це процес, який здійснюється поетапно і передбачає:

•                        Оцінювання всіх можливих фінансових ризиків;

•                      Співвідношення ризиків, що бере на себе банк до власного його капіталу;

•                        Ідентифікацію ризиків;

•                      Оптимізацію діяльності як всієї фінансової структури банку, так і окремих його ланок;

•                        Визначення ефективної межі використання капіталу;

•                      Прийняття з мінімальними витратами і ризиками швидкого і аргументованого рішення щодо подальшої діяльності банку.

До стратегічних рішень управління ризиками належать:

•                                             Уникнення ризику - розробка стратегічних і тактичних рішень, які передбачають виникнення ризикових ситуацій (відмова від проведення операцій);

•                                             Утримання (обмеження) ризику - розмежування системи прав, повноважень і відповідальності таким чином, щоб наслідки ризикових ситуацій не впливали на реалізацію проекту;

•                                             Диверсифікація - зменшення ризиків за рахунок можливості компенсації збитків від одного виду операцій іншими;

•                                             Лімітування - встановлення граничних значень показників при прийнятті тактичних рішень;

•                                             Страхування - форма попереднього резервування ресурсів, призначених для компенсації збитків від очікуваної появи різних ризиків;

•                                             Резервування - створення резерву на покриття непередбачених витрат - передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість активів, і величиною коштів, необхідних для ліквідації наслідків прояву ризиків.

Крім цього, потрібно також реалізовувати заходи з управління ризиками і їх аналізувати, тобто здійснювати зменшення наслідків ризикових ситуацій, оцінку результатів і контроль.

Таким чином, реалізується комплексне управління фінансовими ризиками. В результаті ризик-менеджмент невід'ємним інструментом для виживання, підтримки і розвитку ділової активності на ринку, а також філософією банку, елементом її організаційної культури, доступної для кож­ного співробітника.

8.4. Система управління кредитним ризиком у банківських установах

1. Розумна організація кредитної діяльності.

Кредитний ризик - імовірність майбутніх збитків банку, зумовлених частковим або повним дефолтом боржника за своїми зобов'язаннями. Відповідно управління кредитним ризиком базується на виявленні причин неможливості чи небажання виконувати зобов'язання і визначенні методів зменшення ризиків. Розрізняють такі елементи системи управління кредитним ризиком (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Елементи системи управління кредитним ризиком.

2.                             Авторизація кредитів.

3.                             Управління кредитним портфелем (розробка кредитної політики).

4.                             Ціноутворення на кредит.

5.                             Кредитна інформаційно-управлінська система.

6.                             Встановлення лімітів.

7.                             Відновлення проблемних кредитів.

8.                             Кредитний моніторинг.

Послідовність управління кредитним ризиком показано на рис. 8.6.

Ідентифікація кредитного ризику: виявлення ризику в різних операціях та створення

Портфелей ризику

Якісна і кількісна оцінка ризику: розробка методик розрахунку рівнів ризику на основі виявлення причин неможливості чи небажання повертати залучені кошти та визначення

Методів зменшення ризику

Планування ризику як складова стратегії банку

Лімітування ризику

Створення системи процедур, спрямованих на підтримку запланованого рівня ризику

Рис. 8.6. Процес управління кредитними ризиками в банку.

Методи, які доцільно використовувати з метою зменшення кредитного ризику, можна поділити на зовнішні і внутрішні .Зовнішні методи зміни кредитного ризику здійснюються шляхом адміністративного та економічного регулювання даних ризиків з боку держави або ж банк здійснює передачу повністю чи частково комусь іншому - третій особі (страховій компанії):

-                                             Лімітування;

-                                              Створення резервів (згідно з нормативними актами);

-                                             Гарантія, порука, застава, страхування;

-                                             Розподіл ризиків.

Внутрішні способи доволі різноманітні і реалізуються адекватними внутрішніми банківськими засобами менеджменту і маркетингу:

-                                             Вибір видів режимів здійснення кредитних операцій;

-                                             Лімітування;

-                                             Створення резервів;

-                                             Здобуття додаткової інформації;

-                                             Моніторинг і контроль ризиків.

8.5. Методи управління ризиком незбалансованої ліквідності в банку

Суть ризику ліквідності полягає в тому, що кошти, необхідні для покриття відпливу депозитів та задоволення попиту на кредити, будуть у потрібний момент недоступними для банку, що призведе до несподіваних збитків. (Банк змушений терміново залучати ресурси за надто високими процентними ставками для задоволення поточних потреб у готівкових коштах.)

Отже, це ризик втрат, зумовлений можливим невиконанням банком своїх зобов'язань і полягає в тому, що у певний період при нестачі коштів необхідно терміново фінансувати деякі активи або за рахунок продажу інших активів, або за рахунок придбання додаткових ресурсів у несприятливих ринкових умовах.

Найчастіше причиною дефіциту ліквідності є раптовий та значний за розмірами відплив коштів з поточних, депозитних та інших рахунків клієнтів.

Поширені різні методи управління ризиком ліквідності (детальніше розглянуті в темі 9):

♦                               Визначення нетто-ліквідної позиції банку;

♦                              Управління активами, пасивами, активами і пасивами одночасно

(структурною ліквідністю);

♦                               Метод показників ліквідності.

Банки, як правило, у своїй діяльності з управління ризиком ліквідністю поєднують різні методи.

8.6. Мінімізація ринкових ризиків у банківській діяльності

Значну частку в системі ризиків банківської діяльності становлять ринкові ризики. Ринкові ризики - це можливість негативної зміни вартості активів банку внаслідок коливань валютних курсів, процентних ставок, цін на активи і пасиви. Вони вимірюються змінами у вартості відкритих позицій банку чи змінами дохідності. Ринкові ризики охоплюють:

♦                                            Валютний ризик - ймовірність настання негативної зміни вартості активів у зв'язку із змінами курсу однієї валюти щодо іншої;

♦                                            Ризик позиції (процентний ризик і ризик зміни курсу цінних паперів) - імовірні показники можливих збитків, які є наслідком зміни процентних ставок і вартості активів із зміною курсів цінних паперів.

Валютний ризик виникає при формуванні активів і залученні джерел коштів із використанням валют іноземних держав. Виокремимо три основних складових валютного ризику:

-                                              Ризик зміни обмінного курсу - ризик обезцінення вкладень в іноземну валюту внаслідок непередбаченої зміни обмінного курсу;

-                                             Ризик конвертації, пов'язаний із обмеженнями в проведенні обмінних операцій;

-                                              Ризик відкритої валютної позиції, який виникає у разі невідповідності за обсягами інвалютних активів банку та його зобов'язань в іноземній валюті.

Методи управління ринковими ризиками

Методи управління валютними ризиками подано у табл. 8.2.

Таблиця 8.2

Ризики

Заходи щодо їх запобігання:

1

2

Процентний ризик (ризик зміни

Процентних ставок)

♦             Прогноз поведінки ринків (превентивна аналітика);

♦             Відповідність природи процентних ставок залучення і розміщення;

♦             Встановлення процентних коридорів;

♦            Управління розривом (GAP) для утримання ризику в межах загальної політики банку;

♦            Розподіл ризику між позичальником і банком;

♦            Диверсифікація позичальників;

♦            Укладання термінових угод;

♦             Процентні ф'ючерсні контракти;

♦             Процентні опціони;

♦             Процентні свопи;

 

 

Курсовий ризик на ринку цінних паперів

♦             Моніторинг ринку цінних паперів;

♦             Безпосередня участь в управлінні підприємством—емітентом цінних паперів, акції чи облігації якого містяться в портфелі цінних паперів банку;

♦            Диверсифікація інвестиційного портфеля;

♦             Встановлення лімітів щодо інструментів, якими торгує банк;

♦             Ф'ючерсні контракти на купівлю-продаж цінних паперів (хеджування);

♦             Фондові опціони

Валютний ризик

♦             Прогнозування динаміки валютного курсу;

♦            Управління відкритою валютною позицією;

♦            Робота з різними валютами (диверсифікація ризику);

♦             Встановлення персональних лімітів відкритої позиції на дилерів;

♦            Розподіл валютного ризику шляхом укладання угод типу форвард, своп, опціон (хеджування);

♦             Аналіз і прогнозування міжнародних валютних ризиків.

 

До методів оцінювання процентного ризику належать:

-                                             Оцінювання рівня і динаміки процентної маржі. З метою управління процентним ризиком бажаним є визначення на запланований період стандартного для банку рівня коефіцієнта процентної маржі, який дав би змогу не лише покрити затрати, а й сформувати прибуток;

-                                             Оцінювання рівня і динаміки коефіцієнта спреду. На запланований період банк визначає стандарти за рівнем коефіцієнта спреду. Орієнтирами стандартів є фактичне значення коефіцієнта і світові стандарти (1,25%);

-                                             Геп-аналіз. Однією з відомих теорій управління процентним ризиком є теорія управління дисбалансами (гепом) (див. Тему 7). Ця теорія потребує аналізу термінів дії та можливостей зміни цін, пов'язаних з прибутковими активами та пасивами банку на фінансових ринках. Банк може застрахувати себе від ризику зміни процентних ставок (у будь-якому напрямку), якщо для кожного моменту сума активів банку, чутливих до змін процентних ставок, дорівнюватиме сумі чутливих до змін ставок пасивів банку;

-                                             Оцінювання процентного ризику на основі дюрації (тривалості інструментів). Цей метод, ураховуючи терміни руху грошових коштів - погашення основного боргу і процентних платежів, дає змогу прогнозувати зміну ринкової вартості активів і пасивів банку;

-                                             Оцінювання процентного ризику на основі методів імітаційного моделювання передбачає оцінювання потенційного впливу зміни процентних ставок на доходи і економічну вартість банку на основі імітації майбутньої траєкторії руху процентних ставок і їх впливу на потоки грошових коштів.

У вітчизняних банках найпоширенішим методом нейтралізації наявних ризиків процентних ставок є встановлення "процентних коридорів" та інших обмежень процентних ставок. До цієї групи належить, по-перше, "процентна стеля" - в кредитній угоді передбачається верхня межа змін плаваючих процентних ставок; "процентна підлога" - нижня межа змін процентних ставок; і власне "процентний коридор" - угода передбачає як верхню, так і нижню, межі коливань процентної ставки. Також відомі й інші методи нейтралізації процентних ризиків:

-                                             Підтримка однакової терміновості активів і зобов'язань, відповідність збільшення доходів від активів збільшенню вартості пасивів, чи метод коваріації;

-                                             Використання плаваючих процентних ставок;

- хеджування, чи страхування від збитків, на основі укладанняучасником ринку двох протилежних угод, в одній з яких він виграє від зміни процента, а в іншій програє. Це фінансові ф'ючерси (угоди, що передбачають купівлю чи продаж фінансових інструментів за попередньо визначеною ціною у визначений період), опціони (угода, що передбачає можливість для однієї зі сторін придбати чи продати фінансові інструменти у певний момент часу за попередньо гарантованою ціною) тощо.

Отже, у міжнародній банківській практиці найпоширенішим підходом до управління ціновими ризиками є хеджування. Хеджуванням (від англ. Hedge - захищатися від можливих втрат, обмежувати) - це діяльність, яка спрямована на створення захисту від можливих втрат у майбутньому. Хеджування застосовується для зменшення ризику втрат, пов'язаних із ринковими факторами (ціною на фінансові інструменти, обмінними курсами валют, процентними ставками) шляхом використання певних заходів. Такими заходами є деривативи. У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів - валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери і фондові індекси.

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292