Фінансовий менеджмент в банку

3.1. Сутність та види планування у банку

Планування - це процес установлення цілей на майбутнє і визначення шляхів їх досягнення. Система планування у банку має зіставлятися з умовами його діяльності, організаційною структурою, ступенем децентралізації керівництва, географічною розмежованістю або концентрацією, складністю продуктів та стилем управління. Процес планування - це визначення меж для розробки кількісних та якісних завдань банку загалом та кожного його підрозділу зокремаю

Результатом процесу планування є створення плану як документа зокрема, що регламентує і спрямовує подальший розвиток банкую

У процесі планування виокремлюють такі фази:

-                                      Аналіз (збір та оцінка інформації);

-                                      Прийняття рішення (визначення пріоритетів банку та завдань для окремих підрозділів);

-                                      Документування (розробка планів і бюджетів кожним підрозділом);

-                                      Затвердження (зведення (консолідація) планів підрозділів і схвалення їх на засіданні правління банку);

-                                      Контроль за здійсненням плану (аналіз ходу його виконання та протидія відхиленням).

Планування - це багаторівнева діяльність, тому воно здійснюється як на рівні банку, так і його окремих підрозділів, філій і відділень.

Можна виокремити такі рівні планування:

-                 На рівні банку загалом;

-                 На рівні підрозділів;

-                 Функціонально-операційний (на рівні ринкового сегмента).

Усі рівні тісно взаємозв'язані, тому найменші зміни у будь-якому з них відразу позначаються на інших. Планування на різних рівнях не можна розглядати відокремлено. Плани, що складаються на рівні банку, є базою для планування на рівні підрозділів, яке відповідно впливає на вироблення інтегрованої банківської стратегії. Разом із цим підрозділ може впливати на зміни в ринковій стратегії на функціонально-операційному рівні.

Кожен рівень банківського планування забезпечує вирішення певних, характерних лише для нього, питань.

Стратегічне планування - дає змогу виробити ідеї, концепції, завдання, підходи.

Тактичне планування - це визначення заходів і завдань щодо виконання стратегії.

Стратегічний і тактичний види планування передбачають представлення керівництву і співробітникам банку глобальне бачення кінцевих цілей їх діяльності.

Фінансове планування і розробка бюджетів дають змогу перевести стратегії та завдання, напрацьовані на перших двох рівнях, у конкретні оперативні фінансові показники.

Доцільно зазначити, що процес планування не можна розглядати лише як послідовність дій. З метою адаптації плану до умов ринку управлінський персонал банку повинен постійно повертатися до того чи іншого його етапу, а в разі потреби відкоректувати планові завдання, показники і заходи.

3.2. Стратегічне планування у банку, його етапи

Стратегічне планування - це управлінський процес підтримки рівноваги між цілями банку і наявними в нього ресурсами в умовах постійних змін у ринковому середовищі і правилах державного регулювання. Основною метою стратегічного планування є розробка, впровадження і розвиток таких нових напрямів банківської діяльності, які забезпечили б збільшення доходів банку і в результаті ринкової вартості кредитної організації.

Традиційно виокремлюють такі етапи стратегічного планування :

-                               Стратегічний (ситуаційний) аналіз;

-                               Уточнення місії банку;

-                               Визначення стратегічних цілей банку;

-                               Розробка банківських стратегій (маркетингу, управління ризиками, організаційної структури і банківським персоналом);

-                               Розробка плану дій.

Ситуаційний аналіз, з одного боку, залежить від стану навколишнього середовища, в якому функціонує банк (зовнішній аналіз), а з іншого - характеризує внутрішній потенціал організації (внутрішній аналіз), щоб розроблені стратегії базувалися на реальних потребах ринку і клієнтів банку та його фінансових можливостях.

У процесі зовнішнього аналізу послідовно здійснюється:

- вивчення соціально-економічних, демографічних, політичних, законодавчих, технологічних характеристик розвитку суспільства, визначення ймовірних сценаріїв зміни економічної ситуації та прогнозування динаміки зовнішніх факторів, що її характеризують;

-     Сегментація ринку банківських послуг, аналіз основних тенденцій попиту і пропозицій на визначених сегментах;

-     Оцінка поточної конкурентної позиції банку на визначених сегментах ринку.

Проаналізувавши можливі сценарії розвитку економічної ситуації, слід визначити головні зовнішні фактори, які можуть значно вплинути на показники і результати діяльності банку (наприклад, на зміну обсягу залучених ресурсів, дохідність його операцій тощо). Ці фактори є небезпеками і можливостями, які представляє ринок у процесі SWOT-аналізу.

Внутрішній аналіз дає змогу оцінити:

-                               Фінансовий стан банку;

-                               Якісні та кількісні характеристики послуг, які надає банк порівняно з аналогічними послугами і продуктами конкурентів;

-                               Клієнтську базу банку і динаміку її змін;

-                               Адекватність організаційної структури банку його завданням;

-                               Достатність рівня кваліфікації банківського персоналу.

Основні висновки внутрішнього аналізу слід відобразити у переліку сильних і слабких сторін банку для подальшого їх використання в процесі SWOT-аналізу.

Другий етап стратегічного планування передбачає визначення генерального завдання - місії. Місія банку як головна стратегія чи концепція розвитку - це загально-банківська філософія, єдиний напрям діяльності, той зразок банку, яким він хоче бути в майбутньому. Визначення місії здійснюється, як правило, на рівні ради директорів. Місія не передбачає конкретних кількісних показників, а дає змогу визначити лише тип банківської установи та її цілі. Насамперед беруться до уваги клієнти та їх потреби.

На третьому етапі розробки банківської стратегії, відповідно до генеральних завдань, менеджери повинні сформулювати стратегічні цілі на плановий період. Цілі дають змогу конкретизувати задекларовану місію банку. Вони мають відповідати таким вимогам (рис. 3.1)/

Рис. 3.1. Вимоги до стратегічних цілей банку.

На четвертому етапі стратегічного планування розробляються стратегії банку. Вони мають забезпечити створення пакета взаємоузгоджених програм, спрямованих на забезпечення довготермінових конкурентних переваг банку.

Стратегія банку - це концепція його діяльності, яка визначає пріоритетні цілі, завдання і шляхи їх досягнення та вирізняє банк серед конкурентів.

Ураховуючи, що базових стратегій може бути стільки, скільки передбачає його макро- і мікросердовище, доцільним є виокремлення основних класів цих стратегій, серед яких головними є маркетингові, управління активами і пасивами, розвиток організаційної структури і управління персоналом.

Стратегія маркетингу є головною при визначенні стратегій поведінки в інших сферах управління діяльністю банку, оскільки всі вони передбачають реалізацію завдання - зміцнення позиції банку на фінансових ринках. Ця стратегія дає змогу вибрати шляхи вирішення завдань банку щодо просування продуктів і послуг на ринок і завоювання стабільної та надійної клієнтури. На основі SWOT-аналізу керівництво банку має вибрати одну із подальших стратегій поведінки в кожному із виокремлених у процесі аналізу ринкових сегментах:

-                                             Надання існуючих послуг старим клієнтам;

-                                             Зменшення і, можливо, призупинення операцій на даному ринковому сегменті (дезінвестиційна стратегія);

Діяльність в освоєному ринковому сегменті з продаж "старих" банківських продуктів "новим" споживачам (стратегія проникнення);

-                                             Продаж освоєних послуг на новому ринку (стратегія розвитку (наприклад, пропонування послуг, першопочатково розроблених для населення корпоративних клієнтам банку));

-                                             Пропозиція нових видів продуктів на "старому" ринку (стратегія інновацій чи розробки товарів);

Упровадження нових послуг на новому ринку (стратегія диверсифікації).

При розробці стратегії ризиків необхідно:

—    Визначити максимально допустимий, з точки зору засновників і менеджерів банку, рівень для кожного окремого виду ризиків;

—    Оцінити величину реалізованих ризиків у попередньому періоді і спрогнозувати ймовірність реалізації різних їх видів у плановому;

—    Визначити обмеження (ліміти), яких банк повинен дотримуватися в процесі діяльності, щоб рівень ризику його операцій не перевищував допустимий (ліміт = обсяг допустимих збитків / ймовірність реалізації ризику в плановому періоді);

—    Створити такий механізм управління банком, який би забезпечив постійний контроль за поточним рівнем ризиків шляхом дотриманням лімітів;

—    Ухвалити план заходів, які банк має здійснити для нейтралізації наслідків при реалізації різних видів ризиків.

Розробка стратегій управління персоналом і розвитку організаційної структури базується на результатах ситуаційного аналізу, які відображають її відповідність визначеним завданням. Якщо в процесі аналізу виявлено недоліки організаційної структури, то перш ніж розробити нову стратегію, слід:

-                                             Визначити бажаний рівень централізації прийняття управлінських рішень і делегування повноважень;

-                                             Виокремити самостійні бізнес-одиниці (центри прибутковості) банківської організації і розробити систему координації їх діяльності через систему планування, делегування повноважень, контролю та уніфікації облікових і аналітичних технологій;

-                                               Створити систему делегування повноважень, яка визначатиме посадові обов'язки і принципи повноважень управлінського персоналу банку;

-                                              Передбачити в організаційній структурі систему контролю, завданням якої є забезпечення керівниками всіх рівнів можливості здійснення моніторингу виконання планових показників з прив'язкою до конкретних виконавців і підрозділів, а також оцінка дотримання встановлених лімітів і повноважень керівниками та виконавцями різного рівня.

-                                                 Розробивши стратегії банку за різними напрямками діяльності, необхідно визначити конкретні завдання щодо їх реалізації і уповноважити для цього конкретних виконавців, тобто скласти план узгоджених дій усіх підрозділів банку. Саме цей план дасть змогу практично реалізувати вибрані та обгрунтовані у стратегічному плануванні цілі та стратегії. Він передбачаєсформулювати конкретні завдання для кожного підрозділу і функціональної служби банку.

3.3. Тактичне планування. Складання бізнес-плану в банках

Тактичне планування зорієнтоване на виконання певного завдання. Ці завдання, як правило, мають короткотерміновий характер і є підтримкою стратегічного плану. У тактичному плані описуються способи вирішення завдань і досягнення цілей у кожній функціональній сфері діяльності банку.

Стратегія і тактика управління банком потребує складання бізнес-плану. Бізнес-план - це документ, що охоплює всі види діяльності банку, в тому числі комерційні, виробничі та соціальні потреби. Його доцільно складати з розбивкою за кварталами. Бізнес-план має такі складові елементи (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Структура бізнес-плану банку.

У бізнес-плані передбачено такі основні розділи:

•     Інформація про банк (назва банку, форма власності, структура управління і чисельність персоналу);

•     Перелік операцій, які виконує банк;

•     Характеристика послуг, які він надає;

•     Визначення основних планових показників;

•     Поточна маркетингова ситуація (сегментація ринку, конкуренти);

•     Маркетингова стратегія банку;

•     Розрахунок собівартості послуг; тарифи; розрахунок прибутку;

•     Планування бюджету;

Основні етапи складання бізнес-плану банку:

•     Дослідження економічного і фінансового стану в ретроспективному періоді (від 3 до 5 років).

•     Дослідження стану системи управління банком і оцінка спроможностей команди менеджерів, персоналу, інноваційної політики банку, його сильних і слабких сторін.

•     Визначення структури асортименту банківських послуг та їх можливої зміни впродовж прогнозованого періоду.

•     Визначення обсягу послуг, які надає банк, за кожним їх видом і оцінка доходів на прогнозований період.

•     Визначення видатків на прогнозований період.

•     Визначення напрямку і сум необхідних (доцільних) інвестицій:

- нарощування статутного фонду;

- розробка і надання нових видів послуг та ін.

•                               Складання прогнозованого звіту про прибутки і збитки.

•                               Складання прогнозного балансу.

•                               Складання прогнозу грошових потоків.

•                               Податкове планування і прогноз впливу податкових вилучень на грошові потоки.

•                               Складання варіантів бізнес-плану й аналіз "чутливості" прогнозу грошових потоків до зміни варіантів.

•                               Вибір найбільш реального прогнозу та його обґрунтування.

3.4. Фінансове планування і бюджетування

Фінансове планування в банку - це процес, який забезпечує перетворення цілей, завдань і заходів щодо їх виконання у конкретні фінансові показники і нормативи, відповідно до яких необхідно здійснювати управління банком у плановому періоді.

Фінансове планування і розробка бюджетів - це кількісне вираження цілей, завдань і заходів, що реалізує банк.

Результатом фінансового планування є:

•                                         Фінансова модель і план банківських операцій;

•                                         Бюджет банку і бюджети його структурних підрозділів;

•                                        Розрахунок прогнозних показників.

У фінансовій моделі та плані банківських операцій задаються планові обсяги операцій, доходів і видатків за ними, що в підсумку дає змогу побудувати планові показники для балансу і звіту про прибутки і збитки, які є надійним засобом контролю за діяльністю банку в наступному році.

Фінансова модель передбачає:

• Баланс ресурсів і вкладень банку з розбивкою за укрупненими видами;

•                                              Маржу від активно-пасивних операцій;

•                                              Дохідність комісійно-посередницьких операцій;

•                                              Видатки на утримання банку;

•                                              Загальний фінансовий результат.

Фінансова модель може також містити план руху капіталу банку, який є окремим документом, що узгоджується з інвесторами банку.

План руху капіталу:

•                                              Збільшення / зменшення акціонерного капіталу;

•                                             Формування і витрачання фондів з урахуванням даних банківського бюджету.

План банківських операцій забезпечує:

•                                              Детальний поділ активних і пасивних операцій за видами;

•                                              Розділ маржі за видами активно-пасивних операцій;

•                                              Поділення комісійно-посередницьких операцій з за видами;

•                                              Дохідність окремих видів комісійно-посередницьких операцій.

Бюджет - це план майбутніх операцій, виражений у кількісних

(переважно грошових) вимірах. У бюджеті банку передбачаються витрати капіталу, нові програми або проекти, планові видатки і фінансові результати діяльності на наступний фінансовий рік як загалом для банку, так і для окремих підрозділів.

Бюджет банку становить:

•                                             Видаткова частина - видатки на утримання установи і персоналу банку, а також експлуатаційні та інші видатки, пов"язані з його поточною діяльністю;

•                                             Витратна частина - витрати, необхідні для придбання, введення в експлуатацію, для ремонту й обслуговування основних засобів і нематеріальних активів з метою подальшого розвитку банку; податкові платежі та обов'язкові відрахування;

• дохідна частина - величина мінімальної операційної маржі, необхідної для покриття поточних витрат банку, достатньої маржі для планомірного розвитку банку, а також інші незаплановані доходи.

Планування видаткової частини:

1)                                                    Розподіл усіх видатків на такі групи:

-                                             Умовно-постійні видатки (які безпосередньо не пов"язані з обсягом операцій та ефективністю їхнього виконання);

-                                             Умовно-змінні видатки (які прямо залежать від обсягів операцій банку);

-                                             Додаткові витрати;

2)                                                     Встановлення лімітів для кожної групи:

-                                              Для умовно-постійних видатків ліміти розраховуються на рівні видатків за всіма статтями за попередній період із коригуванням штатного розпису, розміру і структури основних засобів банку тощо;

-                                              Для умовно-змінних видатків, з одного боку, розраховуються середньомісячні видатки за всіма статтями в поточному році та їхнє співвідношення до середньомісячних активів, а з іншого - аналізуються щомісячні кошториси видатків усіх банківських підрозділів. Ліміти розраховуються відповідно до мінімальних потреб усіх банківських підрозділів, але не більш ніж фіксований відсоток від усіх статей умовно- постійних видатків до поточних активів банку.

Планування витратної частини:

1. Витрати капіталу за ступенем контролю, що здійснюються за такими укрупненими групами:

-                          Витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів: придбання меблів, обчислювальної техніки, основних засобів господарського вжитку тощо. При плануванні розмірів витрат за зазначеними статтями враховуються зміни в штаті і розміщенні банківських служб, а також напрями розвитку і технічного переоснащення відповідно до стратегії і тактики банку;

-                          Витрати на обслуговування основних засобів і нематеріальних активів - це витрати на підтримку основних засобів, нематеріальних активів у робочому

Стані. Вони містять витрати на будівництво, ремонт, модернізацію основних засобів і нематеріальних активів;

2. Установлення лімітів для кожної групи.

Для визначення лімітів за статтями витрат використовуються дані кошторисів, скориговані з урахуванням реальних потреб і фінансових можливостей банку.

Податкові платежі та обов'язкові відрахування банку поділяються на три умовні групи:

•                                           Нарахування на заробітну плату;

•                                             Обов'язкові платежі за фондами, де базою оподаткування є загальна величина доходів банку;

•                                           Податки: на прибуток, на додану вартість.

Планування дохідної частини слід здійснювати за принципом

Установлення норм і часток видатків прибутку у валовому доході банку. Питому вагу всіх складових елементів, на які розподіляється валовий дохід, можна визначити на підставі комплексного аналізу з урахуванням стратегії подальшої діяльності банку. В абсолютному вираженні ці показники розраховуються, відповідно до необхідної норми прибутку, з урахуванням потенційних можливостей банку.

Бюджет і план банківських операцій містять повний перелік базових показників на плановий період і є основою для розрахунку прогнозних форм фінансової звітності, обов'язкових та оцінних нормативів, показників ефективності роботи банку. Розрахунок даних показників необхідний для оцінки дотримання банком нормативних вимог регулюючих органів і внутрішніх управлінських нормативів. Прогнозні показники містять:

•                                           Прогнозний баланс і звіт про фінансові результати;

•                                           Прогноз дотримання нормативів НБУ;

•                                               Прогнозний розрахунок системи внутрішніх (розроблених банком самостійно) показників платоспроможності, ліквідності й ефективності діяльності банку.

Розрахунок прогнозних показників дає змогу побачити діяльність банку в перспективі, а також оцінити, чи не спричинять поставлені завдання порушення вимог контролюючих органів і внутрішніх вимог банку.

Зацікавило?

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292