Фінансовий менеджмент в банку

2.1. Сутність і зміст організації банківської діяльності

Організація банківської діяльності - це структурне упорядкування такого підприємства, як кредитна установа. Інакше кажучи, через організацію банківської діяльності в межах поточної виробничої діяльності координується взаємозв'язок між:

-          Людськими ресурсами;

-          Матеріальними ресурсами;

- інформацією.

Метою організації банківської діяльності є забезпечення стабільного порядку діяльності банку: раціоналізації управління банком, підвищення якості банківських продуктів та продуктивності праці банківських службовців, забезпечення прибутковості банку. Інакше кажучи, в процесі організації діяльності банку повинні бути реалізовані хоча б три таких цілі: досягнення високого рівня рентабельності, забезпечення достатнього рівня ліквідності та безпеки банку.

Завдання організації банківської діяльності полягає в тому, щоб через розподіл праці та створення організаційних структур (відділів, управлінь, комітетів) сприяти реалізації цілей банку, а також налагодити роботу персоналу організаційних структур відповідно до визначених цілей і координувати її. Для цього важливими є також завдання щодо організації інформаційного забезпечення, розробки правил і процедур здійснення різних видів банківської діяльності. Таким чином, функції організації полягають у тому, щоб забезпечити високоефективну діяльність кредитного інституту через створення організаційних структур, налагодження їх роботи.

Організація банківської діяльності має такі особливості:

-                            На відміну від виробничих підприємств, які оперують технологіями матеріального виробництва, банки розробляють і впроваджують технології акумуляції та перерозподілу грошей;

-                            У продуктивності праці банку домінують особистісні фактори, на відміну від матеріальних і технічних, що мають важливе значення в промисловому виробництві;

-                            Специфіка банку орієнтується на встановлення довготермінових відносин з клієнтами, потребує виконувати операції згідно з потребами клієнтів, в зв'язку з цим важливого значення набуває організація роботи з персоналом.

Від рівня організації банку, налагодження відносин між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Дуже часто хиби в

Організаційних структурах спричиняли кризові ситуації навіть у доволі потужних банках.

2.2. Принципи організаційного процесу в банку

Ефективна організація передбачає правильний розподіл функцій і завдань між підрозділами банку і врегулювання трудових процесів, які сприятимуть досягненню виробничих цілей банку. Для того, щоб це забезпечити, організація банківської діяльності повинна здійснюватися відповідно з визначеними критеріями (організаційними принципами).

Принцип економічності потребує створення такої організаційної структури, яка забезпечить виробничу діяльність банку, до якої буде залучено якнайменше персоналу і матеріальних засобів.

Принцип відповідності встановленому порядку і безпеці потребує, щоб організаційна структура передбачала високоефективні механізми контролю і безпеки, які б убезпечували від ризику помилок і зловживань.

Принцип доцільності конкретизується у вимогах регулювання виробничих процесів таким чином, щоб їх можна було реалізувати якнайпростіше і якнайшвидше.

Окрім цього, принципами організаційного процесу банків є такі:

•                                              Функціональна побудова - структура банку прив'язана до того виду діяльності, що він здійснює (наприклад, банк здійснює кредитні операції, створюється кредитний відділ, розрахункові операції - розрахунковий та ін.);

•                                             Відповідність продекларованій місії - організаційна структура має забезпечити реалізацію основної мети діяльності банку (одержання прибутку);

•                                              Ієрархія владних повноважень окремих підрозділів банку: є два рівні управління - вища ланка (керівництво банку, яке реалізовує управлінські функції) та інші підрозділи (управління, зайняті обслуговуванням клієнтів) банку;

•                                              Спільні та координовані дії - необхідно забезпечувати координацію і взаємодію різних підрозділів банку;

•                                             Раціоналізація управління - діяльність потрібно організувати таким чином, щоб забезпечити розвиток банку;

•                                             Забезпечення цілісності та відповідності умовам зовнішнього середовища - в межах єдиної стратегії розвитку, ухваленої в банку, його підрозділи тісно взаємодіють, кожен удосконалюючи свою діяльність відповідно до зміни умов зовнішнього середовища;

•                                             Забезпечення контролю - обов'язковим елементом організації банку є внутрішній і зовнішній аудит, що забезпечує контролювання законності банківських операцій;

•                                             Регламентація діяльності персоналу банку - дає змогу забезпечити внутрішню упорядкованість, погоджені дії внутрішніх підрозділів банку через розробку статутів, положень про окремі відділи і служби, технологічні карти операцій, посадові інструкції;

•                                              Забезпечення оперативною і достатньою інформацією реалізовується шляхом створення в банку підрозділів, що збирають і обробляють інформацію.

2.3. Типи систем управління банком

У загальній організаційній структурі банку можна виокремити такі системи управління:

-                        Лінійні системи;

-                         Систему штабних ліній.

Лінійні системи утворюють відділи, що виконують лінійні функції. Лінійні функції делегуються із вищих щабелів ієрархії на нижчі, що створює безперервний ланцюг команд, які пов'язують один рівень з іншим. Лінійні підрозділи, переважно, виконують операційну роботу.

Лінійні системи бувають однолінійні та багатолінійні. В однолінійних системах нижчестоящий підрозділ одержує вказівки тільки від однієї вищестоящої інстанції ("принцип єдності видачі вказівок"). Перевагою цієї системи є чіткість відносин підлеглості, недоліком - відносно тривале прийняття рішень, а також можливе перевантаження вищих і середніх інстанцій.

Багатолінійні системи характеризуються тим, що, незважаючи на підпорядкованість відділів одній інстанції, вони можуть одержувати спеціальні вказівки від інших і звітуватись перед ними. Перевагою багатолінійних систем є те, що можна значно скоротити процес прийняття рішень і покращити його завдяки залученню відповідних фахівців. Недоліком є можливість виникнення конфліктних ситуацій, оскільки спеціальні професійні компетенції надані різним інстанціям.

Систему штабних ліній формують відділи, що виконують штабні функції. Штабні відділи не належать до інших організаційних підрозділів банку, а лише здійснюють обмежені розпорядчі функції (планування, консультування, спостереження).

Перевага системи штабних ліній полягає в якісному прийнятті рішень високопрофесійними спеціалізованими співробітниками штабу. Недоліком можуть бути приховані конфлікти в процесі узгодження рішень між штабними та іншими організаційними підрозділами банку.

2.4. Види організаційних структур банківських установ

Є кілька основних груп організаційних структур:

-                                         Організаційні структури за принципом бюрократії;

-                                         Адаптивні організаційні структури;

-                                         Організаційні структури, що відрізняються за ступенем централізації.

Бюрократична модель має три основні форми:

-     Функціональні організаційні структури;

-    Дивізійні організаційні структури;

-     Організаційні структури, що діють на міжнародних ринках.

Організаційна структура, побудована за принципом функціональної підпорядкованості, забезпечує взаємоузгодженість окремих видів діяльності банку і його підрозділів щодо досягнення основних цілей. Управління операціями базується на чіткому розподілі повноважень щодо акумулювання ресурсів і способів їх використання. Функціональна структура високоефективна при обслуговуванні великих корпорацій.

Дивізійна організаційна структура банку передбачає організацію діяльності його підрозділів відповідно за видами банківських продуктів, групами споживачів та регіональними ознаками. Структури, зорієнтовані на надання різних видів банківських послуг, передбачають управління продажем кожного продукту окремо. Ці структури доволі поширені та багатоваріантні.

Структури, зорієнтовані на різні групи споживачів, базуються на потребах цільових споживачів послуг. Банки застосовують ці структури як при обслуговуванні оптових, так і роздрібних клієнтів.

Регіональні організаційні структури використовуються, коли банк має великий географічний обсяг. Основою цієї структури є побудова банківської діяльності через мережу відділень, що пропонують послуги в різних регіонах.

На міжнародних ринках банк може діяти в таких організаційних формах: відділення, представництва, філії, консорційна участь.

Адаптивні організаційні структури мають більшу гнучкість, ніж бюрократичні, і бувають трьох видів: проектні, матричні і конгломерати. Банки, організовані за цим принципом, можуть своєчасно реагувати на невдалі чи успішні дії окремих підрозділів у певних ринкових сегментах.

Проектні структури - це тимчасові організаційні утворення, які вводять у діючу структуру банку з метою вирішення конкретних і великомасштабних завдань. Вони є відносно автономні щодо управління реалізацією проекту.

Матричні структури також створюються для реалізації великомасштабних проектів. Разом з тим, матричні структури дають змогу поєднати переваги функціональної і дивізійної структур, забезпечуючи необхідну гнучкість організаційним структурам. Конгломерати - це об'єднання кількох структур, що дає змогу банкові гнучко реагувати на будь-які зміни ринкових умов. Конгломерат передбачає керівництво із єдиного центру, однак банківські підрозділи зберігають певну самостійність, зокрема щодо прийняття рішень про поточну діяльність. Таким чином, адаптивні організаційні структури дають можливість вирішити важливе завдання - адаптувати організацію до мінливих ринкових умов, тому вони є широко поширеними.

Організаційні структури, які відрізняються за ступенем централізації, передбачають чітке розмежування функцій центру і низових ланок управління, що дає змогу збалансувати інтереси окремих структурних підрозділів і банку загалом. Децентралізація управління банком залежить від ступеня комп'ютеризації операцій, розвитку системи контролю кредитних та інших ризиків, кваліфікації банківських службовців.

2.5. Причини і фактори зміни організаційної структури банків

Створення відповідної системи організації банку - це не разовий процес, оскільки організаційна структура банку є динамічною і видозмінюється під впливом різних факторів (рис. 2.1).

Рис. 2.6. Фактори, що впливають на зміни в організаційній структурі банку.

Створення повноцінного банку, який стабільно розвивається, залежить також і від таких факторів: складу та якості учасників, складу і професіоналізму персоналу банку, структури та якості банківського управління, технічних умов діяльності і розміщення банку, клієнтської бази.

Реорганізація організаційної структури за її необхідності і корисності для банку не може не спричинити певних проблем, пов'язаних з витратами для створення і обробки нового механізму управління. Реорганізація не може проводитися щоденно (не слід брати до уваги часткове структурування управління, що є нормою в будь-якому адміністративному механізмі), тобто реорганізаційні заходи не повинні відбуватися часто. Окрім того, реорганізація управління повинна базуватися на обґрунтованій стратегії банку.

Зацікавило?

Змiст

Нові надходження

Всього підручників:

292